25 липня 2011 року о 12 год. 40 хв. Справа № 2а-0870/4890/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю представника Відповідача-1 Сарвазян А.Ю., представника Відповідача-2 Гревцевої О.О., представника Відповідача-3 Михайленко К.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою ОСОБА_4
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області
про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (надалі - Відповідач-1), Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (надалі - Відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (надалі - Відповідач-3) про: визнання дій Відповідача-1 щодо незаконного утримання прибуткового податку з вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 15%, що становить 41440 грн. 56 коп. неправомірними; визнання дій Відповідачів-2, 3 по зарахуванню незаконно стягнутої суми прибуткового податку в сумі 41440 грн. 56 коп. до місцевого бюджету неправомірними; стягнення з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь позивача незаконно утриману та перераховану до них суму прибуткового податку у розмірі 41440 грн. 56 коп., зобов'язавши відповідачів виконати дії, перелічені в п.5 «Порядку повернення коштів, помилково, або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів».
У позовній заяві позивачем зазначено, що з довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 14.06.2011 за №08-03/1176 йому стало відомо про утримання прибуткового податку з нарахованої позивачу вихідної допомоги у сумі 276270 грн. 40 коп. Утримання прибуткового податку з вихідної допомоги суперечить вимогам ст.43 Закону України «Про статус суддів».
Позивач у судове засідання не прибув, у позовній заяві просить суд розглянути справу без його участі, копію судового рішення направити на його адресу.
Не погоджуючись з позовними вимогами Відповідач-1 подав до суду заперечення, за якими він посилаючись на роз'яснення Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України щодо оподаткування вихідної допомоги суддям від 25.01.2010 зазначив про те, що виплати вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку, за своєю суттю є фінансовою допомогою. Цей доход, як вважає Відповідач-1, відноситься до додаткового блага, яке не виключається зі складу загального оподаткованого доходу згідно з нормами п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а отже підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Просить відмовити у задоволені позову.
Від Відповідача-2 також до суду надійшли заперечення. На думку Відповідача-2 виплати суддям, які пішли у відставку, за своїм змістом є додатковою заробітною платою, яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-VІ (надалі - Закон №889). При цьому, посилання позивача на норми Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ не є, на думку Відповідача-2, обґрунтованими, оскільки цим Законом не визначено конкретного податку, який не підлягає сплаті при виплаті такої вихідної допомоги (який неможливо ідентифікувати з будь-яким податком, передбаченим Законом України «Про систему оподаткування», зокрема, статтями 14 та 15. Згідно з положеннями, викладеними у п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі, якщо норми інших законів, зокрема Закону України «Про статус суддів», що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» пріоритет мають норми цього закону. Виходячи з викладеного вбачається, що у зазначеному випадку відсутні правові підстави для не включення доходів суддів, які пішли у відставку, від отримання вихідної допомоги до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки такі норми не містить Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який є спеціальним податковим законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Також, зазначає, що Відповідачем-2 не допущено жодних дій або бездіяльності, які суперечили б вимогам закону та спричинили порушення будь-яких прав позивача, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
До суду Відповідач-3 надав письмові заперечення. Вважає його залучення як відповідача помилковим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Рішення щодо виплати вихідної допомоги судді, що звільняється у відставку, та перерахування податку з вказаної виплати приймають органи Державної судової адміністрації України. Відповідач-3 при перерахуванні прибуткового податку з вихідної допомоги позивача лише виконував платіжне доручення розпорядника бюджетних коштів - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області. Підставою для повернення платникам надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб є тільки висновок органу державної податкової служби. Оскільки висновок не надходив до Відповідача-3, підстави для повернення коштів позивачу у Відповідача-3 відсутні. На думку Відповідача-3 він не має повноважень самостійно здійснити повернення утриманого податку позивачу. Саме з цих причин вимоги позивача до Відповідача-3 не можуть бути задоволені. Просить у задоволенні позову до Відповідача-3 відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, копії трудової книжки позивача, з 12.04.1976 по 25.08.1986 ОСОБА_4 працювала на посаді судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, з 26.08.1986 по 02.09.1996 позивач працювала на посаді судді Запорізького обласного суду, у період з 02.09.1996 по 17.12.2010 позивач працювала головою Хортицького районного суду м. Запоріжжя. Наказом № 47-К по Хортицькому районному суду м. Запоріжжя від 17.10.2010 позивач відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2766-VІ «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді Хортицькому районному суду м.Запоріжжя.
Державною судовою адміністрацією України (лист вих.№17/8752/10 від 23.12.2010) повідомлено Відповідача-1 про те, що стаж роботи позивача на посаді судді станом на 17.12.2010 становить 34 повних роки. З цих підстав суддя у відставці ОСОБА_4 має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 276270 грн. 40 коп. Тобто, Державна судова адміністрація України чітко визначила суму вихідної допомоги, яку має право отримати позивач.
За розрахунком вихідної допомоги голови Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4, здійсненим Відповідачем-1, з урахуванням посадового окладу, кваліфікаційного класу, персональної надбавки за звання, надбавка за виконання особливо важливої роботи, надбавки за вислугу років, премії становить 276270 грн. 40 коп. У розрахунку виплат вихідної допомоги суддям по ТУ ДСА в Запорізькій області за грудень 2010 року позивачу перерахована вихідна допомога у сумі 234829 грн. 84 коп.
Здійснення вказаної операції Відповідач-1 підтверджує платіжним дорученням №2938 від 24.12.2010, у якому призначенням платежу визначено: «0501040, КЕКВ1341 вихідна допомога суддям при виході у відставку за 12.2010р. для зарахування на о/рахунки робітникам районних судів (зг.списка)».
Від нарахованої суми вихідної допомоги, згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з позивача утримано 41440 грн. 56 коп. прибуткового податку до місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя. Про це свідчить платіжне доручення №2942 від 24.12.2010, надане Відповідачем-1.
Вислухавши пояснення учасників адмінісників адміністративного процесу, оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Право на отримання вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку, на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачене ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів», відповідно до якої, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб, на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону «…» (пп.22.2. п.22 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України).
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п.22.1 ст.22 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.56.21. ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з пп.4.3.1. п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зокрема зазначив: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)» (абзац третій пп.3.4 п.3 рішення).
Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому не підлягає оподаткуванню. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, з огляду на вказану правову позицію Конституційного Суду України, спеціальною нормою є положення ст.43 Закону України «Про статус суддів», яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.
Таким чином, посилання у письмових поясненнях Відповідача-2 зокрема на пп.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого в разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, суд вважає безпідставними.
Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Надаючи правову оцінку діям Відповідача-1 суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку судді Комісаренко Л.В. в розмірі 15% на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому сума утриманого податку, в розмірі 41440 грн. 56 коп., підлягає стягненню з Місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь позивача.
У задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки при перерахуванні прибуткового податку з вихідної допомоги Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області лише виконувало платіжне доручення розпорядника бюджетних коштів - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, а ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя здійснювала контроль за зарахуванням податку до бюджету.
Відповідно до приписів ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 11, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо незаконного утримання податку з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку судді Комісаренко Людмили Василівни в розмірі 15%, що становить 41440 грн. 56 коп.
Стягнути з Місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь ОСОБА_4 (69114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги при виході у відставку в розмірі 41440 (сорок одна тисяча чотириста сорок) гривень 56 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 29.07.2011.
Суддя (підпис) О.О. Прасов
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов