79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
29 липня 2011 р. № 2а-7253/11/1370
14 год. 30 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Гнилиця Р.І.
з участю:
представник позивача Єжов О.Ю.
представник відповідача не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТзОВ "Підприємство "Кліше"
до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Обставини справи.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Кліше», звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000672321, виставленого 06.11.2011 р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень на позов не подав, повідомлявся належним чином.
З урахування встановлених ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строків розгляду адміністративної справи, справа відповідно до ч. 4 ст. 128 та ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується без участі представника відповідача на основі наявних доказів.
Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова у період з 27.04.2011р. по 10.05.2011р. проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010р., про що відповідачем 20.05.2011р. складено акт №87/23-9/33169375.
За результатами та на підставі акта перевірки, відповідачем 06.06.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000672321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 388996 грн. (основний платіж -311196,8 грн., штрафні санкції -77799,2 грн.).
Підставою виставлення вказаного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.7.4.1. п.п.7.4.4 п..7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-Р (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТЗОВ «Підприємство «Кліше»занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311196,8 грн., в тому числі : за листопад 2009р. в сумі 43 260 гри, за січень 2010р. в сумі 71482,01грн грн., за лютий 2010р. в сумі 57854,37 грн., за березень 2010р. в сумі 39 224,52 грн., за квітень 2010р. в сумі 99 375,9 грн.
Виявлені порушення полягають у тому, що за висновками відповідача викладеними у акті перевірки, позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій, а відтак безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ПП ФПК «Каскад»та ПП«Галич-Тур».
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем 03.08.2009 року з ПП ФПК«Каскад»договору №ДГ-00025, предметом якого є виконання ПП ФПК«Каскад»робіт по ремонту виробничого поліграфічного обладнання та договору №ДГ-00022 від 03.08.2009р. предметом якого є купівля у ПП ФПК«Каскад»товарів в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в накладних документах.
Згідно з укладеним договором №ДГ-00022 від 03.08.2009р., позивач отримав на підставі: видаткової накладної РН1-0400024 від 04.01.2010р. - висікальну секцію для поліграфічної машини високого друку Codimag Viva, видаткової накладної РН1-1400004 від14.01.2010р. -машину різально-перемотувальну ВМ-320 в кількості 2 шт., видаткової накладної РН2-0100041 від 01.02.2010р. - машину перемотувально-інспекційну ЕМ-320 в кількості 3 шт., видаткової накладної РН2-1100009 від 11.02.2010р. - компресор гвинтовий TIDY 10, видаткової накладної РН2-1200009 від 12.02.2010р. - вертикально-фрезерний верстат, видаткової накладної РН3-0100048 від 01.03.2010р. - автоматичний проявочний процесор TWL-400, видаткової накладної РН4-1200017 від 12.04.2010р. - станцію різально-бігувальну до машини поліграфічної офсетного друку напівротаційної Codimag, видаткової накладної РН4-1200038 від 06.04.2010р. - перемотувальну машину Rotоflex.
Операції по придбанню вказаного обладнання відображені на рахунку 63.1 (а.с. 91-93 ). У подальшому придбане позивачем обладнання введено в експлуатацію, що підтверджується актами введення в експлуатацію основних засобів та картками рахунку 10.4 (а.с. 98-117).
Крім того, ПП ФПК«Каскад»відповідно до умов договору №ДГ-00025 від 03.08.2010р. виконало:
- згідно акта приймання передачі виконаних робіт від 06.04.2010р. роботи по ремонту двох гравірувальних машин. Факт наявності у позивача вказаних машини, щодо яких проводився ремонт підтверджується видатковою накладною від 28.11.2008 року про їх отримання від ТОВ «Продторгсервіс», платіжними дорученнями про купівлю поліграфічних матеріалів, актом введення в експлуатацію та актом приймання-здачі відремонтованих об'єктів (а.с.118,143,145).
- згідно акта приймання передачі виконаних робіт від 12.03.2010р. роботи по ремонту двохсекційної машини висічки і гарячого тиснення. Факт виконання робіт підтверджується актом приймання -здачі відремонтованих об'єктів та карткою рахунку 10.4 (а.с 144,155).
- згідно акта приймання передачі виконаних робіт від 25.01.2010р. роботи по ремонт ротаційної машини високого друку. Факт наявності у позивача вказаних машини, щодо яких проводився ремонт підтверджується актом введення в експлуатацію та актом приймання-здачі відремонтованих об'єктів (а.с.151,152 )
Отримане обладнання та виконані роботи позивачем оплачено шляхом безготівкового розрахунку згідно з платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи (а.с.170-221) та згідно отриманих податкових накладних (а.с.67,69,71,73,75,77,79,81,83,85,87, ) сформовано податковий кредит.
Позивачем також укладено 26.10.2009 року з приватним підприємством «Галич Тур»договір на постачання обладнання, предметом якого є придбання копіювальної рами та травильної машини STOMA 45L (а.с.63-64).
Вказане обладнання позивачем отримано згідно видаткової накладної №РН-11-0250 від 02.11.2009р. (а.с.62) та акта приймання передачі обладнання від 02.11.2009р. (а.с.66).
Факт отримання обладнання підтверджується актами введення в експлуатацію основних засобів №КЛ-0000057 від 06.11.2009р. (а.с. 222,223 ), карткою рахунку 15.2 (а.с.224) та оборотно сальдовою відомістю (а.с. 227).
Отримане обладнання позивачем оплачено шляхом безготівкового розрахунку згідно з платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи (а.с. 229-235) та згідно отриманої податкової накладної (а.с.61 ) сформовано податковий кредит.
Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи спростовують висновки відповідача про відсутність факту здійснення господарських операцій позивачем, оскільки підтверджуються належними та допустимими доказами.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).
Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП ФПК «Каскад»і ПП«Галич-Тур»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив отримані від контрагентів податкові накладні у податковому обліку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Як вже було зазначено, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів у контрагентів та використання їх у власній господарській діяльності підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Судом встановлено, що всі податкові накладні отримані позивачем від ПП ФПК «Каскад» та ПП«Галич-Тур», оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.
Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем ПП ФПК «Каскад»та ПП«Галич-Тур», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП ФПК «Каскад»та ПП«Галич-Тур»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП ФПК «Каскад»та ПП«Галич-Тур».
За таких обставин висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1. п.п.7.4.4 п..7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним, оскільки спростовується матеріалами справи.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000672321 від 06.11.2011 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» (м. Львів вул.. Під Голоском 27, ЄДРПОУ 33169375) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2011 року о 10:00 год.
Суддя Коморний О.І.