ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/9426.08.11
За позовомПублічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта»
про стягнення заборгованості
За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта»про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.07.2011р.);
від відповідача (заявник): Носирев О.М. директор;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2011р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011р. позовні вимоги задоволені частково, вирішено стягнути з відповідача заборгованість по кредиту 433 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.01.2011 становить 3 439 968, 50 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 642 042, 79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.01.2011 становить 5 100 708, 95 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 204 635, 19 грн., державне мито у розмірі 14 787, 45 грн. та 68, 43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
10.08.2011р. та 17.08.2011р. судом отримані заяви у яких відповідач просить визнати накази Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. по справі 11/94 такими, що не підлягають виконанню.
В силу положень ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом, а згідно з ч. 3 вказаної статті розгляд заяви здійснюється в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Про розгляд заяви сторін повідомлено ухвалою від 17.08.2011р..
Від позивача, який є стягувачем у відкритому виконавчому провадженні, судом отримано клопотання про відкладення розгляду заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, через неотримання таких заяв на дату проведення судового засідання.
Клопотання позивача судом прийнято до уваги, однак викладені у ньому обставини не є такими, що перешкоджають вирішенню питань згідно поданих заяв, а Господарський процесуальний кодекс не передбачає права господарського суду продовжити встановлений частиною 3 статті 117 ГПК строк розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників у відкритому судовому засіданні, судом встановлено наступне.
Заяви відповідача про визнання наказів суду такими, що не підлягають виконанню, обґрунтована тим, що накази суду не відповідають рішенню у справі, зокрема викладеному у резолютивній частині щодо зазначення сум, які підлягають стягненню з боржника, окрім того наявні обставини які свідчать про те, що стягувач намагається здійснити з боржника подвійне стягнення заборгованості, що є неприпустимим та протирічить діючому законодавству.
Наведені відповідачем обставини не є підставами з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з чим заявлені вимоги суд вважає необґрунтованими через наступне.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.
Посилання заявника на те, що накази суду не відповідають резолютивній частині судового рішення спростовуються матеріалами справи, оскільки в даному випадку згідно сум присуджених до стягнення за рішенням суду від 21.02.2011р., накази видані окремо на стягнення грошових коштів у гривні та у іноземній валюті -доларах США. Зазначене обумовлене визначеним у законі «Про виконавче провадження»порядком виконання судового рішення, а те, що накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо прямо зазначено у п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 17.02.1994р. № 02-5/114 «Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита».
Частиною 2 ст. 117 ГПК України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:
- якщо його видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведений перелік підстав є вичерпним, про що зазначено і у п. 3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».
В даному випадку, обставини наведені відповідачем не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання судового рішення яке є чинним та набрало законної сили, не підтверджують наявність підстав які свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане судове рішення.
Заявлені відповідачем вимоги обґрунтовуються посиланням на обставини, які були предметом розгляду у справі при прийнятті судового рішення, окрім того оцінка доводам відповідача щодо проведення начебто «подвійного стягнення заборгованості»надана у постанові Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011р., де прямо відзначено:
…Посилання відповідача на подвійне стягнення боргу є безпідставним. Оскільки такі висновки суперечать положенням статті 546 ЦК України, стосовно того, що зобовязання може забезпечуватись заставою, статті 593 ЦК України зокрема застава припиняється реалізацією предмета застави, та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодавець має права у будь-який час до моменту реалізації предмета застави, припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобовязання. Тобто таке виконання може відбутись за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, а не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно. Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2007р. у справі № 26/142 (а.с. 119-121).
… Крім того, у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 06 червня 2011р. генеральний директор відповідача Носирев О.М. підтвердив факт невиконання виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нежилі приміщення…».
Відхиляються судом також і посилання заявника на Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.) від 07.10.2010р., оскільки у вказаних роз'ясненнях, зазначено навпаки:
… наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Тобто саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
В даному випадку усі доводи відповідача спрямовані саме на затягування процесу виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, зокрема для відповідача -ТОВ «Атланта», а спір у справі 11/94 вирішувався щодо заборгованості позичальника за кредитним договором укладеним ще у 2003р. із зобов'язаннями по погашенню кредитної заборгованості з серпня 2004р. по липень 2006р..
Таким чином, наведені позивачем обставини не є підставами з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, а під час розгляду заяви суд не може фактично вирішувати спір повторно, у справі де прийнято рішення по суті заявленого позову.
Підстави для зупинення стягнення на час судового розгляду справи та щодо витребування наказів від органу виконавчої служби відсутні.
Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяв про визнання наказів від 23.06.2011р. у справі 11/94 такими що не підлягають виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін