ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/26229.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»
про стягнення 167 759,05 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 01.09.2010 р.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» 167 759, 05 грн., з яких: основний борг в розмірі 119 581, 16 грн., інфляційні нарахування в розмірі 28 041, 23 грн., неустойка в розмірі 11 790, 14 грн., 3% річних в розмірі 8 346, 52 грн. відповідно до договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 29.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
19.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі-лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»(далі-лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 69-LD, за умовами якого лізингодавець зобов'язався прийняти на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця, згідно додатку № 1 до цього договору на умовах, передбачених у контракті купівлі-продажу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.
Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.
Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного:
7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із:
а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору;
в) Відшкодування ціни предмету лізингу.
7.1.2. Другий лізинговий платіж складається із:
а) комісійних за користування предметом лізингу лізингоодержувачем за період з дати передачі до 15.03.2007 р.
в) ПДВ, на суму нарахованих до сплати комісій, згідно з підпунктом а) пункту 7.1.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлено на день нарахування таких комісій за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу.
7.1.3. Періодичні лізингові платежі. Третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із:
а) відшкодування;
в) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмета лізингу за вирахуванням відшкодування, дати платежу за якими настала на базі місця з 30 днів та року з 360 днів, починаючи з 15-го числа місяця наступного за тим, в якому відбулась передача предмета лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем ціни предмету лізингу , або до останнього дня строку лізингу, згідно з умовами цього договору;
с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати відсотків, згідно з підпунктом в) пунктом 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмету предмета лізингу.
Відповідно до п. 7.5.договору повідомлення про лізингові платежі . Лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку на дату платежу лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена, в повідомленні про лізинговий платіж.
Згідно з п. 8.2. договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором лізингоодержувач сплачує неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 14.8. договору цей договір набирає чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором. Одностороння відмова від цього договору повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 119 581, 16 грн. за період з 15.12.2008 р. до 15.06.2009 р.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. в розмірі 119 581, 16 грн. за період з 15.12.2008 р. до 15.06.2009 р., неустойку в розмірі 11 790,14 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.12.2009 р., інфляційні нарахування в розмірі 28 041, 23 грн. за період 16.12.2008 р. 30.06.2011 р. та 3 % річних в розмірі 8 346, 52 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.07.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.
Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. становить 119 581, 16 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості з лізингових платежів відповідно договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. в розмірі 119 581, 16 грн. за період з 15.12.2008 р. до 15.06.2009 р. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання сторонами умов договору фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р. неустойку в розмірі 11 790,14 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.12.2009 р.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При перевірці правильності обчислення позивачем неустойки, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення неустойки в розмірі 11 790,14 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.12.2009 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до фінансового лізингу № 69-LD від 19.02.2007 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 28 041, 23 грн. за період 16.12.2008 р. 30.06.2011 р. та 3 % річних в розмірі 8 346, 52 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.07.2011 р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 28 041, 23 грн. за період 16.12.2008 р. 30.06.2011 р. та 3 % річних в розмірі 8 346, 52 грн. за період з 16.12.2008 р. до 15.07.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя жовтня, буд. 100/2, код 32821445), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд 22/1, код 33942232) основний борг в розмірі 119 581 (сто дев'ятнадцять п'ятсот вісімдесят одна) грн. 16 коп., неустойку в розмірі 11 790 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто ) грн. 14 коп., інфляційні нарахування в розмірі 28 041 (двадцять вісім тисяч сорок одна) грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 8 346 (вісім тисяч триста сорок шість) грн. 52 коп., 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складений: 30.08.2011 р.