79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.08.11 Справа№ 5015/3387/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства «ПРОСТО-страхування», м. Київ
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ
про: стягнення 5222 грн. 84 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 21.06.2011 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «ПРОСТО-страхування»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматбудсервіс»про стягнення 5222 грн. 84 коп. за участю третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна». Розгляд справи призначено на 06.07.2011 року. В судовому засіданні 06.07.2011 року позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості уточнити позовні вимоги. Керуючись ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 25.07.2011 року.
В судовому засіданні 25.07.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 5222 грн. 84 коп. в порядку регресу із Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ та клопотання про заміну первісного відповідача належним. Підставою такої заміни є те, що в ході судового засідання позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Kangoо»д. н. з. НОМЕР_4, який визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована в ВАТ «СК «Універсальна», згідно полісу ВВ/5761787, яким франшизу передбачено не було. Відповідно до ч. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 24, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, замінив первісного відповідача належним відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-А, код ЄДРПОУ 20113829). Розгляд справи судом відкладено на 15.08.2011 року у зв'язку із заміною відповідача.
Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
15.08.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 26.08.2011 року.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне.
10.05.2007р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №119735 серії АТК про добровільне страхування транспортних засобів -автомобіль Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, 2006 року випуску. Страховими ризиками, за вказаним договором, є: пошкодження, незаконне заволодіння.
08.05.2008р. близько 15.20 год., у м. Львові на перехресті вул. Зелена -Грицая, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_3, 2003 року випуску, не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з автомобілем марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, спричинено технічні ушкодження.
По даному факту постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2008р. у справі №3-1855/2008 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за порушення п.12.1 Правил дорожнього руху, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.
Судом встановлено, що автомобіль марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кліматбудсервіс», цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №ВВ/5761787 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за кодом страхування №001, тип договору 1.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліматбудсервіс», та керував автомобілем марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, безпосередньо виконуючи свої трудові обов'язки. Згідно поліса №ВВ/5761787, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25 500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на цю суму) становить 0,00 грн.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №831 від 08.05.2008р. авто товарознавчого дослідження, ремонтної калькуляції №831 від 08.05.2008р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, який пошкоджений під час ДТП 08.05.2008р., на момент дослідження становить 5 599,08 грн.
У зв'язку з настанням страхового випадку, позивачем у відповідності до положень договору від 10.05.2007р. №119735 серії АТК, на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2008р. про виплату страхового відшкодування, розрахунку страхового відшкодування позивача від 03.06.2008р. №9327, страхового акту від 03.06.2008р. позивача та на підставі розпорядження позивача №008834 від 04.06.2008р. ОСОБА_2 було здійснено виплату страхового відшкодування. Зокрема, 1 649,00 грн. сплачено на розрахунковий рахунок ВТП «Автосервіс»ОПЛ відповідно до рахунку №131 від 08.05.2008р, що підтверджується платіжним дорученням №11712 від 20.06.2008р., 3 573,84 грн. сплачено на розрахунковий рахунок МППВКФ «Гелікон»відповідно до рахунку-фактури №СФ-0001158 від 08.05.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №11713 від 15.06.2008р. Всього позивачем на проведення відновлюваного ремонту автомобіля марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, сплачено 5 222,84 грн.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Спір між сторонами виник у зв'язку з набуттям позивачем права регресної вимоги до відповідальних осіб щодо відшкодування фактичних затрат, понесених останнім по виплаті страхового відшкодування на проведення відновлюваного ремонту автомобіля марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В той же час, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Згідно ч. 1 ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Судом встановлено, що 08.05.2008р. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, спричинено технічні ушкодження. Договором від 10.05.2007р. №119735 серії АТК про добровільне страхування транспортних засобів вказаний автомобіль застрахований позивачем від пошкодження.
У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Судом також встановлено, що дорожньо-транспортну подію, яка мала місце 08.05.2008р., внаслідок якої автомобіль марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, зазнав технічних ушкоджень, позивач визнав страховим випадком.
В силу положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Судом також встановлено, що у відповідності до положень договору від 10.05.2007р. №119735 серії АТК, на підставі заяви ОСОБА_2 від 12.05.2008р. про виплату страхового відшкодування, розрахунку страхового відшкодування позивача від 03.06.2008р. №9327, страхового акту від 03.06.2008р. позивача та на підставі розпорядження позивача №008834 від 04.06.2008р. ОСОБА_2 було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 222,84 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам, суд приходить до переконання, що позивачем підставно проведено виплату страхового відшкодування по відновлюваному ремонту автомобіля марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, в сумі 5 222,84 грн, у зв'язку з чим до позивача в межах цієї ж суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ТзОВ «Кліматбудсервіс»-автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, яким на момент скоєння ДТП 08.05.2008р на законних підставах керував ОСОБА_3, застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №ВВ/5761787 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за кодом страхування №001, тип договору 1-й.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має обов'язок перед своїм страхувальником відшкодувати, на умовах та в межах, визначених цим Законом, шкоду, завдану останнім.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3., який керував автомобіль марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.05.2008р. у адміністративній справі №3-1855/2008.
У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3, на момент вчинення ДТП, керував транспортним засобом марки Renault Kangoo, державний реєстраційний НОМЕР_4, належним на праві власності ТзОВ «Кліматбудсервіс», перебував при виконанні своїх трудових обов'язків, тому з врахуванням положень ст. 1172 ЦК України, відповідальність за спричинення шкоди автомобілю марки Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, покладається на роботодавця -ТзОВ «Кліматбудсервіс», цивільно-правова відповідність якого застрахована полісом №ВВ/5761787.
Згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно поліса № ВВ/5761787 ТзОВ «Кліматбудсервіс», ліміт відповідальності відповідча за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25 500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на цю суму) становить 0,00 грн.
Таким чином, до позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором від 10.05.2007р. №119735 серії АТК про добровільне страхування транспортних засобів -автомобіль Mazda 5 2.0, державний реєстраційний НОМЕР_2, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 що є страхувальником за вказаним договором, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5761787, такою особою є відповідач.
За наведеного вище, суд приходить до переконання, що позовна вимога позивача до відповідача про стягнення вартості відновлювального ремонту -фактично понесених витрат є обґрунтованою, документально підтвердженою підтвердженою, а тому підлягає до задоволення.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, жодних обґрунтувань з приводу спростування заявленого до нього позову суду не надав, жодних належних та допустимих доказів в спростування наведених вище висновків суду в матеріали справи не долучив.
Відповідно до статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Через наведене, суд не направляв справу до провадження за територіальною підсудністю за місцезнаходженням заміненого належного відповідача (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-А), продовжив судовий розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 116, 980, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(код ЄДРПОУ 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) 5 222 (П'ять тисяч двісті двадцять дві) гривні 84 коп. витрат по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст.116 ГПК України видати наказ на виконання рішення суду.
Суддя Матвіїв Р.І.