04 липня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/4237/11
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м. Запоріжжя
про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000790805 від 23.05.2011, -
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Бриль А.В.
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність 10/323-60 від 12.01.2011)
ОСОБА_2 (довіреність № 10/4626-103 від 21.04.2011)
ОСОБА_3.( довіреність № 10/4667-143 від 21.04.2011)
ОСОБА_4 (довіреність №10/4660-136 від 21.04.2011)
від відповідачів - ОСОБА_5 (довіреність № б/н від 04.04.2011)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000790805 від 23.05.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 660,00 грн.
Ухвалою суду від 02.06.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/4237/11 та призначено до судового розгляду на 14.06.2011. В судовому засіданні оголошувались перерви.
Відповідно до ст.160 КАС України, 04.07.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Оріон», предметом яких, є придбання товарно-матеріальних цінностей в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією, на загальну суму 439 970,08 грн. правочини, укладені між ПАТ «Дніпроенерго» та ТОВ «Оріон» не має ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: видатковими та податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами.
Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.
Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ПАТ «Дніпроенерго» було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були надані ТОВ «Оріон», ПП «Техкомплектресурс», ПП «УПТК -АГРО», що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.
Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що на протязі 2010 р., ПАТ «Дніпроенерго», укладає з ТОВ «Оріон», ряд угод, предметом яких, є придбання товарно-матеріальних цінностей в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією, на загальну суму 439 970,08 грн. Під час проведення перевірки Позивача, за основу взято висновки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, викладені в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ "Оріон" від 18.03.2011р. № 202/23/32547274.
Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за місцем державної реєстрації. Кількість працівників ТОВ «Оріон» в періоді, що перевірявся, складала 1 працівників.
Факт придбання ТОВ «Оріон», товарів у підприємств-постачальників (ПП «Техкомплектресурс», ПП «УПТК-АГРО», ПП «Техкомплектресурс», ПП «УПТК-АГРО») та передачі його підприємствам-покупцям, не підтверджено ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215 ЦК України, договори, укладені між ПАТ «Дніпроенерго» та ТОВ «Оріон», є нікчемними в силу приписів ст. 216 ЦК України, та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Враховуючи вищенаведене, в порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, ПАТ "Дніпроенерго", за період що перевірявся, безпідставно збільшено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон» всього у сумі 73328 грн.
Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі -Відповідач, СДПІ, податковий орган) була проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оріон» за грудень 2010 року.
За результатами перевірки складений акт від 10.05.2011 № 112/08-05/00130872 (надалі- акт перевірки, акт).
Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73 328,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 73 328 грн.
Зважаючи на висновки перевірки, 23.05.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000079805, яким ПАТ „Дніпроенерго” визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 91 660 грн., з них 73 328,00 грн. за основним платежем та 18 332,00 грн. за штрафними (фінасовими) санкціями.
Так, під час проведення перевірки було встановлено що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом Закон про ПДВ) ПАТ «Дніпроенерго» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ «Оріон».
В акті перевірки вказано, що Відповідачем отриманий від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріон» від 18.03.2011 № 202/23/32547274 з питань правильності нарахування сум податкового зобов'язання з ПДВ та правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ задекларованих в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010.
В акті перевірки зафіксовано, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на вид діяльності «оптова торгівлі будівельними матеріалами» - відсутня.
Також зазначено про те, що згідно акту перевірки ТОВ «Оріон» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників (ПП «Техкомплектресурс» та ПП «УПТК-АГРО»), правочини нібито укладені між вказаними підприємствами та ТОВ «Оріон» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Оріон» та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з їх недійсністю.
А у зв'язку з вищевикладеним ТОВ «Оріон», ПП «Техкомплектресурс», ПП «УПТК -АГРО» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов”язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб у тому рахунку ПАТ «Дніпроенерго», тому усі операції купівлі-продажу з зазначеними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків - отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ «Оріон» в адрес ПАТ «Дніпроенерго» на підставі нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі матеріалів зустрічної перевірки ТОВ «Оріон», де зазначено, що підприємство не має ні матеріальних ні фізичних ресурсів для здійснення своєї діяльності.
У період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Оріон». Від зазначеного підприємства отримувались товарно-матеріальні цінності. При виконанні умов договору ТОВ «Оріон» відповідно із п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. „Про податок на додану вартість” із змінами і доповненнями (далі за текстом-Закон №168/97-ВР) мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
ТОВ «Оріон» мало право надавати ПАТ «Дніпроенерго» податкові накладні, так як у відповідності із ст. 9 Закону ТОВ «Оріон» зареєстроване як платник податку на додану вартість і до теперішнього часу його реєстрація не як платника ПДВ не скасована.
При реалізації робіт, відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону ТОВ «Оріон» правомірно виписано та видало податкові накладні ПАТ «Дніпроенерго», а підприємство позивача в свою чергу отримало право на податковий кредит по одержаним податковим накладним.
Так, згідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ...
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків”.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку”.
Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.
Отже платник податку - ТОВ „Оріон” при виписуванні податкових накладних вже нарахувало для сплати податок зазначений в податковій накладній, а ПАТ «Дніпроенерго» на законних підставах скористувалось правом на податковий кредит.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ПАТ «Дніпроенерго» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.
Як встановлено судом правочини, укладені позивачем із ТОВ «Оріон» є такими, що відповідають вимогам ЦК України.
А саме згідно із п.1 ст.202 ЦК України - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».
Діяльність ПАТ «Дніпроенерго» як однієї із сторін правочину повністю спрямована на набуття цивільних прав.
Відповідно із ч.5 ст.203 ЦК України - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наше підприємство повністю виконало умови договору яким закріплено правочин, та отримало у власність правові наслідки правочину - товар. Даний правочин знайшов своє підтвердження у первинній та звітній документації.
Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому положення ст. ст. 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним.
Враховуючи те, що на момент здійснення операцій ТОВ “Оріон” мало увесь обсяг цивільної правоздатності, доводи відповідача про нікчемність укладених ним угод з ПАТ «Дніпроенерго» є безпідставними.
Окрім того, слід враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ПАТ «Дніпроенерго» не має відповідати за допущені з боку його контрагента ТОВ “Оріон” порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення валових витрат та податкового кредиту по спірним операціям в обліку товариства.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення ПАТ «Дніпроенерго» п..п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000790805 від 23.05.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 660,00 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Дніпроенерго» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м. Запоріжжя
про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000790805 від 23.05.2011 - задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м. Запоріжжя № 0000790805 від 23.05.2011.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 01.08.2011.
Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко