Рішення від 17.08.2011 по справі 2-95/11

Справа № 2-95/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року Турійський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого-судді Шмідта С.А.

при секретарі Веремчук Л.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою, мотивуючи свій позов тим, що він володіє земельною ділянкою площею 0.25 га, яка розташована в АДРЕСА_1. Сусідню з земельною ділянкою позивача ділянку займає відповідач ОСОБА_2, який на межі цих земельних ділянок збудував господарський хлів, дворову вбиральню та піднавіс для дров, що створює незручності позивачу при користуванні своєю ділянкою. Крім того, відповідач демонтував встановлену позивачем на межі земельних ділянок огорожу, засипав землею вхід у погріб, який знаходиться на землеволодінні позивача, влаштував там побутове сміттєзвалище, знищив встановлений позивачем туалет та самовільно зрізав фруктові дерева. Оскільки такими діями відповідача позивачу створюються побутові незручності, позивач ОСОБА_1 просить суд зобов"язати відповідача ОСОБА_2 усунути вищевказані перешкоди, а саме перенести на допустиму відстань від земельної ділянки позивача господарський хлів, дворову вбиральню та піднавіс для дров, відновити огорожу з одинадцяти металевих стовпців та металевої сітки на межі цих ділянок, відновити засипаний землею вхід до погребу позивача та прибрати територію земельної ділянки позивача від побутових відходів.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позову не визнав та пояснив суду, що він перейшов жити у будинок, що знаходиться на сусідній із позивачем земельній ділянці, у 1983 році. На той час позивач ОСОБА_1 вже не проживав з ним по сусідству, будинок, що належав дружині позивача, був нею розібраний, а їх земельна ділянка пустовала. Відповідач заперечив той факт, що саме він розгородив огорожу, засипав землею вхід до погребу та розвалив вбиральню, а хто це зробив, він не знає. Відповідач ствердив, що ще у 1983 році огорожа, яка стояла на межі їх земельних ділянок, була частково розгороджена, а металеві стовпці з цієї огорожі викопав та перевіз в інше місце сам позивач. Погреб, який знаходиться на земельній ділянці відповідача, збудований ще у 60-х чи 70-х роках минулого століття, двері до нього згнили, а земля осунулася сама по собі під впливом часу. Дворова вбиральня, яку встановив на земельній ділянці позивач, була перевезена останнім із автозаправочної станції та не була належним чином закріпленою, а тому вона сама впала від вітру. Сміття на земельну ділянку позивача відповідач не носив, це робили інші люди, яким він звертав їх увагу на неприпустимість таких вчинків. Відповідач пояснив, що межа між земельною ділянкою позивача та його земельною ділянкою проходить вздовж заїзду на його подвір"я, а його хлів, дворова вбиральня та піднавіс для дров знаходиться на межі його земельної ділянки та земельної ділянки іншого сусіда на значній відстані, а саме більше ніж 10 м від земельної ділянки позивача. Відповідач ствердив, що ніяких перешкод у користуванні земельною ділянкою він позивачу не чинить, а тому просив суд у задоволенні вищевказаного позову позивачу ОСОБА_1 відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених ним у позовній заяві, та пояснив суду, що він приїжджає до своєї земельної ділянки, що в с.Відють Турійського району, 1 - 2 рази на місяць. Позивач ствердив, що наведені ним у позовній заяві перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою чинить саме відповідач ОСОБА_2, але робить це у такий спосіб, коли цього ніхто не бачить. Так як відповідач добровільно не бажає усунути ці перешкоди, позивач просив суд його позовні вимоги до відповідача задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні вищевказаного позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 663142, виданого головою Соминської сільської ради Турійського району Волинської області 20 грудня 2007 року (а.с.18), позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_1.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що на своїй земельній ділянці, що в с.Відють Турійського району, позивач ОСОБА_1 буває рідко, всього кілька разів на рік. Ця земельна ділянка неогороджена, через неї часто проходить громадська худоба по дорозі на пасовище. Будинок, який там знаходився, розібраний господарями більше 30 років тому. Свідок підтвердила той факт, що вищевказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2, але про які-небудь перешкоди, що чиняться відповідачем у користуванні позивачем своєю земельною ділянкою, вона не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що він проживає у АДРЕСА_1 недалеко від земельної ділянки позивача, та заперечив факт порушення правил добросусідства зі сторони відповідача ОСОБА_2 стосовно позивача ОСОБА_1 Свідок ствердив, що сім"єю позивача було розібрано житловий будинок, який там знаходився, більше 30 років тому, і з того часу там ніхто не живе. Ділянка не є огородженою, і там часто граються діти. Огорожу із стовпців біля 20 років тому розібрав сам позивач, і свідок сам перевозив позивачу ці стовпці до домоволодіння його сестри. Свідок показав, що вхід до погреба сам засипався землею у зв"язку з тим, що земля осунулася, а двері згнили багато років тому назад. Господарський хлів, дворова вбиральня та піднавіс для дров не знаходяться на межі земельних ділянок позивача та відповідача та не створюють для позивача жодних перешкод.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що показами свідків повністю спростовуються твердження позивача про те, що господарський хлів, дворова вбиральня та піднавіс для дров, які належать відповідачу та не межують із земельною ділянкою, належною позивачу, створюють останньому перешкоди в користуванні його ділянкою. Крім того позивачем не наведено суду жодних доказів, які могли б підтвердити той факт, що саме відповідачем ОСОБА_2 було розібрано металеву огорожу на межі їх земельних ділянок, засипано землею вхід до погребу позивача та влаштовано на його території смітник із побутових відходів. Такий факт не підтверджується також і представленими позивачем та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами (а.с.5-17).

З огляду на вищенаведене, керуючись ч.1 ст.103 Земельного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 88, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою, що полягає у зобов"язанні відповідача:

- перенести на встановлену і допустиму відстань від земельної ділянки позивача господарський хлів, туалет (дворову вбиральню), та піднавіс для дров;

- відновити огорожу з одинадцяти металевих стовпців та металевої сітки між земельними ділянками позивача та відповідача;

- відновити вхід до господарського льоху позивача;

- прибрати територію ділянки позивача від побутових відходів,

відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: