Справа № 2-1353/11 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.
Провадження № 22-ц/0390/1220/11
Категорія:27 Доповідач: Бовчалюк З. А.
30 серпня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі Гнепі П.М.
з участю представника позивача Луцьк
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2011 року,
В січні 2011 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з вказаним позовом та з метою забезпечення позову просило накласти арешт на майно та грошові кошти, а також на легковий автомобіль «Volvo» 1988 року випуску, належні ОСОБА_2 в межах суми 1820465,97 грн., а також тимчасово обмежити в праві виїзду відповідача за кордон.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19 квітня 2011 року заяву про забезпечення позову було задоволено частково, а саме: до вирішення справи по суті було накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах суми 1820 465, 97 грн.
14 червня 2011 року ухвалою того ж суду відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 в скасуванні вжитих судом заходів забезпечення позову.
На оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2011 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, у якій він вказує на незаконність даного судового рішення в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильністю застосування норм матеріального права і просить її скасувати та постановити нову, якою скасувати застосовані судом заходи забезпечення позову.
Відповідач зазначає, що задовольняючи клопотання позивача, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ухвала про забезпечення позову не містить жодних висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення. Стверджує, що суд наклав арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, а не виключно на те, яке б рівноцінно співвідносилося з сумою позову. Зазначає, що судом першої інстанції не зазначено причин, через які необхідно забезпечити позов, а також те, що суд не взяв до уваги той факт, що апелянт працює на підприємствах ТзОВ «ПРОМТЕССЕРВІС» та ТзОВ «ВОЛИНЬТОРГХЛІБ», його доходи є стабільними і достатніми для виконання рішення суду, що підтверджується відповідними довідками.
Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір. За умовами даного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлювальної лінії у сумі 682000 доларів США з річною процентною ставкою 10,75%. Кінцевою датою погашення кредиту є 4 жовтня 2010 року.
Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та пені складає 1820465,97 гривень.
Врахувавши, що заборгованості за кредитним договором є значною, а відповідач не вчиняє дій по її погашенню, Луцький міськрайонний суд підставно дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання можливого рішення суду. При цьому судом враховано обсяг позовних вимог та співмірно з ними забезпечено позов накладенням арешту на майно та грошові кошти належні відповідачу в межах 1820465,97 гривень.
Частинами 3 та 4 ст. 154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Особа , щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення може подати до суду заяву про їх скасування.
Зі змісту норми Закону слідує, що скасування заходів забезпечення позову це право а не обов'язок суду. Суд може скасувати забезпечення позову у зв'язку із зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.
З оскаржуваної ухвали слідує, що судом першої інстанції при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову перевірено та встановлено наявність заборгованості по кредитному договору в тій сумі, яка і існувала на час постановлення ухвали про забезпечення позову. В поданій суду заяві ОСОБА_2 не зазначив чому застосовані заходи забезпечення позову є недоцільними і чому їх слід скасувати.
Таким чином, суд правомірно та обґрунтовано відмовив у скасуванні вжитих заходів забезпечення позову.
Той факт, що ОСОБА_2 працює на підприємствах ТзОВ «ПРОМТЕССЕРВІС» та ТзОВ «ВОЛИНЬТОРГХЛІБ» не є безумовною підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову та не спростовує наявної заборгованості за кредитним договором.
Інші доводи апелянта не впливають на правильність постановленої ухвали, а стосуються фактично розгляду справи по суті.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції, постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Матеріали по розгляду заяви направити до Луцького міськрайонного суду для приєднання до цивільної справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді