ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" липня 2011 р. Справа № 2a-1987/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників позивача Цюп'яка З.Д., Бойчука В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі
про визнання протиправним та скасування рішення № 209 від 16.05.2011 р.,-
Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі-відповідач) про визнання протиправними і скасування рішень № 209 від 16.05.2011 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 209 від 16.05.2011 року -штраф в розмірі 12020,81 грн. та пеню в розмірі 1294,43 грн. на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата яких допущена за період з 20.04.2010 року до 06.05.2011 року. Вважає, що у зв'язку з порушенням 22.10.2010 року Господарським судом Івано-Франківської області справи про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, відповідач протиправно застосував фінансові санкції та нарахував пеню за неналежне виконання грошових зобов'язань щодо своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, мораторій на нарахування яких встановлений для підприємств банкрутів вимогами вказаного вище Закону.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та пояснили суду, що 27.10.2010 року Господарський суд Івано-Франківської області порушив справу про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарство. А тому, відповідач повинен був врахувати дану обставину та не нараховувати позивачу штрафну санкції і пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.04.2011року до 06.05.2011 року, тобто за період дії мораторію після настання обставин, які, у відповідності до вимог абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виключають застосування до суб'єктів господарювання таких штрафів та пені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (рекомендованим). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Долинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є юридичною особою, зареєстрованою Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 30.12.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №25/220 від 22.03.2007 року, та взяте на облік управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 6).
На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи суд керується нормами зазначеного Закону, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Статтею 5 вказаного вище Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно вимог частини першої та третьої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно вимог частини 6 статті 19 вказаного Закону страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області.
Пунктом 2.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року за № 26-1, встановлено, що страхувальники щомісяця формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.
Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїми рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені) за №209 від 16.05.2011 року застосував до позивача фінансові санкції на суму 12020,81 грн. та нарахував пеню на загальну суму 1294,43 грн. на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата якої допущена за період з 20.04.2011 року до 06.05.2011 року, яке направлено і відповідно отримано позивачем.
На з'ясування обставин повідомлених позивачем судом встановлено, що 22.10.2010 року Господарським судом Івано-Франківської області порушено справу про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі (а.с. 8).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
У відповідності до вимог абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З матеріалів справи вбачається, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за № 209 від 16.05.2011 року прийнято на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несплата якої допущена за період з 20.04.2011 року до 06.05.2011 року, тобто протягом періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних рішень суду зазначає, що позивач в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" допустив несвоєчасну сплату самостійно розрахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.04.2011 року по 06.05.2011 року, за несвоєчасну сплату яких органами Пенсійного фонду України у відповідності до вимог статті 106 вказаного Закону застосовується фінансова санкція та нараховується пеня. В тім, позивач із 22.10.2010 року набув спеціального статусу суб'єкта господарювання у сфері відновлення платоспроможності боржника, при наявності якого в сулу дії норм абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на таких суб'єктів розповсюджується дія мораторію про заборону нараховувати штрафи і пеню, сфера регулювання і застосування яких розповсюджується і на правовідносини з приводу належності виконання грошових зобов'язань по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність застосування відповідачем фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Відповідно до ч.2 с. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не скористався своїм правом на спростування доводів позивача та не довів правомірності оскаржуваного позивачем рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 209 від 16.05.2011 року управління Пенсійного фонду України в Долинському районі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 06.07.2011 року.