ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/12629.06.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Відкритого акціонерного товариства «Київський деревообробний комбінат»
Про стягнення 54 950,17 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -представник (дов. № До7/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.)
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський деревообробний комбінат»(далі -відповідач) про стягнення 54 950,17 грн. (51 238,16 грн. -основний борг, 2 043,30 грн. -збитків від інфляції, 781,91 грн. -3% річних, 886,80 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання умов договору № 9216002 від 01.05.2001 р.
Ухвалою суду від 22.04.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/126 та призначено розгляд справи на 27.05.2011 р.
В судовому засіданні 27.05.2011 р. представник позивача подав клопотання про заміну Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
В судове засідання 27.05.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представником позивача в судовому засіданні 27.05.2011р. було надано документи на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2011р. про порушення провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.05.2011р. відкладено розгляд справи на 29.06.2011р., замінено позивача - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго»та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 р. про порушення провадження у справі № 12/126.
В судове засідання 29.06.2011р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено повний текст рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01.05.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (далі -Постачальник, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київський деревообробний комбінат»(далі -Споживач, Відповідач) укладено Договір № 9216002 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.2.1, п. 2.3.2) Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу для потреб опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, а Споживач зобов'язується оплатити її відповідно до умов, викладених в Договорі.
Даний Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів.
Відповідач в свою чергу, згідно п. 2.3.1 Договору, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, відповідно встановлено обов'язок Споживача оплатити спожиту теплову енергію, та встановлений порядок щомісячної поточної оплати спожитої теплової енергії, та оплати у випадку перевищення чи недобору теплової енергії.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.12.09. по 01.03.11. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 51 238,16 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за період з 01.12.2009 р. по 01.03.2011 р. в розмірі 51 238,16 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в розмірі 2 043,30 грн. та 3 % річних в розмірі 781,91 грн.
Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Суд перевірив та погоджується з розрахунком позивача сум збитки від інфляції та 3 % річних, і враховуючи вищевикладене, вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум збитків від інфляції - 2 043,30 грн. та 3 % річних - 781,91 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 886,80 грн. - пені.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, сторонами погоджено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 886,80 грн. пені, що відповідає розрахунку позивача.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський деревообробний комбінат» (м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний код 05421634) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, площа Івана Франка, 5, на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання № 260070130718 у АТ “СБЕРБАНК РОСІЇ”, МФО 320627; код ЄДРПОУ 00131305) 51 238 (п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 16 коп. - основного боргу.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський деревообробний комбінат» (м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний код 05421634) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, площа Івана Франка, 5) на розрахунковий рахунок № 26008013002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; код ЄДРПОУ 26187763, 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 30 коп. -інфляційної складової боргу, 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 91 коп. -3% річних, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. - пені, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 50 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Прокопенко