26 липня 2011 року о 13 год. 11 хв. Справа № 2а-0870/5185/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_2
до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі - позивач або ОСОБА_2.) до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (надалі - відповідач або ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації») про зобов'язання відповідача провести реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 без проведення технічної інвентаризації.
У позові позивачем зазначено, що на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2010 він є власником квартири АДРЕСА_1. Звернувшись 11.06.2011 до відповідача із заявою про реєстрацію права власності позивачем надано дане рішення суду. 01.07.2011 позивачу надано рішення реєстратора (вих.№390 від 01.07.2011) про відмову в реєстрації. Відмова вмотивована наявністю в інвентарній справі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011 по справі №22-1358/11, яким скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006. Позивач, посилаючись на приписи ст.ст.4, 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п.1.4-1.5, п.3.5 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого 07.02.2002 наказом Міністерства юстиції України №7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 за №1692/5) вважає, що відповідач безпідставно відмовив в реєстрації його власності. Наполягає на тому, що його право власності на об'єкт нерухомості виникло 22.11.2010, а звернувся він з заявою про реєстрацію 11.06.2011, тобто через сім місяців після виникнення права, тому відповідач, на підставі наданих йому документів повинен був зареєструвати його право власності на квартиру АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення, у яких зазначено, що 11.06.2003 реєстратором ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 03.04.2003 по справі №2-1435/2003. Реєстрація права власності здійснена на квартиру, технічна характеристика якої була визначена технічною інвентаризацією від 24.03.1998, а саме загальна площа квартири складала 73,09м.кв., у тому числі житлова - 46,74м.кв. Згідно даних технічної інвентаризації від 12.07.2006 квартира АДРЕСА_1 реконструйована та здійснено будівництво нових приміщень, після чого вищевказана квартира уявляла особою самочинно реконструйований та добудований об'єкт нерухомості загальною площею 170,5м.кв., у тому числі житлової 95,4м.кв. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 по справі №2-2975/2006 визнано право власності за ОСОБА_4 на добудовані приміщення квартири АДРЕСА_1, на підставі якого внесені відповідні зміни до матеріалів інвентаризаційно-реєстраційної справи та Автоматизованої системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно». Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011 по справі №22-1358/11 скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 по справі №2-2975/2006 та застосовано поворот виконання рішення шляхом зобов'язання ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію на право власності на добудовані приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Тобто, на момент подачі ОСОБА_2 заяви про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєструвати право власності (звернути стягнення згідно рішення суду) на вищевказану квартиру не виявилось можливим, оскільки згідно матеріалів інвентаризаційно-реєстраційної справи ОСОБА_4 належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 в тому стані, у якому вона була до реконструкції (до технічної інвентаризації 12.07.2006). Але згідно матеріалів технічної інвентаризації квартири в такому стані вже не існує. Таким чином, після скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 вищевказана квартира уявляє собою в цілому самочинно реконструйований об'єкт нерухомості, право власності на який ОСОБА_4 не належить. Отже, реєстратором ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» було відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до п.1.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого 07.02.2002 наказом Міністерства юстиції України №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445), оскільки державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Відповідач, посилаючись на приписи ст.367 Цивільного кодексу України наполягає, що без надання до ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» документів про оформлення або визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та внесення відповідних змін до матеріалів інвентаризаційно-реєстраційної справи, здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 неможливо. Також, відповідач, посилаючись на ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», зазначає, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав, тому відповідачем по вказаній справі, на його думку, повинен бути саме реєстратор, який відмовив у проведенні реєстрації прав власності на нерухоме майно.
У судовому засіданні 20.07.2011 представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. У судове засідання 26.07.2011 представник відповідача не прибув, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, розглянувши матеріали справи суд з'ясував наступне.
Відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2010 та ухвали цього ж суду про виправлення описок у судовому рішенні від 25.05.2011, прийнятих у справі №2-4083/2010р. визнано право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2. Вказаним рішенням суду звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4, яке передане в іпотеку за договором іпотеки від 18.03.2009, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Документів про те, у якому стані ОСОБА_4 передавав ОСОБА_2 у іпотеку квартиру АДРЕСА_1 позивачем не надано.
Крім того, у рішенні Запорізького районного суду Запорізської області від 22.11.2010 не зазначено, що предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.
Також, позивачем не надано документальних доказів прийняття у експлуатацію вказаного об'єкта будівництва.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 по справі №2-2975/2006 визнано право власності за ОСОБА_4 на добудовані приміщення у домоволодінні квартири АДРЕСА_1. Дослідженням вказаного рішення суду встановлено, що позивачем у справі ОСОБА_4 подано позов до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», інші особи як учасники спірних правовідносин - не залучались.
Вказаним рішенням не вирішувалось питання прийняття в експлуатацію самочинного будівництва, а лише визнано право власності ОСОБА_4 на визначене у резолютивній частині рішення майно. До органів місцевого самоврядування, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю позов не пред'являвся.
Також, вказаним рішення зобов'язувалось ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на добудовані приміщення у домоволодінні квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011 по справі №22-1358/11 скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 по справі №2-2975/2006 та застосовано поворот виконання рішення шляхом зобов'язання ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати державну реєстрацію на право власності на добудовані приміщення в квартирі №3 в житловому будинку №10 по вул. Сакко і Ванцетті у м. Запоріжжя.
Як зазначено у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011: «…Згідно до пп.1 п.«б» ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є орган місцевого самоврядування. Матеріали справи не містять даних про звернення позивача до органу місцевого самоврядування, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з питанням про узаконення збудованих самовільних споруд та про їх відмову у вирішенні цього питання …».
Згідно наданого до суду Замовлення №06/27089 від 23.05.2011 ОСОБА_2 звернулась до ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 Як зазначено у Замовленні від ОСОБА_2 по довіреності №607 діяв представник ОСОБА_3
Рішенням реєстратора Нікітенко С.В. (вих.№359 від 09.06.2011) проведення реєстрації позивачу відмовлено, оскільки у Рішенні Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2010 по справі №2-4083/2010 була наявна описка при написанні прізвища позивача та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 просила зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 при відсутності будь-яких прав на вказану квартиру.
Також, до суду надано Замовлення №06/31376 від 11.06.2011 за яким ОСОБА_2 звернулась до ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_1. Як зазначено у Замовленні від ОСОБА_2 по довіреності №607 діяв представник.
Рішенням реєстратора Краснікової Н.І. (вих.№390 від 01.07.2011) проведення реєстрації позивачу відмовлено. Причиною відмови зазначено, що після скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2006 вищевказана квартира уявляє собою самочинно реконструйований площею 77,6кв.м, та самочинно побудований площею 68,3кв.м. з балконом пл. 3,6кв.м. об'єкт нерухомості. Відповідно до приписів п.1.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого 07.02.2002 наказом Міністерства юстиції України №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445) державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Реєстратор з посиланням на п.8.1. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» зазначив у рішенні, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Судом також досліджено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 Експлікацію приміщень до плану житлового будинку садибного типу літер «А-2»; Опис основних конструктивних елементів; Поповерховий план на будівлю по АДРЕСА_1
Суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку та у випадках, встановлених законом; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Позивачем не надано до суду доказів звернення до органів місцевого самоврядування, до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (її органів на місцях) для оформлення проектних документів реконструйованого об'єкту нерухомості, одержання відповідних дозволів на будівництво, висновків фахівців про відповідність самовільних будівель будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним нормам і правилам.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції закону №1878-VІ від 11.02.2010) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону (ч.6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Відповідно до приписів ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.1.3 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого 07.02.2002 наказом Міністерства юстиції України №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (надалі - «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
За приписами пп.«а» п.8.1. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до п.8.2. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням.
Як зазначено у п.8.4. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», свідоцтво про право власності містить таку інформацію: назву об'єкта нерухомого майна; місце видачі свідоцтва; дату видачі свідоцтва; назву органу, який видав свідоцтво; тип (призначення) об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, садиба, квартира, приміщення тощо); адресу (місцезнаходження) об'єкта нерухомого майна; відомості про власника (власників); форму власності; вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності; опис об'єкта нерухомого майна (дані про будівлі, споруди, їх частини; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна; реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс); прізвище, ім'я, по батькові та підпис керівника органу, який прийняв рішення.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позицією відповідача, що після скасування рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22.09.2006 по справі №2-2975/2006 вищевказана квартира уявляє собою в цілому самочинно реконструйований об'єкт нерухомості, право власності на який ОСОБА_4 не належить. Звідси реєстратором ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» правомірно відмовлено ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Суд дійшов до висновку про неможливість задоволення позову про зобов'язання відповідача провести реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 без проведення технічної інвентаризації через його необґрунтованість.
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання відповідача провести реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 без проведення технічної інвентаризації - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 29.07.2011.
Суддя /підпис/ О.О. Прасов
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов