ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/23523.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд”
До Приватного підприємства “Під ключ”
третя особа, яка не заявляє Приватне підприємство “Група Компаній ШЕРИФ”
самостійні вимоги на предмет
спору на стороні відповідача
Про спонукання до виконання договору
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 26.07.2011р.)
Від відповідача Василевський П.Ю. (директор, наказ № 27-к від 02.09.2010 р.)
Від третьої особи не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Під ключ” (далі по тексту відповідач) про спонукання до виконання договору, саме: просить зобов'язати відповідача виконати умови Договору підряду № 77/1 на капітальне будівництво від 10.10.2007 року; зобов'язати відповідача надати позивачу та його працівникам та/або представникам безперешкодний доступ до будівельного майданчику будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою за адресою вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 39/235, матеріали справи № 39/235 за встановленою підсудністю направлено до Господарського суду Черкаської області.
Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, з підстав порушення норм процесуального права. Постановою Київського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2011р. у справі №39/235 скасовано. Матеріали справи №39/235 передано до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. за № 04-1/800 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 39/235 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. суддею Бондаренко Г.П. справу № 39/235 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 11.08.2011 року.
11.08.2011 року через відділ Канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 11.08.2011 року відповідач та третя особа не з'явились, хоча про час та міс це розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представником позивача надано додаткові матеріали по справі, витребувані судом та усні пояснення по суті справи. Проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.08.2011 р.
У судовому засіданні 23.08.2011 р. представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву, додаткові матеріали по справі, усні пояснення та заперечення проти позовних вимог, які базуються на тому, що договір, укладений між сторонами закінчив свою дію, а отже відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача по договору допускати позивача та його працівників на будівельний майданчик.
Представником позивача у судовому засіданні 23.08.2011 р. надано додаткові усні та письмові пояснення по справі та усні заперечення на відзив відповідача. Підтримано повністю позовні вимоги.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
10.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” (підрядник) та Приватним підприємством “Під ключ” (генеральний підрядник) було укладено договір підряду на капітальне будівництво №77/1 (надалі -"Договір").
Положеннями п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору встановлено, що за даним договором підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами і засобами збудувати та передати генеральному підряднику, в установлений даним договором строк, житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щербакова, 52 в Шевченківському районі м. Києва, загальною площею 53 566,82 кв. м., (надалі по тексту - об'єкт будівництва) відповідно до затвердженої проектної документації та умов даного договору, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, передати йому проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи по будівництву об'єкту та оплатити їх. Підрядник повинен побудувати та здати в експлуатацію об'єкт в обсягах, вказаних у переліку-характеристиці об'єкта (додаток №6).
Відповідно до п. 18.1 Договору, цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2009 р.
Пунктом 18.2 Договору сторони передбачили можливість пролонгації строку дії Договору.
Додатковими угодами до Договору, укладеними між сторонами у період з 2008 року по 2010 рік, сторонами переглядалася договірна вартість робіт та строк дії Договору. Зокрема, 16.07.2010р., між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 27 до Договору, якою передбачено продовження строку дії Договору до 01.01.2011 р.
Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач незаконно не допускає представників позивача на територію будівельного майданчика об'єкта будівництва, що унеможливлює виконання позивачем жодних прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Також, позивач зазначає, що пунктом 8.4. Договору передбачено, що позивач відповідає за охорону майна на будівельному майданчику, за дотриманням законодавчих вимог з охорони праці, техніки безпеки, експлуатації машин та механізмів, електробезпеки, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, зелених насаджень та вимог законодавства щодо охорони земельних ділянок, а також санітарних норм. Незважаючи на це, відповідачем вжиті самостійні заходи щодо охорони будівельного майданчику - укладено договір з охоронною фірмою Приватним підприємством “Група Компаній ШЕРИФ”, представники якого безпосередньо вчиняють перешкоди працівникам позивача щодо вільного доступу до будівельного майданчику.
Позовні вимоги позивача також містять посилання на п.п. 9.2, 9.3 Договору, відповідно до умов яких позивач здійснює координацію діяльності субпідрядників і несе повну відповідальність за результат та якість їхньої роботи. Крім цього, позивач здійснює приймання та оплату робіт, що виконуються залученими ним субпідрядникам. Проте, в зв'язку зі створенням відповідачем неможливості фактичного виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, останній, залишаючись зобов'язаною особою у відносинах з субпідрядними підприємствами, не може виконувати умови укладених ним субпідрядних договорів, що може бути підставою для притягнення позивача до цивільно-правової відповідальності за порушення строків оплат перед субпідрядниками.
Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави виконувати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щербакова, 52 в Шевченківському районі м. Києва, на підставі Договору, оскільки на думку, відповідача строк дії даного Договору закінчився 31.12.2009 р., а бажання пролонгації даного договору у відповідача не має.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України).
У розумінні норм ст. 875 ЦК України, відповідач є замовником по договору підряду, а позивач є підрядником.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 18.1 Договору, цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2009 р.
Пунктом 18.2 Договору сторони передбачили можливість пролонгації строку дії Договору. Зокрема, 16.07.2010 р., між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 27 до Договору, якою передбачено продовження строку дії Договору до 01.01.2011 р.
Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача надати позивачу та його працівникам та/або представникам безперешкодний доступ до будівельного майданчику об'єкту будівництва для виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, також, посилається на Дозвіл на виконання будівельних робіт № 2860-Шв/Т від 11.12.2007р., виданому Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва та Дозвіл на виконання будівельних робіт №1526-Шв/Т від 28.07.2009р., виданому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, відповідно до яких, позивач є відповідальною особою за виконання будівельних робіт і, у разі невиконання зобов'язань за Договором, у подальшому може бути притягнутий до адміністративної та цивільної відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку за порушення вимог щодо виконання будівельних робіт, що фактично їм не виконуються.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначені дозволи втратили свою чинність, у зв'язку з внесенням змін до них, а саме зміною генерального підрядника, що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт № 2130-Шв/Т від 10.08.2010 р., виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідно до Додаткової угоди № 27 до Договору від 16.07.2010 р., строк дії Договору закінчився 01.01.2011 р., у позивача на час розгляду даної справи по суті немає правових підстав виконувати будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щербакова, 52 в Шевченківському районі м. Києва, а отже, у відповідача відсутній обов'язок допуску представників позивача на територію будівельного майданчика об'єкта будівництва.
Крім того, суд зазначає, що відповідач у справі як замовник підрядних робіт у розумінні ст.837 ЦК України має право на односторонню відмову від договору підряду, наслідком чого є те, що він буде зобов'язаний відшкодувати спричинені таким розірванням збитки.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно ст. 886 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
З огляду на викладене вище, слід зазначити, що позивач, згідно з Цивільним кодексом України, має право зупинити виконання своїх обов'язків за Договором, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, або вимагати відшкодування збитків, в той же час як він просить спонукати відповідача до виконання умов Договору в натурі, що не має наслідком відновлення його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.
За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати встановленим законом способам захисту, наслідком чого є відновлення порушеного права, що є основним принципом судочинства.
Позивачем пред'явлено позов про спонукання до виконання умов договору без дотримання норм діючого законодавства, а саме у спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений законодавством, оскільки, вказаний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів не є належним в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України для відновлення порушених прав підрядника, у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків замовником по договору підряду.
Незважаючи на необґрунтовані твердження відповідача про припинення зобов'язань по Договору, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає способам захисту встановлених законом, у випадку вчинення відповідачем такого порушення зобов'язань по договору як неналежне виконання свого обов'язку щодо забезпечення можливості виконувати підряднику роботи на будівельному майданчику по договору підряду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах. Відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи не доведена правомірність заявлених позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82- 85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 26.08.2011 р..