ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/27427.07.11
За позовом Дочірнього підприємства «Ельдорадо Лейже Компані»
До Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
Про стягнення 42779,91 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 (за дов.)
від відповідача ОСОБА_2 (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом дочірнє підприємство «Ельдорадо Лейже Компані»про стягнення з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»42779,91 грн., що становить суму переплати, на яку відповідачем не було надано послуг з електропостачання за договором від 08.04.2004 р. № 3415458.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. порушено провадження у справі № 17/274 та призначено її розгляд на 13.07.2011р..
Відповідач подав суду письмові заперечення по суті спору, в яких зазначає, що заборгованість в сумі 40 393,64 грн. згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за електричну енергію відповідачем погашено в повному обсязі після проведення обстеження об'єкта та контрольного зняття показників лічильника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2011 р..
Представником відповідача надано додаткові письмові пояснення по справі, в яких сторона зазначає, що договір на постачання електричної енергії від 08.04.2004 р. № 3415458 припинив свою дію після обстеження об'єкта електропостачання, яке було проведено відповідачем 25.08.2009 р. на підставі отриманого 18.08.2009 р. повідомлення про припинення договору оренди залу гральних автоматів.
Представником позивача надано суду письмові пояснення по справі, у яких позивач стверджує, що договір на постачання електричної енергії від 08.04.2004 р. № 3415458 припинив свою дію 18.08.2009 р. після отримання відповідачем листа позивача від 07.07.2009 р.
Відповідач подав суду докази перейменування у публічне акціонерне товариство «Київенерго». Суд здійснив заміну найменування відповідача на публічне акціонерне товариство «Київенерго».
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
08.04.2004 р. між акціонерною компанією «Київенерго», правонаступником якої є позивач (електропостачальна організація) та дочірнім підприємством «Ельдорадо Лейже Компані»(споживачем) було укладено договір № 3415458 про постачання електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов Договору, а споживач - своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії, які в разі зміни публікуються у пресі, та виконувати інші умови, визначені Договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 4.1. Договору споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 4 Додатку 2Ж до Договору визначено, що щомісячно 20 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії для подання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.
Листом від 07.07.2009 р., який відповідач отримав 18.08.2009 р., позивач повідомив про припинення договору оренди залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 22-В, та просив переукласти договір про постачання електричної енергії з іншим орендарем -товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Ріелті». У зазначеному листі позивач вказав показники лічильника на дату припинення договору оренди.
Пунктом 8.5. Договору передбачено, що останній набирає чинності з дні його підписання та укладається на строк до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін у двосторонньому порядку на підставі заяви будь-якої сторони.
На підставі отриманого 18.08.2009 р. листа позивача від 07.07.2009 р. відповідач провів обстеження об'єкту електропостачання за договором № 3415458 за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 22-В, про що складено наряд-завдання № 2128 від 25.08.2009 р., в якому зафіксовано показники лічильника та факт відключення постачання електричної енергії.
Таким, чином, відповідності до пункту 8.5. Договору, договір було розірвано у двосторонньому порядку на підставі отриманої відповідачем 18.08.2009 р. заяви позивача від 07.07.2009 р..
Відповідно до умов Договору та на підставі наданого позивачем звіту про використання електричної енергії у липні 2009 року та контрольного зняття показників лічильника згідно з нарядом-завданням № 2128 від 25.08.2009 р. відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.11.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 393,64 грн., яка була погашена в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
За твердженням позивача, відповідачем не повернуті кошти у розмірі 42779,91 грн. за непоставлену електричну енергію з дня розірвання договору оренди залу гральних автоматів за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 22-В.
Пунктом 6.18. Правил користування електричної енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 передбачений обов'язок споживача письмово повідомляти відповідача не пізніше, ніж за 20 днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору.
Однак, всупереч зазначеним вимогам, позивач у своєму листі від 07.07.2009 р. не повідомив відповідача про дату звільнення орендованого приміщення та/або припинення користування електричною енергією. Належних документальних доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у заявлено у позові розмірі суду не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тому, вимоги про стягнення з відповідача 42779,91 грн. переплати за непоставлену електричну енергію, у зв'язку з припиненням оренди об'єкту електропостачання, документально не доведені та безпідставні.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 42779,91 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 22.08.2011 р.