79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 липня 2011 р. № 2а-603/11/1370
12 год. 08 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Качур Р.П.
За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.
представника відповідача Томашівського О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -
14 січня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0001152320/4/25018/10/23-2 від 26.10.2009 року та № 0001021720/4/25171/10 від 27.10.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, - податковими накладними, які виходячи з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Також вказує на те, що проживання у гуртожитку ДВНЗ „Калушського політехнічного коледжу” відповідає фактичному часу перебування працівників ТОВ „Будклас” у відрядженні в м. Калуш і відповідно підтверджується відрядними посвідками з відміткою про вибуття та прибуття працівників. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні від 17.02.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Аджест Груп», виявлено розбіжності в складі податкового кредиту ТзОВ “Будклас” по взаєморозрахунках з ТзОВ Аджест Груп» на суму 114 700 грн. ПДВ. Податкові декларації з ПДВ ТОВ Аджест Груп»за березень, травень 2008р. повернуті платнику на доопрацювання. Станом на 22.05.2009р. декларації не подані. Крім того, Ухвалою господарського суду м.Києва затверджено ліквідаційний баланс ТОВ Аджест Груп». Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будклас»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 31.08.2004 р., що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
В період з 28.04.2009 року по 14.05.2009 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас», про що складено Акт №198/23-2/33169679 від 19.05.2009 року про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2008року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2008року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7 п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2. п.п. 7.3.1 п. 7.3. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) що призвело з врахуванням часткового скасування первинних податкових повідомлень рішень в процедурі апеляційного оскарження до заниження податку на додану вартість на 114700 грн. та п. 3.4 ст.3, п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 4892,82 грн.
Податкові повідомлення рішення ТОВ „Будклас” оскаржувались в процедурі адміністративного оскарження. З урахуванням часткового задоволення скарг платника податків, ДПІ у Личаківському районі за результатами проведеної перевірки та на виконання Рішення ДПІ у м. Львові від 09.10.2009р. № 17259/10/25-005/283 прийнято податкові повідомлення рішення № 0001152320/4/25018/10/23-2 від 26.10.2009 року про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 172050 грн. (в т.ч. 114700 грн. -основного платежу, та 57350 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) та №0001021720/4/25171/10 від 27.10.2009 року про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13802,82 грн. (в т.ч. 4892,82 грн. -основного платежу, та 8910 грн. - штрафних (фінансових) санкцій)
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Між ТзОВ “Будклас” в особі директора Стасіва П.П., що діє на підставі статуту (замовник) та ТзОВ “Аджест Груп” (підрядник) в особі генерального директора Горейко В.В., який діє на підставі статуту, укладено договори підряду, а саме:
- від 01.02.2008 року № 01/02-01 місце укладання -м. Львів, згідно з яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами з матеріалів замовника виконати ремонтні роботи по влаштуванню бетонної підлоги та бетонуванню стін у будівлі № 40,41 майнового комплексу “Галичина Захід”, що знаходиться за адресою Львівська обл. Стрийський район с. Кавське, вул. Стрийська 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи. Вказаний договір субпідряду укладено для виконання умов договору генерального підряду № 27/12 від 27.12.2007 р.
На підтвердження виконання договору субпідряду від 01.02.2008 року, позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі ТМЦ за лютий 2007 р. згідно договору № 01/02-01 від 01.02.2008р. на суму 255637,24 грн. з ПДВ, довідку про вартість робіт форми КБ-3, акт приймання-передачі №2/02 форми КБ-2 за лютий 2008 року по будівлі № 40 майнового комплексу «Галичина-Захід». Перелічені документи вказують на виконання робіт по будівлі № 40 за лютий 2008 р. загалом на суму 928336,8 грн. з ПДВ ( в т.ч. 213031 грн. без ПДВ -вартість матеріалів замовника, 560583,00 грн. без ПДВ всього по об'єкту без вартості матеріалів замовника). Однак отримавши від субпідрядника ТОВ «Аджест Груп»робіт по будівлі № 40 загалом на суму 928336,80 грн., замовнику ТОВ «Галичина Захід»передано робіт по будівлі № 40 на суму 352753,2 грн. з ПДВ, що значно нижче отриманих робіт.
По будівлі № 41 отримавши від субпідрядника ТОВ «Аджест Груп»робіт загалом на суму 677299,2 грн. з ПДВ (в т.ч. 217310,0 грн. без ПДВ -вартість матеріалів замовника, 347106,0 грн. без ПДВ всього по об'єкту без вартості матеріалів замовника), замовнику ТОВ «Галичина Захід» передано робіт по будівлі № 41 на суму 550083,6 грн. з ПДВ, що значно нижче отриманих робіт.
- від 04.03.2008 року № 04/03-1 місце укладання -м. Львів, згідно з яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами з матеріалів замовника виконати ремонтні роботи по влаштуванню бетонної підлоги та бетонуванню стін у будівлі № 39 майнового комплексу “Галичина Захід”, що знаходиться за адресою Львівська обл. Стрийський район с. Кавське, вул. Стрийська 1а, замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи;
На підтвердження виконання договору субпідряду від 04.03.2008 року, позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі ТМЦ за березень 2008 р. згідно договору № 04/03-01 від 03.03.2008р. на суму 261497,89 грн. з ПДВ, довідку про вартість робіт форми КБ-3, акт приймання-передачі №1 «АР»форми КБ-2 за березень 2008 року по будівлі № 39 майнового комплексу «Галичина-Захід». Перелічені документи вказують на виконання робіт по будівлі № 39 за березень 2008 р. загалом на суму 667711,2 грн. з ПДВ ( в т.ч. 217914,91 грн. без ПДВ -вартість матеріалів замовника, 338511,00 грн. без ПДВ всього по об'єкту без вартості матеріалів замовника). Однак отримавши згідно наведених документів від субпідрядника ТОВ «Аджест Груп»робіт по будівлі № 39 загалом на суму 667711,2 грн. з ПДВ, позивачем не підтверджено факту передачі отриманих робіт замовнику ТОВ «Галичина Захід»по будівлі № 39.
- від 05.03.2008 року № 05/03-01 місце укладання -м. Львів, згідно з яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами з матеріалів замовника виконати демонтаж бетонних масивів при виконанні робіт в нульових відмітках на об'єкті будівництву підприємства по виробництву ламели (2 -га черга виробництва паркету) за адресою: м. Калуш, вул. Промислова, 10, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи;
На підтвердження виконання договору субпідряду від 05.03.2008 року, позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі ТМЦ за березень 2008 р. згідно договору № 05/03-01 від 05.03.2008 р. на суму 192927,38 грн. з ПДВ, довідку про вартість робіт форми КБ-3, акт приймання-передачі №2«АР»форми КБ-2 за березень 2008 року по демонтажу бетонних масивів при виконанні робіт в нульових відмітка в м. Калуш вул. Промислова 10. Перелічені документи вказують на виконання робіт за березень 2008 р. загалом на суму 1075525,5 грн. з ПДВ ( в т.ч. 160772,82 грн. без ПДВ -вартість матеріалів замовника, 734988,00 грн. без ПДВ всього по об'єкту без вартості матеріалів замовника). Однак отримавши згідно наведених документів від субпідрядника ТОВ «Аджест Груп»робіт загалом на суму 1075525,5 грн. з ПДВ, позивачем не підтверджено факту передачі отриманих робіт замовнику ТОВ «Вінісін».
- від 03.04.2008 року № 03/04-1 місце укладання -м. Львів, згідно з яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами з матеріалів замовника, частково власними механізмами і частково механізмами замовника, виконати загально-будівельні роботи по влаштуванню фундаменту, стін, даху на об'єкті по будівництву підприємства по виробництву ламели (2 -га черга виробництва паркету) за адресою: м. Калуш, вул. Промислова 10, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи;
На підтвердження виконання договору субпідряду від 03.04.2008 року, позивачем долучено до матеріалів справи дві довідки про вартість робіт форми КБ-3, акти приймання-передачі № 2/АБ форми КБ-2 за травень 2008року по влаштуванню фундаментів та огороджувальних конструкцій і №1/КЗ по влаштуванню основ та фундаментів в м. Калуш на вул. Промислова 10. Перелічені документи вказують на виконання робіт за березень 2008 р. загалом на 2811588,0 грн. з ПДВ ( в т.ч. 1283623,01 грн. без ПДВ -вартість матеріалів замовника, 1061367,99 грн. без ПДВ всього по об'єкту без вартості матеріалів замовника). Однак отримавши згідно наведених документів від субпідрядника ТОВ «Аджест Груп»робіт загалом на суму 2811588,0 грн. з ПДВ, позивачем роботи, передано робіт замовнику - ТОВ «Вінісін»загалом на суму 2457177,2 грн. Не підтверджено документально передачі ТМЦ згідно договору № 03/04-01 від 03.04.2008р. на суму 1138039,01 грн. без ПДВ.
Вказане свідчить про те, що вартість субпідрядних робіт з огляду на долучені до матеріалів справи документів більша за вартість робіт переданих ТОВ «Будклас»замовникам. Це при тому, що згідно умов договорів генерального підряду та субпідряду для виконання робіт використовувались товарно-матеріальні цінності генпідрядника (ТОВ «Будклас») і за його рахунок.
На виконання умов вищезазначених договорів складено акти виконаних робіт, та виписано податкові накладні. Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
Позивачем долучено до матеріалів справи договори генерального підряду, згідно яких субпідрядні організації на проведення робіт можуть залучатися лише з погодження Замовників. Крім того, згідно умов договорів підряду з ТОВ „Аджест Груп”, підрядник виконує роботи власними силами з матеріалів замовника (ТОВ „Будклас”). Позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, акти прийому передачі ТМЦ.
