ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/22918.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»
до Фірми «Т.М.М» - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення заборгованості 347 359,55 грн за договором фінансового лізингу № 1120/12/2007 від 17.12.2007 року.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю б/н від 06.06.11 р.
від відповідача: ОСОБА_2. - за довіреністю б/н від 23.06.10 р.
В судовому засіданні 18.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості 347 359,55 грн за договором фінансового лізингу № 1120/12/2007 від 17.12.2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу №1120/12/2007 від 17.12.07 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 347 359,55 грн, з них 312 383, 94 грн - сума основної заборгованості, 16 858,84 грн - неустойка, 14 193,12 грн - інфляційні витрати, 3 923,65 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 30.06.11 порушено провадження у справі №40/229 та призначено до розгляду на 21.07.11.
Ухвалою суду від 21.07.11 розгляд справи відкладався до 04.08.11
У судових засіданнях 04.08.11 та 11.08.11 оголошувались перерви до 11.08.11 та 18.08.11 відповідно.
16.08.11 службою діловодства Господарського суду м. Києва зареєстрована заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача борг 240 817,07 грн, з них 373 093,92 грн - сума основної заборгованості, 23 521,64 грн - неустойка, 17 911,79 грн - інфляційні витрати, 6 289,72 грн - 3 % річних.
У судове засідання, призначене на 18.08.11, представники сторін з'явилися.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав наведених у письмових запереченнях.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
17.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(Лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М»- Товариство з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1120/12/2007 (Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язався набути у свою власність техніку (Майно) згідно з установленою Лізингоодержувачем специфікацією: вантажний автомобіль марки КрАЗ-65055-0000060-02 (2 одиниці) 2007 року випуску і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору.
Відповідно до п.2.3 Договору вартість Майна, що передається Лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 147 724,00 у.о, в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 24 620,67 у.о., виражена в гривнях України.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що передача Лізингодавцем Майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною Майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Згідно з п. 3.7. Договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.
На виконання зазначеного пункту договору, позивачем було передано у користування відповідача предмет лізингу, а саме: вантажний автомобіль марки КрАЗ-65055-0000060-02 (2 одиниці), що підтверджується в Актом приймання-передачі майна від 17.12.07 р.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем виконано своє зобов'язання за Договором фінансового лізингу №1120/12/2007 від 17.12.2007 р.
Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконує зобов'язання за договором №1120/12/2007 від 17.12.2007 р. щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 373 093,92 грн за 31 - 43 періоди графіку внесення платежів.
Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем суду не надано.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 373 093,92 грн
Відповідно до положень п. 7.1. Договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно пункту 6.1.1. Договору.
Пунктом 7.1.1. Договору визначені такі поняття:
- "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 17.12.07 р.;
- "Курс2" курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.
Поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в “у.о” згідно “Графи 3” Додатку №1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в “у.о”, зазначеної в “Графі 4”додатка №1 та Курсу 1 (п.7.1.2 Договору).
Загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю становить 195 729, 63 у.о. (п. 7.3 Договору).
Лізингоодержувач зобов'язався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Долару США на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Долару США на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору (п. 7.4.Договору).
Згідно з п. 7.5 Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку №1 до Договору.
Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п.7.6 Договору).
Відповідно до п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
30.07.2009 до договору фінансового лізингу №1120/12/2007 від 17.12.2007 р. укладено додаткову угоду №1120/012/2007/R, якою внесено зміни до Графіку внесення платежів, здійснено реструктуризацію боргу та зобов'язано відповідача забезпечити підписання договору поруки.
Відповідно до Графіку внесення платежів (з урахуванням змін редакції графіку додатковою угодою) сума лізингових платежів щомісяця складає 3 085,85 у.о. (з 18.06.10 р. по 17.07.11 р.), сума платежу в погашення суми заборгованості складає 791,90 у.о.
Як стверджує позивач, відповідач не сплатив лізингові платежі в розмірі 373 093,92 грн, згідно Графіку внесення платежів за 31- 43 періоди, тобто відповідно по 18.06.2010 року та по 17.07.2011 року.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Умовами договору та додатками до нього чітко перердбачено порядок та розмір оплати лізингових платежів.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 9.5. договору фінансового лізингу, відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку в розмірі 0,25 (двадцять п'ять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5 (п'ять десятих)% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов'язань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договорами фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 23 521,64 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 17 911,79 грн - збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 6 289,72 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 17 911,79 грн збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 6 289,72 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
При цьому судом відхиляються заперечення відповідача викладені у відзиві на позов з приводу нечинності положень договору через їх суперечність положенням закону, зокрема ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України, ст. 179, 189, 198 ГК України, оскільки норми чинного законодавства ґрунтуються на презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
При укладенні договору (п. 7.1) сторони погодились, що валютою договору являється умовна одиниця; під якою розуміється сума виражена в гривнях України і рівна одному Долару США по курсу згідно п. 7.1.1 договору.
Наведеним підтверджено, що порядок сплати лізингових платежів, обумовлений сторонами в договорі відповідає нормі статті 524 Цивільного кодексу України, а погодження в договорі визначення розміру лізингових платежів у відношенні до курсу іноземної валюти, також не є в силу наведених положень такими, що роблять нечинними положення договору. До того ж, в силу положень ст. ст. 627, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, у тому числі і ціни.
Отже, підписуючи редакцію договору відповідач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Як свідчать матеріали справи, відповідач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).
Щодо інших заперечень відповідача, що наведенні у відзиві, то судом не береться до уваги, оскільки згідно п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми “Т.М.М” - Товариство з обмеженою відповідальністю (03146 м. Київ, Святошинський район, вул. Чаадаєва, б. 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) основну суму заборгованості у розмірі 373 093 (триста сімдесят три тисячі дев'яносто три) грн 92 коп., неустойку у розмірі 23 521 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять одну) грн 64 коп., збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 17 911(сімнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 6 289 (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн 72 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 4 208 (чотири тисячі двісті вісім) грн 17 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 25.08.2011 р.