ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/4222.08.11
За позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний
інститут»
до Головного управління праці та соціального захисту населення виконавчого
органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Головне управління Державного казначейства України у місті Києві
про стягнення 140 518,69 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 15.04.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 06/1-181 від 21.11.2011 р.;
від третьої особи: не з'явився.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (далі -позивач, Київський політехнічний інститут) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення (далі - відповідач, Головне управління) про стягнення з відповідача на користь позивача 140 518,69 грн., з яких: 99 999 грн. -основного боргу, 40 510,69 грн. -пені. Також позивач просить судові витрати по розгляду цієї справи покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 6-ЧДБ/К-08 на створення та передання науково-технічної продукції від 15.10.2008 р. щодо оплати поставленого товару у визначений п. 2.2 цього договору строк, що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення з позовом до суду не погашена й нарахування визначеної договором пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/42 та призначено розгляд справи на 21.06.2011 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. за клопотанням позивача, яке було підтримано представником відповідача, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі № 5/42 та замінено його правонаступником - Головним управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); залучено до участі в справі № 5/42 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління Державного казначейства України у місті Києві, розгляд справи відкладено на 22.08.2011 р.
В судовому засіданні 22.08.2011 р представником позивача повністю підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання 22.08.2011 р. не з'явився, вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
15.10.2008 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем - Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), правонаступником якого в подальшому стало Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) укладений договір № 6-ЧДБ/К-08 на створення та передання науково-технічної продукції (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов'язується провести за завданням замовника роботи по впровадженню, вдосконаленню та супроводу програмних комплексів «Ліки»та Чорнобильського банку даних «ЧБД»(далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Науково-технічною продукцією за цим Договором є результати робіт, визначених у п. 1.1. цього Договору. Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції визначається у Технічному завданні (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. п. 1.2, 1.3 Договору).
Згідно з п. п. 1.3-1.5 Договору початок робіт 15 жовтня 2008 р., закінчення робіт 19 грудня 2008 р. Зміст та терміни виконання робіт визначаються Календарним планом (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість науково-технічної продукції встановлюється шляхом складання калькуляції кошторисної вартості науково-технічної продукції (Додаток № 3) та протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 4), які є невід'ємною частиною цього Договору. Приймання та оцінювання науково-технічної продукції замовником здійснюється відповідно до вимог Технічного завдання.
Відповідно до п. п. 2.1-2.3 Договору згідно калькуляції кошторисної вартості науково-технічної продукції та протоколу узгодження договірної ціни вартість науково-технічної продукції по Договору становить 100 000 грн. (сто тисяч гривень) 00 коп. без ПДВ (згідно п. 5.1.22. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями»).
Розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі підписаного Сторонами акту передання-приймання науково-технічної продукції. Оплата здійснюється протягом 10 днів з дати підписання акту передання-приймання науково-технічної продукції Замовником.
Джерело фінансування - місцевий бюджет Києва 2008 року.
По завершенні робіт згідно з п. 3.1 Договору виконавець протягом 10 днів передає замовнику: акт передання-приймання науково-технічної продукції; комплект документації, передбаченої Технічним завданням та Календарним планом.
Комплект документації, що передається замовнику, надається йому в друкованому вигляді в 2-х примірниках. Розроблена та складена за цим Договором документація є власністю замовника.
Замовник протягом 15 днів з дня отримання відповідного акту передання-приймання науково-технічної продукції та комплекту документації зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт передання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття науково-технічної продукції. У випадку, якщо виконавцю не буде надіслано підписаний замовником акт приймання-передання науково-технічної або мотивована відмова від прийняття науково-технічної продукції у визначений цим пунктом строк, науково-технічна продукція вважається прийнятою і виконавець має право скласти односторонній акт приймання-передання науково-технічної продукції, який є підставою для здійснення розрахунків між Сторонами.
У разі мотивованої відмови замовника від прийняття науково-технічної продукції, Сторонами протягом 5 днів складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання (п. п. 3.2 - 3.3. Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).
Сторонами було узгоджено Технічне завдання до Договору «Впровадження, вдосконалення та супровід програмних комплексів «Ліки»та Чорнобильського банку даних (ЧБД)».
Крім цього, згідно календарного плану (додаток № 2 до Договору термін виконання робіт вересень-грудень 2008 р.
Сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни за Договором на 2008 рік (додаток № 4 до Договору), згідно якого сторони досягли згоди про розмір договірної ціни за створення та передання науково-технічної продукції в сумі 99 999,00 грн.
За своєю правовою природою даний договір є договором підряду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати (ч. 1 ст. 894 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: прийняти виконані роботи та оплатити їх.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виготовлено документацію, передбачену Технічним завданням у встановлений Договором строк.
19.12.2008 р. сторонами підписано та засвідчено печатками Акт № 1 приймання-здавання науково-технічної продукції за етапом № 1 Договору, тема: «Впровадження, вдосконалення та супровід програмних комплексів «Ліки»та Чорнобильського банку даних (ЧБД)»(належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), згідно якого виконавець здав, а замовник прийняв продукцію, яка відповідає умовам етапу № 1 Договору та умовам технічного завдання і плановим обсягам фінансування й оформлена в належному порядку. Кошторисна ціна етапу № 1 - 99 999,00 грн., отже підлягає перерахуванню 99 999,00 грн.
Таким чином, судом встановлено наявність станом на 30.12.2008 р. у Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС заборгованості за Договором за виконання позивачем робіт етапу № 1.
При цьому, судом встановлено, що в силу Розпорядження КМДА № 1815 від 31.12.2008 р. «Про організаційно-правові заходи щодо припинення Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»останнє реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління соціального захисту населення.
Суд не бере до уваги Акт прийому -передачі кредиторської заборгованості від 23.03.2009 р. підписаний між Головним управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Головним управлінням соціального захисту населення, в який не було включено кредиторську заборгованість позивача, в якості доказу відсутності заборгованості відповідача перед позивачем з огляду п. 8.2 Договору та на положення ч. 3 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
Згідно з п. 8.2 Договору у випадку реорганізації сторін, їх права і обов'язки з цього Договору переходять до їх правонаступників.
Крім цього, в силу п. 2.4 Рішення Київської міської ради № 805/4243 від 27.05.2010 р. «Про оптимізацію структури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) вирішено реорганізувати Головне управління соціального захисту населення та Головне управління праці та зайнятості шляхом об'єднання в Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Розпорядженням КМДА № 603 від 12.08.2010 р. затверджено Положення про Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
З огляду на наведене, суд встановив, що Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є стороною Договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу суду не надано.
Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за розроблену та передану науково-технічну продукцію, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99 999,00 грн. боргу.
Позивач також просить стягнути з відповідача 40 519, 69 грн. пені за період з 29.12.2008 р. по 31.12.2010 р.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.3 Договору у разі порушення замовником строків здійснення оплати, визначених п. 2.2 цього Договору, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 відсотків від суми договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Разом з тим, з врахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України судом за здійсненим перерахунком встановлено, що пеня : за період з 30.12.2008 р. по 31.12.2008 р. становить 131,51 грн., з 01.01.2009 р. по 14.06.2009 р. - 10 849,21 грн. та з 15.06.2009 р. по 27.06.2009 р. - 783,55 грн., отже її загальний розмір становить 11 764,27 грн.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Комарова, ідентифікаційний код 25835993) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, ідентифікаційний код 25835993) 99 999 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. - основного боргу, 11 764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 27 коп. - пені, 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 63 коп. - державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 70 коп. - витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складене 23.08.2011 р.