Вказані акти прийому передачі підписані директорами ТОВ „Будклас” Стасівим П.П. та ТОВ „Аджест Груп” -Горейко В.В., затверджені вказані акти також директорами фірм, що може свідчити лише про особисте приймання товарів директорами. Податкові накладні ТОВ „Аджест Груп” також підписувались директором Горейком В.В.
Як свідчать матеріали справи, спеціальний витяг з ЄДР, ТОВ „Аджест Груп” є одним з групи підприємств, зареєстрованими невстановленими особами, директорами та засновниками яких є громадяни Білорусії. Відповідно підписання податкових накладних, актів прийому передачі лише підтверджують відсутність працівників на ТОВ „Аджест Груп” відповідальних за ведення бухгалтерського (податкового) обліку та майстрів, відповідальних за виконання робіт.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.
Відсутність первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, - товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо, є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568. На думку суду, здійснення поставки товару згідно наведених вище актів прийому-передачі, на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна виписується на кожну поставку товару.
Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але невичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Виходячи з наведеного вище, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи документи, містять розбіжності в датах, кількості отриманих робіт (послуг) і їх реалізації, неврахування товарно-матеріальних цінностей наданих попередньо для субпідрядних робіт при передачі робіт (послуг) замовникам, також свідчать, що понесені витрати позивачем на субпідрядні роботи ТОВ «Аджест Груп» є більшими за реалізовані роботи замовникам.
З урахуванням вказаних доказів суд приходить до висновку про те, що податкова вигода повинна бути визнана необґрунтованою. Наявні в матеріалах справи докази податкового органу на думку суду свідчать про безпідставність декларування податкового кредиту, оскільки з їх оцінки відповідно до правил ст. 86 КАС України вбачається, що головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема зменшення сплати податкового зобов'язання за рахунок декларування податкового кредиту, за відсутності наміру отримувати реально виконані роботи, а тому у визнанні обґрунтованості одержання такої вигоди (декларування податкового кредиту) слід відмовити.
ТОВ «Будклас»згідно договору з ТОВ «Вінісін»проводило будівельні роботи у м.Калуш, де оплачувало проживання працівників у гуртожитку Державного вищого навчального закладу «Калуський політехнічний коледж». За період з січня по вересень 2008р. здійснена оплата в сумі 79299 грн. за 2937 днів проживання. Проте згідно представлених до перевірки актів виконаних робіт з навчальним закладом, авансових звітів, посвідок на відрядження працівників та оборотно-сальдової відомості по рах.72 перевіркою встановлено, що проплата за проживання працівників в сумі 25245 грн. , що складає 935 днів є додатковим благом у вигляді проплати за проживання у гуртожитку окремим працівникам, які не виконували свої трудові функції та не здійснювали інші роботи пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства в м. Калуш.
В підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи договір з тимчасового розміщення (проживання) з ДВНЗ «Калуський політехнічний коледж», акти прийому передачі виконаних робіт (послуг) проживання, розрахунки оплати до актів виконаних робіт (послуг), журнал реєстрації посвідчень про відрядження, накази на відрядження. .
З урахуванням вказаних доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягаюь задоволенню зважаючи на наступне.
В перелічених вище документах наявні значні розбіжності в кількості відряджених осіб до м.Калуш, кількості днів перебування в м.Калуш з кількістю зазначеною в актах виконаних робіт.
Зокрема, аналізуючи січень 2008р. та співставляючи розрахунок оплати до акту виконаних робіт з журналом реєстрації посвідчень про відрядження, суд констатує, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні з 10.01.2008р., а не з 03.01.2008р. як зазначено в розрахунку з 03.01.2008р., ОСОБА_8 з 11.01.208р., а не з 03.01.2008р, ОСОБА_9 з 14.01.2008р. а не з 03.01.2008р., всі інші працівники були у відрядженні з 02.01.2008р., а не з 03.01.2008р. як зазначено в розрахунку. Твердження позивача про заміну проживаючих працівників не спростовують висновків акту, оскільки в даному випадку мова ведеться про підписання акту виконаних робіт обома сторонами, що є свідченням того, що оплата за проживання проведена за працівників які в списку розрахунку до акту виконаних робіт, а не інших працівників. Такі ж значні невідповідності між даними розрахунків до актів прийому передачі робіт (послуг), наказами підприємствами та даними журналу реєстрації посвідчень на відрядження наявні і по інших місяцях, що вказує на недоведеність позовних вимог з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІV до загального місячного оподатковуваного доходу включають доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо. Якщо додаткові блага надаються у формі, відмінній від грошової об'єкт оподаткування за правилами встановленими п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування визначена за звичайними цінами помножена на коефіцієнт, який нараховується за формулою К = 100: (100-Сп), де К -коефіцієнт, Сп -ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування, а саме до розміру наданого блага застосовується коефіцієнт 1,17647 і після цього утримується 15 відсотків податку з доходів фізичних осіб. Не сплату підприємством 437,82 грн. податку з доходів фізичних осіб в порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 , п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІV позивач не спростовує.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 19 липня 2011 року.
Суддя Качур Р.П.