ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/339-10/30311.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп»
до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
третя особа ДП «Донецька залізниця»
про стягнення 51 271,68 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 71-01/1022 від 9.04.2011р.);
ОСОБА_2 (довіреність № 51 від 24.03.2011р.);
від третьої особи: не з'явились.
В судовому засіданні 11 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»про стягнення грошових коштів в розмірі 51 271,68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р., в позові відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011р. у справі № 55/339 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп»задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 10 грудня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011 року у справі № 55/339 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва - Сапсай Т.П. № 04-1/698 від 3.06.2011р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 55/339 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд, призначено повторний автоматичний розподіл відповідної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8.06.2011р. прийняті до розгляду матеріали справи № 55/339, присвоєно їм номер № 55/339-10/303 та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.07.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011р., за клопотанням відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи було відкладено до 11.08.2011 року.
Представник позивача у судове засідання 11.08.2011р. повторно не з'явився, проте, 11.08.2011р. через канцелярію до суду від представника позивача надійшла телеграма в якій викладено клопотання про проведення судового засіданні 11.08.2011р. без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва, -
20 листопада 2009 року між позивачем (надалі -Покупець або Отримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон-Нефтерподукт»(далі по тексту - Постачальник) було укладено договір № 87/11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати у визначений строк Покупцю у власність товар в асортименті та у кількості, що передбачені у Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у порядку та у строки, встановлені Договором.
Зі змісту Специфікації № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія специфікації міститься в матеріалах справи) сторонами узгоджено товар, який Постачальник зобов'язаний поставити Покупцю, а саме: підкладка до залізничних рейок тип Р-33, ГОСТ 8142-89, виготовлені зі сталі СТ3СП, ГОСТ 380-2005, у кількості 65тн, вантажовідправник - ВАТ «Чусовський металургійний завод»(Росія).
Судом встановлено, що 16.01.2010р. узгоджений сторонами в Договорі товар був відвантажений ВАТ «Чусовський металургійний завод»від станції Чусовская Свердловской ж/д РФ напіввогон в кількості 65 000 кг на адресу Покупця (1990) станція Донецьк Донецької залізниці згідно контракту 09/4 від 9.04.2009р. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), специфікація № 3 від 24.11.2009р. ВАТ «Чусовський металургійний завод»(Росія) та ТОВ «Юніон Нефтепродукт» (Україна) -ТОВ «Юніон-Нефтепродукт»(Україна) прикордонна станція переходу Соловій -експ. Південно-західної з/д. до станції Соловій напіввагон 61546339 дійшов під охороною 767308 залізничного транспорту РФ, про що є відповідні відмітки на оригіналі залізничної накладної (належним чином засвідчена копія та оригінал накладної містяться в матеріалах справи) та 21.01.2010р. перетнув митний кордон України на станції Тополі та прибув до станції Куп'янськ-Сортувальний (430002) 21.01.2010р. поїздом 3025 о 15:25 без охорони, про що є запис у Комерційному акті серії № Б 006617/70/4 від 22.01.2010р. (належним чином засвідчена копія та оригінал акту містяться в матеріалах справи).
На станції Куп'янськ-Сортувальний було виявлений факт нерівномірного завантаження на піввагону 61546339 та при комерційному перевантаженні на піввагону 61546339 був встановлений факт недостачі товару у кількості 5120 кг, про, що був складений комерційний акт СМПС форми ІНУ-67 серії Б 006617/70/4 від 22.01.2010р., комісією встановлено, що погрузка не рівномірна, хвилеподібна, нижче бортів 400 мм. Поверхня вантажу частково засніжена, двері цільнометалеві люка укручені 6 мм дротом, не порушені.
25.01.2010р. на піввагон 61546339 прибув до станції Донецьк під охороною залізниці 430002 та 28.01.2010р. повторною перевіркою був підтверджений факт недостачі вантажу, про що є відповідний запис у комерційному акті № Б 006617/70/4 від 22.01.2010р.
Позивач стверджує, що ним були понесені збитки при отриманні товару від Донецької залізної дороги, пов'язані з недостачею товару у кількості 5120 кг. Отже, вантажоотримувач отримав збитки на суму вартості недостачі товару у кількості 5120 кг, а саме 42 726,40 грн. (без ПДВ), а відповідно з ПДВ -51 271,68 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2010 року позивачем було направлено претензію про недостачу вантажу на 51 271,68 грн. до ДП «Донецька залізниця»(належним чином засвідчена копія претензії міститься в матеріалах справи). 25 лютого 2010 року від третьої особи до позивача надійшла відповідь про відхилення претензії та зазначено, що претензії з міжнародних перевезень пред'являються Укрзалізниці (належним чином засвідчена копія листа-відповіді ПД-19 міститься в матеріалах справи).
18.03.2010р. позивачем було пред'явлено претензію про недостачу вантажу на суму 51 271,68 грн. Головному комерційному управлінню Укрзалізниці.
За результатами розгляду претензії управлінням регулювання претензій Укрзалізниці була надана відповідь на претензію № ЦМ-ЦРЖМ-16/10 від 17.08.2010р. (належним чином засвідчена копія відповіді міститься в матеріалах справи). У відповіді Укрзалізниця зазначає, що у зв'язку з тим, що завантаження відбувалося засобами відправника на відкритому рухомому складі та не було ознак доступу до вантажу -претензія повертається без задоволення.
Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Так, в своїй постанові від 31.05.2011р. Вищий господарський суд України вказав, що суди не звернули увагу на приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, які передбачають, що для звільнення залізниці від відповідальності повинні мати місце такі умови, як незадовільне навантаження та, причини, пов'язані з навантаженням та вивантаженням.
Крім того, касаційна інстанція звернула увагу на те, що наявність чи відсутність ознак виникнення втрати вантажу на шляху слідування та висновок з цього приводу повинен бути підтверджений відповідними доказами.
Отже, для застосування до спірних правовідносин вказаних норм необхідно встановити факт незадовільного навантаження, або іншу причину, пов'язану із навантаженням або вивантаженням, які можуть свідчити про те, що нестача є наслідком таких подій. Сам факт здійснення навантаження відправником не звільняє залізницю від відповідальності за втрату вантажу.
Так, на виконання вказівок, викладених Вищим господарським судом України в постанові від 31.05.2011р. у справі 55/339, ухвалою від 8.06.2011р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2011р.
На виконання вимог ухвали суду від 8.06.2011р. від позивача, 19.07.2011р., через канцелярію до суду, були надані до матеріалів справи письмові пояснення в яких останній вказав, що факт здійснення погрузки вантажу відправником є допустимим та сам по собі не може бути порушенням. До того ж, параграфом 2 статті 12 СМГС залізниці надано право на перевірку правильності відомостей та заяв, зазначених відправником у накладній. При прийнятті цього вантажу до перевезення залізниця не була позбавлена можливості перевірити його вагу.
Отже, за твердженнями позивача, перевірка вантажу не є обов'язком перевізника, проте, якщо він прийняв вантаж і перевезення під охороною, це означає, що він пересвідчився і прийняв дані щодо кілько вантажу, визначені вантажовідправником. Погрузка відбувалася вантажовідправником належним чином, причини, які мали б привести до втрати вантажу при погрузці відсутні.
