79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.08.11 Справа№ 5015/3306/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Львівського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд», м. Львів
про: визнання недійсним кредитного договору № 107/08-к від 09.10.2008 року
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Боровець Я.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача ОСОБА_1 -представник (довіреність б/н від 21.01.2011 р.)
від третьої особи не з'явився
Представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 09.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Львівського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів про визнання недійсним кредитного договору № 107/08-к від 09.10.2008 року.
Вимоги позивача мотивовані тим, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір № 107/08-к від 09.10.2008 р. є недійсним, оскільки суперечить вимогам закону, зокрема ст.ст. 92, 203 ЦК України. Зокрема, позивач посилався на те, що відповідно до п. 7.15 Статуту ВАТ «Будівельна Компанія «Комфортбуд»(учасник ТзОВ «Будівельна Компанія «Комфортбуд-1»), до компетенції наглядової ради товариства віднесено питання погодження умов та надання голові правління письмової згоди на участь та порядок голосування у вищому органі або на зборах учасників (акціонерів) господарських товариств або об'єднань підприємств, учасником (акціонером, членом) яких є товариство. Таким чином, укладенню кредитного договору мало передувати погодження умов кредитного договору наглядовою радою ВАТ «Будівельна Компанія «Комфортбуд», надання наглядовою радою ВАТ «Будівельна Компанія «Комфортбуд»голові правління товариства письмової згоди на участь та порядок голосування у загальних зборах засновників ТзОВ «Будівельна Компанія «Комфортбуд-1». Але, незважаючи на необхідність прийняття відповідних рішень наглядовою радою, такі рішення фактично не приймалися, відповідно зважаючи на відсутність цивільної дієздатності юридичної особи ТзОВ «Будівельна Компанія «Комфортбуд-1»на вчинення кредитного договору, кредитний договір підлягає визнанню його недійсним у відповідності до ст. 215 ЦК України.
Ухвалою суду від 17.06.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2011 р.
12.07.2011 р. відповідачем через канцелярію суду подано відзив від 11.07.2011 р. на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 12.07.2011 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відкрите акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд»та розгляд справи відкладався до 09.08.2011 р.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901406137930.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвали суду від 12.07.2011 р. не виконала.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
09.10.2008 р. між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Комфортбуд-1”, як позичальником, в особі директора Калапунь Т. М. та відповідачем -Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», в особі заступника директора Другої Львівської філії банку Щенснович Г.А., було укладено кредитний договір № 107/08-к (далі по тексту -кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати у власність Позичальника (позивача) грошові кошти у розмірі 59 928,00 доларів США на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а Позичальник (позивач) зобов'язався повернути кредит в термін до 08 жовтня 2013 року і сплатити за користування кредитними коштами відсоткову ставку 15% річних (п. 2.1. кредитного договору).
У розділі 7 п. 7.15 Статуту засновника позивача -ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», як установчого документа акціонерного товариства, зазначено, що до компетенції Наглядової ради товариства належить: прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 25 (5 000 000,00 грн.) до 80 відсотків статутного капіталу Товариства; попереднє затвердження договорів (контрактів) стосовно господарської діяльності Товариства на суму, що перевищує 80% статутного фонду Товариства; прийняття рішень про укладення правочинів, щодо яких є заінтересованість, у випадках передбачених п. 8.3 Статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд». До компетенції Правління ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»належить (п. 7.20 Статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»): прийняття рішень стосовно укладення правочинів стосовно господарської діяльності на суму до 80 відсотків Статутного фонду Товариства ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»; прийняття рішення про укладення одного правочину на суму до 10 відсотків (500 000,00 грн.) Статутного фонду Товариства з повідомленням про це Наглядову раду, загальна вартість таких правочинів не повинна перевищувати 25 відсотків Статутного фонду товариства.
Розмір статутного капіталу Товариства -ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»на дату укладення оспорюваного правочину складав (згідно п. 4.2 Статуту) 20 000 000,00 грн. Оспорюваний кредитний договір було укладено на суму 59 928,00 доларів США, що еквівалентно 298 441,44 гривень, по курсу НБУ 1 долар США/4,98 грн., що діяв на момент видачі кредиту (21.10.2008 р.). Суд дійшов висновку, що розмір кредиту, що був отриманий позивачем не перевищив 25 відсотків Статутного капіталу засновника Позивача (ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»). 12 вересня 2008 року відбулось засідання загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», на якому було прийнято рішення про отримання ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» кредиту в розмірі 59 928,00 доларів США терміном на 5 років; та рішення, щодо передачі ПАТ «КРЕДОБАНК»відповідного майна в забезпечення. Також, надано відповідні повноваження директору ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»- Калапуню Т.М. на право підписання від імені позивача кредитного договору та договорів застави з відповідачем. Судом встановлено, що голова Правління -ОСОБА_2 приймаючи участь як представник засновника позивача (ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд») у загальних зборах засновників ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(позивача) володів повною цивільною право і дієздатністю, та діяв у межах повноважень, що передбачені діючим на момент укладення та підписання оспорюваного кредитного договору, Статутом ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд».
Згідно вимог ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику про визнання угод недійсними»угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Частиною 1 ст. 207 ГК України визначено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при укладенні оспорюваного кредитного договору № 107/08-к від 09.10.2008 року позивачем було дотримано всіх вищенаведених вимог Статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», Статуту позивача -ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», були дотримані усі вимоги п. 3 ст. 92, ч. 1 ст. 238 та п. 2 ст. 203 ЦК України, а тому підстави згідно п. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України для визнання його недійсним -відсутні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 92, 202, 203, 207, 215, 626, 627 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя Деркач Ю.Б.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2011 р.