ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" липня 2011 р. Справа № 2a-2050/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1.
від відповідача - Олійник В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог п.3 ст. 49 Закону України ”Про виконавче провадження”, винісши 11.04.2011 року постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №19946342, не забезпечив позивача у строк встановлений Законом копією даної постанови, що в подальшому унеможливлювало оскарження даної постанови в судовому порядку. Зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.04.2011 року підлягає скасуванню, у зв'язку із тим, що затверджена вона в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, а не начальником відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В своїх поясненнях зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.04.2011 року була направлена на адресу позивача 11.04.2011 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме копією реєстру відправки вихідної кореспонденції ППВР від 11.04.2011 року. Вважає дії відповідача правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Також зазначив, що на час розгляду справи не створено в Івано-Франківській області відділ примусового виконання рішень управління ДВС в Івано-Франківській області, а тому продовжує діяти підрозділ примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області, начальник якого наділений всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог ч.3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Частина 2 даної статті передбачає, що за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.
В судовому засіданні встановлено, що 11.04.2011 року відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №19946342.
Дана постанова направлена для відома стягувачу ОСОБА_3, що підтверджено супровідним листом від 11.04.2011 року за №05-12/3651.
Направлення даної постанови на адресу позивача представник відповідача підтвердив копією реєстру відправки кореспонденції підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного .
Також, 16.06.2011 року за №04-18/1174 на адресу позивача відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області направлено відповідь на звернення №б/н від 09.06.2011 року, яким зазначено, що 11.04.2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, до направленої відповіді повторно долучено копію постанови від 11.04.2011 року про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведені норми Закону та досліджені в судовому засіданні докази суд констатує, що обов'язок направлення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №19946342 стягувачу ОСОБА_3 відповідачем виконаний належним чином у відповідності до вимог ч.3 ст. 49 та ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження". Факт затримки отримання позивачем згаданого документу не залежить від дій відповідача.
Суд вважає безпідставним посилання представника позивача не те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.04.2011 року підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що затверджена в.о. начальника Підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області В.Б. Олійником, а не начальником ВДВС ГУЮ в Івано-Франківській області, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, яка діяла до 08.03.2011 року передбачено повноваження начальника відділу (підрозділу) примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби.
Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 09.03.2011 року №25-32/55 на теперішній час розробляється проект положення про Державну виконавчу службу України, яким буде визначено структуру та склад органів державної виконавчої служби. Після затвердження цього положення всі акти законодавства будуть проведені у відповідність із ним.
Виходячи із наведеного, до нормативного врегулювання питань, пов'язаних з реформуванням органів державної виконавчої служби начальникам підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі здійснювати повноваження начальників відділів примусового виконання рішень відповідних управлінь відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.04.20111 року, діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, і тому відсутні підстави для її скасування.
Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 15.07.2011 року.