79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 серпня 2011 р. № 2а-7008/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді Хоми О.П.,
судді Журомської М.В.,
судді Коморного О.І.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Круглія Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі Львівської області про скасування рішення та вимоги про сплату боргу,
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у м. Дрогобичі Львівської області, в якому просить скасувати рішення ПФУ №10216/09-10 від 24.05.2011 року та Вимогу УПФ України у м. Дрогобичі про сплату боргу № Ф-315 від 01.02.2011 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв'язку із внесенням змін до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, УПФУ в м. Дрогобичі відсутні повноваження щодо надіслання вимоги про сплату боргу. Вважає спірну вимогу про сплату боргу такою, що суперечить вимогам частин першої-дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV та пунктам 8.2., 8.3. 8.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663. Зазначила, що сума боргу є неузгодженою, УПФУ в м. Дрогобичі ухилилося від узгодження суми боргу, а ПФУ підійшло до розгляду скарги формально, не звернувши уваги на таку бездіяльність УПФУ в м. Дрогобичі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач Пенсійний фонд України позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Просив розгляд справи проводити за відсутності його представника. Суть заперечень полягає в наступному. Відносини у сфері загально-обов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, яким не передбачено пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати та відповідно до вимог якого позивач є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного фонду. З урахуванням встановленого ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік, позивачу необхідно було у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону № 1058-IV, здійснити доплату до мінімального страхового внеску за ІІІ та ІV квартали 20110 року в сумі 1446 грн. 30 коп. Оскільки позивач такої доплати своєчасно не здійснив, УПФ України у м. Дрогобичі Львівської області відповідно до п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, правомірно надіслав СПД ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф-315 від 01.02.2011 року на суму 1446 грн. 30 коп. Скарга ОСОБА_1 розглянута своєчасно та у відповідності з вимогами Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 19.12.2003 року № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року № 81/8680. За результатами розгляду скарги винесено рішення від 24.05.2011 року №10216/09-10, згідно із яким скарга залишена без задоволення, а рішення головного управління ПФУ у Львівській області від 18.04.2011 року № 4006/06-32 в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № Ф-315 на суму 1446 грн. 30 коп. -без змін. Вважає, що Пенсійний фонд України та його підвідомчі органи діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача УПФ України у м. Дрогобичі Львівської області Круглій Ю.Б. позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що обов'язок щодо сплати страхових внесків фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування визначено Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 08.07.2010 року № 2461-VI, відповідно до якого фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому сума страхового внеску встановлюється даними особами самостійно і повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску та не більше розміру максимальної величини страхового внеску. Виходячи із встановленого мінімального розміру заробітної плати на 2010 рік позивачу було донараховано 1446 грн. 30 коп. недоплаченої суми страхових внесків та направлено вимогу про сплату боргу № Ф-315 від 01.02.2011 року на вказану суму. При цьому управління керувалося положеннями частин першої-дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV та розділом VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
ОСОБА_1 зареєстрована в Державній податковій інспекції в м. Дрогобич Львівської області як суб'єкт підприємницької діяльності, обрала спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ № 727/98) та сплачувала єдиний податок.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV) регулюються цим Законом.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі № 1058-IV, не передбачено звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законом не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2461-VI, який набрав чинності з 17.07.2010 року фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», мінімальний страховий внесок для зазначених осіб у 2010 році становив: у липні -вересні -294,82 грн., у жовтні -листопаді - 301 грн. 12 коп., в грудні -306 грн. 10 коп.
Згідно розрахунку сум страхових внесків, які підлягають сплаті за ІІІ та ІV квартали 20110 року, з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків, позивачу належало доплатити 1446 грн. 30 коп. недоплаченої суми страхових внесків у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону № 1058-IV, а саме: щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, тобто за липень-вересень 2010 року -до 20 жовтня 2010 року, за жовтень-грудень 2010 року -до 20 січня 2011 року.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону № 1058-IV ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про оплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Позивач у визначений законом строк не здійснив доплату різниці суми страхових внесків, у зв'язку з чим Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області ОСОБА_1 надіслана вимога про сплату боргу № Ф-315 від 01.02.2011 року на загальну суму 1452 грн. 60 коп.
Дану вимогу про сплату боргу ОСОБА_1 оскаржила до Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області, яке своїм рішенням №13 від 21.02.2011 року ( вих. № 1243/06-25) залишило його без змін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівської області прийнято рішення № 55 від 18.04.2011 року № 4006/06-32, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 01.03.2011 року та скасовано рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області №13 від 21.02.2011 року ( вих. № 1243/06-25) про узгодження вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № Ф-315 в частині 6 грн. 30 коп., а в решті на суму 1446 грн. 30 коп. залишено без змін.
Пенсійним фондом України 24.05.2011 року прийнято рішення №10216/09-10, відповідно до якого скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області від 18.04.2011 року № 4006/06-32 в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № Ф-315 на суму 1446 грн. 30 коп. -без змін.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663 (далі - Інструкція).
Відповідно до пп. б) п.8.2. Інструкції органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Відповідно до п.8.3 Інструкції формується вимога про сплату боргу, при цьому їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери «Ю»(вимога до юридичної особи) або «Ф»(вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера «У»(узгоджена вимога).
З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464-VI).
Відповідно до Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загально-обов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, формування спірної вимоги по сплату боргу та направлення її позивачу здійснювалося Управлінням ПФУ в м. Дрогобичі Львівської області у відповідності до вимог п.8.2., п.8.3 Інструкції та статті 106 Закону № 1058-IV.
Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою ПФУ від 19.12.2003 року № 21-2 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року № 81/8680 (далі - Порядок), визначає процедуру подання та розгляду зазначених скарг та заяв.
Відповідно до підпункту 5.4. пункту 5 Порядку орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
1) залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, в певній частині;
3) скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Відповідно до підпункту 5.7. пункту 5 Порядку рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Вимоги до форми та змісту рішення, строків, порядку прийняття та направлення такого скаржнику визначені пунктом 6 Порядку.
Доводи позивача щодо неузгодженості суми боргу та формального розгляду її скарги спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем рішення ПФУ №10216/09-10 від 24.05.2011 року та вимогу про сплату боргу № Ф-315 від 01.02.2011 року та, суд дійшов висновку, що рішення на скаргу прийнято Пенсійним фондом України з урахуванням Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 19.12.2003 року № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004 року № 81/8680, а вимога Управлінням ПФУ у м. Дрогобичі Львівської області - з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2004 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, рішення №10216/09-10 від 24.05.2011 року та вимога про сплату боргу № Ф-28 від 08.02.2011 року прийняті правомірно, тому позов є безпідставним.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 серпня 2011 року.
Головуючий суддя Хома О.П.
Суддя Журомська М.В.
Суддя Коморний О.І.