ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/26622.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекс»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Счастливое число»
про припинення правовідношення
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача : ОСОБА_1 (довіреність № 02-04/974 від 29.12.2010р.);
В судовому засіданні 22.08.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техекс»(надалі ТОВ «Техекс», позивач) звернулось до суду з позовом у якому заявлені вимоги припинити правовідношення поруки, що виникло з договору поруки № 805/13/26/7-518 від 15.05.2007р..
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав для припинення правовідношення поруки за договором від 15.05.2007р., яким забезпечені вимоги АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 805/6/18/7-073 від 15.05.2007р. укладеним з ТОВ «Счастливое число».
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов, який залучено до матеріалів справи.
Позивач на розгляд справи не з'явився, у клопотанні поданому до суду просив відкласти розгляд справи через зайнятість представника в іншому судовому процесі.
Нез'явлення представника позивача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи в даному судовому засіданні, оскільки позивачем у справі являється підприємство (ТОВ «Техекс»), а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилено, при цьому суд насамперед враховує інтереси позивача, оскільки метою звернення до суду є вирішення спору в судовому порядку, а не відкладення розгляду справи чи непроведення судового засідання на відповідну дату. У позовній заяві викладені підстави з яких позивач звернувся до суду з даним позовом, які суду є зрозумілими, а необхідні для вирішення спору документи наявні в матеріалах справи дозволяють прийняти рішення у справі.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов, який залучений до матеріалів справи.
Згідно з поданою заявою відповідач відзначав про пропущення позивачем строків давності на звернення до суду з вимогами щодо недійсності положень договору про який йому було відомо з моменту укладення, та просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 09.08.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Счастливое число», яке є боржником за договором кредиту № 805/6/18/7-073 від 15.05.2007р. вимоги відповідача за яким, забезпечені спірним договором.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
15 травня 2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТОВ «Техекс»укладено договір поруки № 805/13/26/7-518, предмет якого погоджений сторонами у розділі 1 договору, та зокрема згідно з п. 1.1 поручитель зобов'язувався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту № 805/6/18/7-073 від 15.05.2007р..
У п. 1.2 договору відзначено, що поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.
Зміст забезпеченого порукою зобовязання визначено у п. 2.1 договору, і згідно з п. 2.1.2 до нього також входить сплата процентів за користування кредитом у розмірі 12 процентів річних, у тому числі зі сплатою 11, 5 процентів річних по 14.05.2008р. включно (із щорічним переглядом в залежності від фінансового стану позичальника, обсягу грошових потоків, зміни вартості забезпечення, якості обслуговування боргу), а також комісій, визначених договором кредиту…
Позивач, посилаючись на збільшення обсягу його відповідальності, без отримання на це згоди звернувся до суду з позовом у якому просить припинити правовідношення поруки, що виникло з договору поруки № 805/13/26/7-518 від 15.05.2007р..
Твердження позивача не відповідають дійсності, та спростовуються наданою банком до матеріалів справи додатковою угодою № 1 від 08.04.2010р., що укладена між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ТОВ «Техекс» в якій сторони домовились внести відповідні зміни до договору поруки № 805/13/26/7-518 від 15.05.2007р., а саме викласти п. 2.1.1 та п. 2.1.2 п. 2.1 договору в іншій редакції, яка зокрема відповідає змінам внесеним до п. 1.1 кредитного договору № 805/6/18/7-073 від 15.05.2007р. додатковою угодою № 4 від 08.04.2010р..
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Як те вже зазначалось, при укладенні договору поруки № 805/13/26/7-518 від 15.05.2007р. у п. 2.1.2 сторони дійшли згоди, що до змісту забезпеченого порукою зобовязання входить сплата процентів за користування кредитом у розмірі 12 процентів річних, у тому числі зі сплатою 11, 5 процентів річних по 14.05.2008р. включно (із щорічним переглядом в залежності від фінансового стану позичальника, обсягу грошових потоків, зміни вартості забезпечення, якості обслуговування боргу), а також комісій, визначених договором кредиту.
Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.
В даному випадку, доводи позивача в будь-якому випадку, при врахуванні наведених положень договору поруки (п. 1.2, п. 2.1) не мають правового підґрунтя, оскільки підстави для припинення поруки, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України, відсутні якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 17 січня 2011 року, а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
При цьому судом враховується надана відповідачем заява про пропущення строку позовної давності при зверненні з вимогами у відношенні договору поруки, у зв'язку з чим відзначається наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто, строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що про укладення оспорюваного договору позивачу було відомо з 15.07.2007р., на дату звернення позивача з позовом до суду (03.08.2011р.) закінчився строк позовної давності.
Натомість, застосування позовної давності можливе саме в разі обґрунтованості вимог позивача (заявлення вимог які б мали бути судом задоволені), що внаслідок закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у їх задоволенні.
В свою чергу, обставини які наводяться позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності, заявлені вимоги по суті не підлягають задоволенню, а відтак підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки права позивача не порушені, вимоги про їх захист в судовому порядку не могли бути задоволені, навіть в разі звернення позивача в межах встановленого законом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 25.08.2011