20 липня 2011 року 13:30 Справа № 2а-0870/3265/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:
прокурора не з'явився;
позивача: Скорженка А.П.;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
до Рибогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
10 травня 2011 року Прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Рибогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” (далі -відповідач) в якій просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 9 252, 44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Рибогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2010 рік складала 15 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, середньооблікова кількість інвалідів повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 1 особу, але інвалід який працював на підприємстві помер 12 лютого 2010 року. За порушення норм чинного законодавства відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 9 200,00 грн. У зв'язку із порушенням строків сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році Рибогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога» позивач на вказану суму нарахував пеню у розмірі 52,44 грн.
Ухвалою суду від 12 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі №2а-0870/3265/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 травня 2011 року.
Провадження у справі зупинялось для надання додаткових доказів.
19 липня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги в частині суми стягнення адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з частковою сплатою заборгованості позовні вимоги зменшені до 5 152,44 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Представники відповідача та прокурор в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не повідомили суд про причини неприбуття та не надіслали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача заперечень на позовну заяву не надав, своїм листом повідомив суд, що Рибогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога» в добровільному порядку поступово сплачує заборгованість.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд, -
Рибогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога» до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 15 осіб; з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - один; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - один.
Відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2010 році на РТОВ «Перемога» працював інвалід ОСОБА_2.
Згідно із листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Приазовського районного управління юстиції Запорізької області, громадянин ОСОБА_2 помер 12 лютого 2010 року.
Таким чином інвалід фактично не працював на підприємстві у 2010 році.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до статті 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
За вимогами статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 181 цього Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України “Про реалізацію статей 19 і 20 закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 31.01.2007 №70.
Отже, обов'язковою передумовою виконання з боку суб'єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в т.ч. спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до листа Приазовського районного центру зайнятості від 10 травня 2011 року РТОВ “Перемога” не інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, звітність форми 3-ПН підприємством не подавалась.
Таким чином, відповідач не надав суду доказів про створення ним робочих місць для інвалідів, не надав доказів про працевлаштування ним інвалідів чи вжиття заходів для такого працевлаштування та не повідомляв відповідний центр зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів за встановленою формою.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2010 році на РТОВ “Перемога” складала 9 200,00 грн., а отже сума адміністративного господарських санкцій для відповідача складає 9 200,00 грн.
При вирішенні даного спору судом також враховуються норми Господарського кодексу України, які передбачають особливості відповідальності за господарське правопорушення.
Так, відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.
В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що РТОВ “Перемога” не вживало усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2010 року, тобто не вживало заходів для недопущення господарського правопорушення, та існування причинного зв'язку з бездіяльністю відповідача та не влаштуванням на роботу інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць, а тому позовні вимоги Запорізького обласного Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, у розмірі 9 200,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з уточненими позовними вимогами та частковою сплатою заборгованості, сума заборгованості яка підлягає стягненню становить 5 100,00 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача по справі на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі - 52,44 грн., Запорізький окружний адміністративний суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.
Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня , може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі за рішенням суду.
Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 52,44 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 69-71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Рибогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Миронівка, вул. Приморська, 76, код ЄДРПОУ 03888919) на користь Запорізького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, одержувач:Державний бюджет Приазовського району, р/р 31215230700250, код ЄДРПОУ 34676995, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, призначення платежу 50070000 «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік») суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 5 100,00 (п'ять тисяч сто двадцять) грн.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили і є остаточною після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П.Бойченко