В свою чергу, через канцелярію до суду від представника відповідача 18.07.2011р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що по даній відправці вантаж перебував під охороною вантажовідправника, яку здійснювала відомча охорона залізниць Російської Федерації згідно з договором № Ю/НОР-2/26 від 16.01.2009, про що є відмітка в графі 11 накладної. Порядок супроводження і охорони вантажів на залізницях Російської Федерації визначений «Правилами перевезень залізничним транспортом з супроводженням і охороною вантажовідправників, вантажоодержувачів»(копія є в матеріалах справи). Крім того, як видно з передаточної відомості № 40235 від 21.01.2010 (копія є в матеріалах справи) спірний вагон № 61546339 на станції Куп'янськ-Сортувальний був прийнятий під охорону залізниць України, що, за твердженнями відповідача, спростовує думку позивача про те, що вантаж не перебував під охороною під час перевезення по території України. Крім цього, відповідач у відзиві вказав, що УМВС залізниця звільняється від відповідальності за часткову втрату вантажу, завантаженого відправником без участі залізниці у випадках, коли: завантаження вантажу провадилось засобами вантажовідправника; вантаж було завантажено на відкритому рухомому складі та видано одержувачу без зовнішніх ознак доступу до вантажу, а тому, на думку відповідача, при справному перевезенні вини залізниці у недостачі вантажу немає.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Дане узгоджується з ст. 4 Статуту залізниць України, за якою встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського Кодексу України перевізник зобов'язується доставити довірений другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
В статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт»викладене поняття міжнародного залізничного сполучення, а саме це - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон-Нефтерподукт»було укладено Договір поставки відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується передати у визначений строк Покупцю у власність товар в асортименті та у кількості, що передбачені у Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у порядку та у строки, встановлені Договором. Сторони погодили вартість, кількість та якість товару, про що було між ними узгоджено та викладено в Специфікації № 1 до Договору, зокрема, товар - підкладка до залізничних рейок тип Р-33, ГОСТ 8142-89, виготовлені зі сталі СТ3СП, ГОСТ 380-2005, у кількості 65тн, вантажовідправник -ВАТ «Чусовський металургійний завод»(Росія).
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2010р. узгоджений сторонами в Договорі товар був відвантажений ВАТ «Чусовський металургійний завод»від станції Чусовская Свердловской ж/д РФ напіввогон в кількості 65 000 кг на адресу Покупця (1990) станція Донецьк Донецької залізниці згідно контракту 09/4 від 9.04.2009р., специфікація № 3 від 24.11.2009р. ВАТ «Чусовський металургійний завод»(Росія) та ТОВ «Юніон Нефтепродукт»(Україна) -ТОВ «Юніон-Нефтепродукт»(Україна) прикордонна станція переходу Соловій -експ. Південно-західної з/д. до станції Соловій напіввагон 61546339 дійшов під охороною 767308 залізничного транспорту РФ, про що є відповідні відмітки на оригіналі залізничної накладної та 21.01.2010р. перетнув митний кордон України на станції Тополі та прибув до станції Куп'янськ-Сортувальний (430002) 21.01.2010р. поїздом 3025 о 15:25 без охорони, про що є запис у Комерційному акті серії № Б 006617/70/4 від 22.01.2010р.
Таким чином, зважаючи на те, що товар перевозився у міжнародному залізничному сполученні, а саме з Росії до України, встановленим є факт, що перевезення здійснювалося відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення з відповідними правовими наслідками щодо такого залізничного перевезення.
Так, відповідно до п. 4 пар. 3 статті 23 «Межі відповідальності»«Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення»вказано, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, в тому числі, якщо повна або часткова втрата трапилася по причинам, якщо погрузка або вигрузка вантажу проводилася відправником або отримувачем.
Факт погрузки вантажу у вагон відправником встановлюється на підставі записів, зробленої ним в накладній в графі «Погружено»у відповідності до пар. 4 статті 9; якщо в цій графі відсутні відомості про те, ким погружено вантаж, то вважається, що погрузла проводилася відправником.
Абзацом 4,5 п. 3 пар. 4 ст. 9 «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення»встановлено, що відправник зобов'язаний вказати в накладній в графі «Погружено», ким проводилося погрузка вантажу або контейнера в вагон.
Якщо погрузка проводилася відправником, то він несе відповідальність за всі наслідки незадовільної погрузки, і, зокрема, він повинен відшкодувати залізниці заподіяний їй внаслідок цього збиток.
