Справа № 2-807/11
02.09.2011 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
при секретарі Цимбал-Семенчук І.Ю.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: Куриш В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.
Посилалася на те, що 14.10.2005 року між її чоловіком ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було підписано кредитний договір №011/0001/23964, внаслідок чого її чоловік отримав кредит для споживчих цілей у сумі 95000 доларів США з остаточним погашенням до 13.10.2012 року та сплатою відсотків за користуванням кредитом з розрахунку 15 % річних.
Вважає, що даний кредитний договір виходить за межі дрібного побутового, оскільки сума в розмірі 95000 доларів США є значною для їх сім'ї. Тому при укладені кредитного договору від 14.10.2005 року та сплаті відсотків за його користування були порушені її права, оскільки згоди на укладення даного договору ОСОБА_2 вона не надавала.
Просила на підставі ст.ст.31, 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.65 Сімейного кодексу України визнати кредитний договір №011/0001/23964 від 14.10.2005 року недійсним.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та підтвердила обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав та пояснив, що дійсно не отримував згоди позивача на укладення кредитного договору №№011/0001/23964 від 14.10.2005 року. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» позов не визнав. Пояснив, що 14.10.2005 року між банком та ОСОБА_2 дійсно було укладено кредитний договір. Посилався на те, що даний кредитний договір є способом отримання коштів, а не угодою щодо розпорядження майном та не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін договору. Також зазначив, що вчинення даного правочину не вимагає письмового дозволу іншого з подружжя, оскільки правочин не підлягав ні нотаріальному посвідченню, а ні спеціальній реєстрації. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2005 року між банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 011/001/23964 від 14.10.2005 року (а.с.4-5).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15.03.1980 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.6).
Як вбачається з умов договору, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 95000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних та з кінцевим терміном повернення 13.10.2012 року. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі.
Будь-яких зобов'язань за кредитним договором від 14.10.2005 року у позивача ОСОБА_1 не виникло.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-другою ст.203 цього кодексу.
Як видно із змісту ч.1, ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №011/001/23964 від 14.10.2005 року на підставі ч.1 та ч.2 ст. 65 Сімейного кодексу України.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів один із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Суд вважає посилання позивача на ту обставину, що при укладені кредитного договору від 14.10.2005 року та сплаті відсотків за його користування були порушені її права, оскільки згоди на укладення даного договору ОСОБА_2 вона не надавала, а тому даний договір має бути визнаний судом недійсним - необґрунтованим з наступних підстав.
Так, статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, із змісту наведеної норми випливає, що кредитний договір є угодою, за якою виникають права та обов'язки у її сторін: кредитодавця та позичальника та не створює обов'язків для будь-яких інших осіб.
Тобто, в даному випадку відсутні правовідносини, які регулюються ст.65 Сімейного кодексу України, згідно якої згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суд також приймає до уваги ту обставину, що згідно п.3.5 оскаржуваного Договору забезпеченням даного кредитного договору є договори іпотеки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, позивач не надала суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що кредитний договір від 14.10.2005 року було укладено ОСОБА_2 в інтересах сім'ї та одержане за договором було використано на її потреби, а тому суд вважає, що в даному випадку, згідно вимог ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України, Договором не було створено обов'язки для другого з подружжя - ОСОБА_1
Виходячи з вище викладеного, а також враховуючи те, що укладений між сторонами кредитний договір від 14.10.2005 року не суперечить нормам цивільного законодавства та спрямований на реальне настання правових наслідків, суд вважає, що відсутні передбачені ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.65 Сімейного кодексу України підстави для визнання вказаного правочину недійсним, а тому приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним - необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.8, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Стоцька Л. А.