79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.11 Справа№ 5015/3522/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства «Райс-Рімбекс», м. Охтирка, Сумської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів
про: стягнення 26600 грн. 00 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 25.06.2011 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Райс-Рімбекс»(надалі по тексту рішення - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Іскра» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 26600 грн. 00 коп. та призначено справу до розгляду на 20.07.2011 року. В судове засідання 20.07.2011 року представники сторін в судове засідання не з'явилися. Позивачем виконано вимоги ухвали господарського суду від 25.06.2011 року та надіслано телеграму про розгляд справи без його участі. Із врахуванням неявки відповідача, суд відклав розгляд справи на 08.08.2011 року. В судове засідання 08.08.2011 року представники сторін не з'явились. Від позивача 05.08.2011 року надійшла телеграма з повторним клопотанням про розгляд справи без його участі в судовому засіданні.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті, при відсутності представників сторін, оскільки позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.
08.08.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 12.08.2011 року.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.12.2010 р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (вантажовідправником) було укладено договір №ТР-474/12.10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, перевізник зобов'язується виконати перевезення довіреного йому вантажовідправником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача та надати пов'язані з перевезенням вантажів транспортно-експедиційні послуги, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиційні послуги встановлену плату. Перевізник виконує для вантажовідправника пов'язані з перевезенням вантажів такі види транспортно-експедиційних послуг: приймання вантажу від вантажовідправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, здача вантажу в пункті призначення одержувачу, інші операції та послуги, які забезпечують збереження вантажу під час його перевезення від вантажовідправника до вантажоодержувача (п. 1.2. вказаного договору). Згідно п. 2.2. цього ж договору, перевезення вантажу здійснюється на підставі замовлення, форма якого встановлена та узгоджена сторонами (Додаток № 1). Замовлення на перевезення є невід'ємною частиною даного договору. Передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін (п.2.3. договору).
Судом встановлено, на виконання умов договору від 01.12.2010 р. № ТР-474/12.10, протягом грудня місяця 2010 р. позивачем надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 52 800,00 грн. Відповідачем за отримані послуги проведену часткову оплату в сумі 26 200,00 грн. У зв'язок з цим, непогашеною залишається сума 26 600,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в межах договору від 01.12.2010 р. № ТР-474/12.10 у відповідності до замовлень відповідача на перевезення від 01.12.2010 р. № 38-86, від 11.12.2010 р. № 88-95, від 01.12.2010р. № 38-85, позивачем надано послуг по перевезенню відповідачу на загальну суму 39 600,00 грн. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (CMR): А №0058095, А №0057418, А №0126419, актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000296 від 08.12.2010р., №ОУ-0000297 від 08.12.2010р., №ОУ-0000304 від 08.12.2010р., №ОУ-0000303 від 08.12.2010р., №ОУ-0000307 від 23.12.2010р., №ОУ-0000315 від 24.12.2010р. По факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем були виписані податкові накладні №№302 від 08.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №303 від 08.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №309 від 08.12.2010р. на суму 3 000,00 грн., №310 від 08.12.2010р. на суму 3 000,00 грн., №313 від 20.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №321 від 24.12.2010р. на суму 1 200,00 грн. За надані послуги позивачем відповідачу виставлені на оплату відповідні рахунки-фактури: №-СФ-0000294 від 08.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №СФ-0000295 від 08.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №СФ-0000301 від 08.12.2010р. на суму 3 000,00 грн., №СФ-0000302 від 08.12.2010р. на суму 3 000,00 грн., №СФ-0000305 від 20.12.2010р. на суму 9 800,00 грн., №СФ-0000313 від 24.12.2010р. на суму 1 200,00 грн. Крім того, за простій транспорту позивачем виставлені рахунки-фактури №СФ-0000303 від 15.12.2010р. на суму 1 000,00 грн. та №СФ-0000314 від 24.12.2010р. на суму 2 000,00 грн.
Судом також встановлено, що вказану заборгованість позивач погасив частково. Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем 16.12.2010р. частково оплачено рахунок-фактуру: №-СФ-0000294 від 08.12.2010р. в сумі 9 000,00 грн., відтак заборгованість за послуги по вказаному рахунку становить 800,00 грн., по рахунку-фактурі №СФ-0000305 від 20.12.2010р. відповідач платежами від 21.01.2010р. на суму 1 000,00 грн., від 03.02.2010р. на суму 1 000,00 грн. та від 31.03.2010р. на суму 2 000,00 грн. оплатив вказаний рахунок на загальну суму 4 000,00 грн., тому заборгованість за послуги по цьому рахунку становить 5 800,00 грн.
Крім того, листом від 28.12.2010 р. № 2386/25 відповідач повідомив позивача про те, що свою заборгованість за отримані послуги по перевезенню вантажу визнає та гарантує сплату заборгованості до 01.02.2011 р.
У зв'язку з неоплатою відповідачем вартості перевезення вантажу, а також з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.04.2011р. щодо погашення останнім заборгованості за послуги в сумі 26 600,00 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не погасив.
Відтак, спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем по оплаті наданих послуг.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором, у відповідності до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до положень ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За умовами договору від 01.12.2010р. №ТР-474/12.10, перевізник зобов'язаний забезпечити подачу транспортних засобів в узгодженні сторонами терміни і в належному технічному стані. Умови перевезення, вид транспортного засобу, дата завантаження й орієнтовний термін доставки визначаються на підставі поданої заявки на перевезення (п. 4.1. договору); отримати вантаж у вантажовідправника згідно товарно-транспортної накладної (CMR), супроводжувати вантаж до місця призначення, пред'явити митним органам і видати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача, належно оформити документи, пов'язані з передачею товарів вантажоодержувачу та передати їх вантажовідправнику (п. 4.2. договору); брати на себе повну відповідальність за збереження вантажу в дорозі, дії третіх осіб, своєчасну доставку вантажу в пункт призначення і здачу його вказаному в товарно-транспортній накладній (CMR) вантажоодержувачу. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (п. 4.6. договору); після передачі вантажу перевірити правильність оформлення представником вантажоодержувача рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR), інвойсу (п. 4.8. договору); надавати вантажовідправникові рахунки з прикладеними оригіналами товарно-транспортних накладних (CMR) із усіма відмітками прикордонних митниць, екологічних, санітарних, карантинних та інших інспекцій у місцях пропуску товарів на територію України відповідно до характеру перевезеного вантажу, а також рахунком-фактурою, а в необхідних випадках і інші документи, на отримання яких він уповноважений вантажовідправником не пізніше 3-х днів після повернення автомобілів з рейсу. В товарно-транспортних накладних (CMR) повинні бути чітко видимі і не виправленні дані щодо часу і дати прибуття і вибуття вантажу; давати вантажовідправнику пояснення про причини затримки в доставці вантажу, тощо (п. 4.9. договору). У свою чергу, вантажовідправник зобов'язується забезпечити належне оформлення перевізних та інших документів, які потрібні для перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу, своєчасне проведення розрахунків (п. 3.3. договору). Пунктом 6.3.1. договору, вантажовідправник несе відповідальність за повне та належне виконання умов договору. Відповідно до п. 9.1. договору від 01.12.2010р. № ТР-474/12.10, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.
Суд відзначає, що спірні правовідносини, що є предметом даного спору, виникли в період дії договору, обумовленого п. 9.1. договору, тому до них застосовуються правові наслідки, обумовленні договором.
Надаючи правову оцінку доказам, наданим позивачем в матеріали справи в підтвердження своїх позовних вимог, суд відзначає, що факт надання послуг позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними (CMR) з відміткою про прийняття вантажу уповноваженою особою та підписаними обидвома сторонами спору актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Крім того, встановлені судом факти відповідачем не спростовуються.
У відповідності до приписів ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи спростовується, відповідачем не підтверджено погашення ним заборгованості за послуги в сумі, стягнення по якій є предметом даного спору, на момент вирішення спору по суті.
Оскільки, відповідачем в порушення умов договору своєчасно не проведено повної оплати наданих позивачем, тому вказаний факт суд розцінює як порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановивши усі обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 23 600,00 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу, оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 000,00 грн. за наднормативний простій автотранспорту по виконанню замовлень в межах дії договору від 01.12.2010р. №ТР-474/12.10.
Відповідно до положень ст. 921 Цивільного кодексу України, перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до п. 3.1. договору, вантажовідправник зобов'язаний не допускати простою транспортних засобів понад обговорений даний договором час. Простоєм вважається: вимушена стоянка транспортного засобу з причин, що не залежать від перевізника, на місці завантаження, розвантаження, замитнення, розмитнення, вимушена стоянка на кордоні у зв'язку з помилками, допущеними при оформленні супровідних документів на вантаж. Допускається лімітний простій протягом 24 годин при завантаженні, 24 годин при розвантаженні, 24 годин на замитнення, 24 годин на розмитнення. Для негабаритних вантажів, які з технічних причин не підлягають огляду на митному терміналі і вантажів у зворотній тарі, допускається загальний лімітний простій 72 години.
Згідно п. 6.3.2. договору, за простій транспортного засобу під завантаження/розвантаження понад узгодженні терміни з вини вантажовідправника, останній сплачує перевізнику, на його письмову вимогу, штраф у розмірі 500,00 грн. за кожен день простою.
Судом встановлено, що позивачем за наднормативний простій автотранспорту - ДАФ ВМ 1805 АН -1 доба; ДАФ 02247 СВ -1 доба, виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру №СФ-0000303 від 15.12.2010р. на суму 1 000,00 грн.; за наднормативний простій автотранспорту -ДАФ 03385 СВ -2 дні; ДАФ ВМ 8352 АЕ -2 дні, виставлено відповідачу на оплату рахунки-фактури №СФ-0000314 від 24.12.2010р. на суму 2 000,00 грн. Останні неоплачені відповідачем, протилежне відповідачем не підтверджене.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази: товарно-транспортні накладні (CMR): А №0058095, А №0057418, А №0126419, подорожні листи автомобілів №372615, №372616, №372619, з рахування приписів п. 6.3.2. договору, судом встановлено відсутність наднормативного простою транспортних засобів, на який покликається позивач. Наведене свідчить про відсутність підстав у позивача для нарахування штрафних санкцій.
Крім того, суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджено, позивачем не доведено, що простій, на який покликається позивач, мав місце саме з вини відповідача.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 530, 610, 611, 612, 626, 629, 903, 921, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул.. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Приватного підприємства «РАЙС-РІМБЕКС»(42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Залізнична, 44-А, код ЄДРПОУ 22591303) 23 600 (Двадцять шість тисяч шістсот) гривень 00 коп. заборгованості за надання послуг перевезення вантажу, 236,00 грн. державного мита, 209,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Іскра»на користь Приватного підприємства «РАЙС-РІМБЕКС»3 000 (Три тисячі) гривень 00 коп. в якості штрафних санкцій
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст. 116 ГПК України видати наказ на виконання рішення господарського суду.
Суддя Матвіїв Р.І.