ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/22823.08.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії ПАТ "Укртелеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет"
про відшкодування збитків - 25 154,60 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники cторін:
від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю № 258 від 30.06.11;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 08/08-11 від 08.08.11 р.
В судовому засіданні 23.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії ВАТ "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет" про відшкодування збитків в розмірі 25 154,60 грн, в тому числі 24 403,70 грн - витрат на опалення орендованого нежилого приміщення, 564,36 грн - індекс інфляції, 186,54 грн - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач в порушення умов договору оренди не уклав з відповідною постачальною організацією договір, який надавав би право користуватись послугою опалення орендованого приміщення, тому відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії № 1/544-10 від 28.11.08 рахунки на оплату даних послуг виставлялись лише позивачу як споживачу та відповідно покупцю даних послуг на підставі укладеного договору. Станом на 30.11.10 позивач повністю розрахувався з постачальником комунальних послуг (опалення) на загальну суму 537490,69 грн. за період з 01.04.08 по 24.10.10. Оскільки відповідач, відповідно до п.1.1 договору орендував нежиле приміщення площею 217,6 кв.м., позивач провів розмежування сум, які підлягають сплаті відповідачем, виходячи з фактичної площі приміщення, що орендувалась відповідачем, внаслідок чого відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки, пов'язані з несплатою послуг опалення орендованого приміщення в розмірі 24 403,70 грн.
Ухвалою суду від 30.06.11 порушено провадження у справі № 40/228 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.07.11.
У судове засідання 21.07.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, подав клопотання про заміну найменування позивача з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство, на підтвердження чого надав довідку з ЄДРПОУ АА № 331377 та статут ПАТ „Укртелеком” в новій редакції.
Суд задовольнив вказане клопотання представника позивача.
Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 09.08.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
У судове засідання 09.08.11 представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував виходячи з наступного. Звернення позивача із пропозицією конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання, передбаченого п.3.4 договору № 155-34 надійшло до відповідача 06.08.10, розглянувши яке відповідач не заперечував щодо конкретизації п.3.4 договору оренди та готовий компенсувати витрати позивача на опалення пропорційно орендованої площі, починаючи з місяця, в якому надійшла пропозиція позивача, тобто з 01.08.10. Крім того, відповідач зазначає, що строк, протягом якого відповідач повинен укласти договори на утримання майна та отримання комунальних послуг, а також вичерпний перелік відповідних підприємств комунальної сфери, умовами договору № 155-34 визначено не було.
Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 23.08.11 у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача.
У судове засідання 23.08.11, представники сторін з'явились, надали додаткові пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
01.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, в особі директора Севастопольської філії (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрінет" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір № 155-34 оренди нерухомого майна товариства (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нежилі приміщення (надалі - майно), розташовані в м. Севастополі на першому поверсі п'ятиповерхового жилого будинку № 15 по вул. Комуністична, загальною площею 217, 6 кв. м., для розміщення офісу та телекомунікаційного обладнання.
Відповідно до п. 1.3 договору сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та постанови КМУ від 04.10.95 № 786 „Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”.
Згідно з п. 2.1 договору передача орендованого майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п.1.1 цього договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору.
Витрати на утримання майна та комунальні послуги орендар сплачує на підставі прямих договорів, укладених безпосередньо з відповідними організаціями (п.3.4 договору).
Відповідно до п.6.1.3 договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє протягом двох років та 11 місяців з 01.04.08 до 28.02.11.( п.12.1 договору).
На виконання умов договору оренди № 155-34 від 01.04.08 позивач передав, а відповідач прийняв вбудоване нежиле приміщення, розташоване на 1-му поверсі жилого 5-ти поверхового будинку, загальною площею 217,6 кв.м., стан майна -незадовільний (потребує ремонту), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі майна від 01.04.08.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про усунення порушення п.3.4 договору щодо укладення договору на оплату комунальних послуг та утримання орендованих приміщень безпосередньо з організаціями, що надають ці послуги (листи № 4035-27-1 від 30.07.08, № 4139-27-1 від 12.08.09, б/н від 17.01.11). Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач станом на 01.08.10 не уклав договір на опалення орендованого приміщення з відповідною організацією, листом № 3853-27-1 від 07.08.10 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди № 155-34 від 01.04.08, якою передбачити обов'язок відповідача відшкодувати орендодавцеві витрати по опаленню орендованих приміщень з дня фактичної передачі приміщень за період з 01.04.08 по 30.04.10.
Листом № 370 від 19.10.10 відповідач повідомив позивача про його згоду на компенсацію витрат орендодавця на опалення пропорційно орендованій площі лише починаючи з місяця, в якому надійшла пропозиція орендодавця -серпня 2010 року та направив позивачеві зустрічну пропозицію у вигляді проекту додаткової угоди до договору.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, орендар та орендодавець не дійшли згоди щодо внесення змін до п.3.4 договору оренди № 155-34 від 01.04.08.
В матеріалах справи наявний договір № 1/544-10 купівлі-продажу теплової енергії, укладений 28.11.08 між ВАТ „Укртелеком” (покупець) та комунальним підприємством „Севтеплоенерго” (продавець), відповідно до умов якого в порядку та на умовах цього договору, продавець зобов'язується передати покупцеві теплову енергію до кордону експлуатаційної відповідальності, балансової приналежності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Відповідно до п.4.2 договору № 1/544-10 купівлі-продажу теплової енергії плата за теплову енергію розраховується виходячи з займаної опалюваної площі (Додаток № 1), відповідно до нормативів споживання. В п.22.Додатку № 1 „Характеристика об'єкта надання послуг” до договору № 1/544-10 зазначено: службове приміщення вул. Комуністична, 15, площею 499,40 кв.м., тариф з ПДВ 3695,52 грн./кв.м.
Факт надання послуг з опалення нежилого приміщення, розташованого в м. Севастополь, по вул. Комуністичній буд..15 загальною площею 499,4 кв.м., частиною якого є приміщення, що перебувало в орендному користуванні у відповідача, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 5110 від 06.11.08, № 5499 від 27.11.08, № 6136 від 29.12.08, № 434 від 29.01.09, № 1051 від 19.03.09, № 1235 від 30.03.09, № 4989 від 26.11.09, № 5584 від 28.12.09, № 617 від 17.02.10, № 740 від 24.02.10, № 1375 від 26.03.10, 3 1974 від 22.04.10.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою КП „Севтеплоенерго” від 22.04.11 № 520 відповідно до договору № 1 від 28.11.08 КП „Севтеплоенерго” надавало послуги ВАТ „Укртелеком” щодо опалення вбудованих приміщень загальною площею 499,4 кв.м., що розташовані на 1-му поверсі та в підвалі житлового будинку № 15 на вул. Комуністичній в м. Севастополі в період з 01.04.08 по 24.10.10. КП „Севтеплоенерго” за період з 01.04.08 по 24.10.10 по вищезазначених приміщеннях було надано послуги та виставлено до сплати ВАТ „Укртелеком” рахунків на суму 56952,91 грн. Станом на 30.11.10 ВАТ „Укртелеком” повністю розрахувався з КП „Севтеплоенерго” за вказаним об'єктом, своєчасно сплатив всі рахунки.
Оскільки відповідач відповідно до п.1.1 договору орендував нежиле приміщення площею 217,6 кв.м., позивач провів розмежування сум, які підлягають сплаті відповідачем, виходячи з фактичної площі приміщення, що орендувалась відповідачем, внаслідок чого, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача понесені позивачем збитки, пов'язані з невідшкодуванням відповідачем наданих послуг з опалення орендованого приміщення в розмірі 24403,70 грн.
Здійснивши оцінку доказів, що наявні у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно до ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 N 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Матеріалами справи (платіжні доручення № 5110 від 06.11.08, № 5499 від 27.11.08, № 6136 від 29.12.08, № 434 від 29.01.09, № 1051 від 19.03.09, № 1235 від 30.03.09, № 4989 від 26.11.09, № 5584 від 28.12.09, № 617 від 17.02.10, № 740 від 24.02.10, № 1375 від 26.03.10, 3 1974 від 22.04.10) підтверджується понесення позивачем матеріальних витрат на суму 24403,70 грн.
Такі матеріальні витрати є реальними збитками позивача (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України), оскільки вони пов'язані із втратами, яких позивач зазначав у зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 155-34 від 01.04.08, а саме п. 3.4 цього договору. Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки на підставі п.4.ст. 611 ЦК України (у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди).
Відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 03.10.07 № 1198 „Про затвердження Правил користування тепловою енергією” користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів.
Згідно з п.30 Постанови КМУ від 03.10.07 № 1198 теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві, зокрема, у разі неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об'єкта доопалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту його звернення до теплопостачальної організації із повідомленням про неготовність орендованих приміщень до опалювального сезону. Крім того, проведення капітального ремонту приміщення не звільняє орендаря від обов'язку укладення договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Стаття 614 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд зазначає, що відповідач не довів за допомогою належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов договору оренди № 155-34 від 01.04.08.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування збитків в розмірі 24403,70 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 564,36 грн. та 3 % річних в розмірі 186,54 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
17.01.11 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу щодо відшкодування витрат позивача по сплаті за опалення приміщень, що орендуються відповідачем, в розмірі 24403,70 грн., у семиденний строк з моменту отримання вказаної вимоги. Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вказану вимогу 20.01.11, таким чином позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції за період з 28.01.11 по 30.04.11.
За обґрунтованим розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справи, з яким погоджується суд, сума збитків від інфляції станом на 30.04.11 року складала 564,36 грн, розмір 3 % річних становив 186,54 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрінет” (02068 м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 17, кв. 268, ідентифікаційний код 24592293) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (99011 м. Севастополь, вул. Генерала Петрова, буд. 15, ідентифікацій код 01190103) збитки в сумі 24 403 (двадцять чотири тисячі чотириста три) грн 70 коп., 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн 36 коп. - інфляційних нарахувань, 186 (сто вісімдесят шість) грн 54 коп. - 3 % річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 251 (двісті п'ятдесят одну) грн 55 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 26.08.2011 р.