79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 липня 2011 р. № 2а-7237/11/1370
10 год. 25 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Качур Р.П.
За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
29 червня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 26954461 від 08.06.2011 року.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки виконавчий лист не відповідає ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а вимога третьої особи № 270 від 01.02.2011 року не є рішенням органу виконавчої влади.
Позивач в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; заперечення на позовну заяву не подав.
Позиція третьої особи викладена в запереченні № 6911/06-12 від 18.07.2011 року, де вказано, що рішенням третьої особи № 47 від 11.07.2011 року вимогу про сплату боргу № Ф-270 від 01.02.2011 року скасовано та 11.07.2011 року подано заяву до ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області про повернення вимоги про сплату боргу № Ф-270 від 01.02.2011 року без виконання.
Суд, враховуючи неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
01.02.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області виставлено позивачу Вимогу про сплату боргу № Ф-270, згідно якої заборгованість позивача зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені становить 1288,80 грн.
08.06.2011 року постановою ВП № 26954461 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області Кропивницької Г. І. відкрито виконавче провадження згідно вимоги про сплату боргу № 270, виданої 01.02.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 1288,80 грн. в користь управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області та надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа до 15.06.2011 року.
11.07.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області прийнято Рішення № 47, яким скасовано вимогу про сплату боргу № Ф-270 від 01.02.2011 року.
11.07.2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області звернулось з листом до відповідача, у якому просить повернути вимогу про сплату боргу № Ф-270 від 01.02.2011 року без виконання.
Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ст. 17 цього ж Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу
Згідно ст. 19 цього ж Закону Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, у т. ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога третьої особи про сплату боргу не належить до виконавчих документів згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», з наступних мотивів.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про облік та збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464, згідно з яким внесено низку змін до у тому числі й до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, зі ст. 106 цього закону виключено першу - дев'яту частини. До внесення згаданих змін сплата заборгованості перед Пенсійним фондом відбувалась у порядку, передбаченому у ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де серед іншого було зазначено наступне. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені управлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (абз. 1-4, 8, 9 ч. 3 ст. 106 Закону).
Водночас, згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Враховуючи, що заборгованість позивача по сплаті страхових внесків виникла до 01.01.2011 року, управління ПФУ у м. Дрогобичі зобов'язане стягувати її у порядку, що діяв станом на дату виникнення такого боргу. Оскільки вказаної у вимозі № Ф-270 від 01.02.2011 року заборгованості позивач не сплатив, вимога узгоджена у встановленому Законом порядку (оскільки не оскаржена боржником), управління ПФУ у м. Дрогобичі правомірно скерувало її як виконавчий документ для примусового виконання державній виконавчій службі.
Однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», є невідповідність виконавчого документа встановленим для нього вимогам. Як встановив суд під час дослідження у судовому засіданні вимоги № Ф-270 від 01.02.2011 року, виконавчий документ відповідає встановленим Законом вимогам, а саме: зазначено дату його прийняття -01.02.2011 року, у п. 4 вимоги зазначено дату набрання нею чинності - 12.03.2011 року, а також зазначено, що даний виконавчий документ підлягає примусовому виконанню протягом року з дня набрання ним чинності. З огляду на зазначене, твердження позивача про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, що не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», спростовані наявними у справі доказами та не беруться судом до уваги.
Що стосується тієї обставини, що Управлінням пенсійного фонду України у м. Дрогобичі надіслано начальнику відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції заяву про відкликання вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача.
Згідно частини четвертої статті 40 цього Закону про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-ти денний строк.
З урахуванням наведених норм державний виконавець повинен прийняти постанову про повернення виконавчого документа за заявою стягувача.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 181 КАС України, ст. ст. 2, 17, 18, 19, 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 22 липня 2011 року.
Суддя Качур Р.П.