Так, з накладної № АИ 538983, зокрема, в графі 22, вбачається про зроблено відмітку про погруження вантажу саме відправником.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені п. 4 пар. 3 статті 23 «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення»межі відповідальності залізниці, за якими залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, в тому числі, якщо повна або часткова втрата трапилася по причинам, якщо погрузка або вигрузка вантажу проводилася відправником або отримувачем, залізниця звільняється від відповідальності, оскільки погрузка вантажу здійснювалася саме відправником, а саме - ВАТ «Чусовський металургійний завод».
При цьому, надані на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 8.06.2011р. пояснення позивача в частині того, що прийнявши вантаж на перевезення залізниця не була позбавлена можливості перевірити його вагу є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 2 ст. 12 «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення»залізниця має право, а таким чином не зобов'язана перевіряти правильність відомостей та викладеного, вказаних відправником в накладній.
В свою чергу, пар. 1 цієї ж статті передбачає те, що саме відправник несе відповідальність за правильність вказаних ним в накладній відомостей, і, як наслідок, несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення таких відомостей.
Судом встановлено, що 19 лютого 2010 року позивачем було направлено на адресу третьої особи претензію про недостачу вантажу на 51 271,68 грн. Своєю відповіддю на претензію, 25 лютого 2010 року третя особа відхилила вимоги позивача та зазначила, що претензії з міжнародних перевезеннях пред'являються до Укрзалізниці.
18.03.2010р. позивачем було пред'явлено претензію про недостачу вантажу на суму 51 271,68 грн., відтепер, до відповідача, на що від останнього позивачу була надана відповідь на претензію № ЦМ-ЦРЖМ-16/10 від 17.08.2010р. в якій вказано, що у зв'язку з тим, що завантаження відбувалося засобами відправника на відкритому рухомому складі та не було ознак доступу до вантажу -претензія повертається без задоволення.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;
- збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В свою чергу, обов'язковою підставою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є обґрунтування позивачем та встановлення судом в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.
Як вбачається із розрахунку ціни позову вимоги позивача становлять вартість недоставленого вантажу (недостачі), якого не було виявлено при одержанні від перевізника, а сума заподіяних залізницею збитків, за розрахунками позивача, становить - 51 271,68 грн.
В пар. 9 ст. 23 «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення»встановлено, що якщо по обставинам справи буде з'ясовано, що повна або часткова втрата, недостача маси або пошкодження могли трапитися внаслідок обставин, викладених в п. 4 цієї статті (залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, в тому числі, якщо повна або часткова втрата трапилася по причинам, якщо погрузка або вигрузка вантажу проводилася відправником або отримувачем), то вважається, що збитки виникли внаслідок саме цих обставин, поки відправник або отримувач не доведе іншого.
В гр. 22 накладної СМГС N АИ 538983, вбачається, що завантаження вантажу у вагон було здійснено відправником. Відповідно до Комерційного акту серії Б № 006617/70/4 від 22.01.2010р., на станції Куп'янськ-Сортувальний було виявлений факт нерівномірного завантаження на піввагону 61546339 та при комерційному перевантаженні на піввагону 61546339 був встановлений факт недостачі товару у кількості 5120 кг., комісією встановлено, що погрузка не рівномірна, хвилеподібна, нижче бортів 400 мм. Поверхня вантажу частково засніжена.
Двері цільнометалеві люка укручені 6 мм дротом, не порушені.
Таким чином, з огляду на те, що комісією було встановлені обставини відсутності стороннього пошкодження вагонів, і як наслідок, ознак втрати вантажу, позивачем, в силу ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, не доведено вини відповідача в недостачі вантажу, який був доставлений у справному вагоні.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи п. 4 пар. 3, 9 статті 23 «Межі відповідальності»«Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення», суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на залізницю за невідповідність кількості фактично виявленого вантажу при одержанні вантажоодержувачем за наявних обставин навантаження товару саме - відправником, а також про недоведеність вимог позивача про наявність в діях залізниці вини, як необхідного елементу складу цивільного правопорушення.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі - 51 271,68 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 29.08.2011р.