2/0301/646/11
50
29 серпня 2011 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Артиша Я.Д.
при секретарі Рудись О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Петрука Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської центральної районної лікарні про скасування наказу про дисциплінарне стягнення,
Позивач звернулася в суд з позовом до Володимир-Волинської центральної районної лікарні про скасування наказу про дисциплінарне стягнення. Свою заяву мотивує тим, що у вказаному лікувальному закладі працювала на різних посадах, в тому числі з 21 червня 1982 року на посадах лаборанта клініко-діагностичних лабораторій, фельдшера - лаборанта без жодних дисциплінарних стягнень до моменту виниклого інциденту з начмедом ОСОБА_4, який намагається звільнити її з роботи за підозрою у вчиненні доносу в органи СБУ у 2008 році.
Наказом головного лікаря Володимир-Волинської центральної районної лікарні № 59-од від 15.03.2011 року їй оголошено догану за недобросовісне відношення до функціональних обов'язків, за те, що вона 02.03.2011 року, працюючи фельдшером-лаборантом ургентної лабораторії, не вчасно обслужила виклик до хворого, який знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії, не взяла аналіз крові на цукор на 14.00, що призвело до погіршення стану хворого.
Вважає даний наказ неправомірним та таким, що підлягає безумовному скасуванню в судовому порядку, оскільки в його основу покладені вигадані обставини, які не відповідають об'єктивній дійсності.
Зокрема, вказує, що 02.03.2011 року нею не допускалось будь-якого порушення трудової дисципліни на робочому місці, такий наказ видано безпідставно, оскільки того дня будь-яких претензій зі сторони завідуючої відділення, чергового лікаря анестезіолога ОСОБА_5, а також медперсоналу та самого хворого до неї не було. При цьому зазначає, що дійсно 02.03.2011 року о 13 год. 55 хв. медсестра ОСОБА_6 запросила її з лабораторії у відділення анестезіології для забору крові та його аналізу на цукор хворому ОСОБА_7, яка у хворого була нею взята о 14 год. 10 хв. та виданий результат дослідження крові на цукор о 14 год. 30 хв., що відповідає записам журналу біохімічних досліджень крові. Окрім того, відмітила, що в цей же час, вона збирала та досліджувала кров хворих о 13 год. 25 хв., 13 год. 55 хв., 14 год. 20 хв., 14 год. 25 хв., 14 год. 40 хв., яка прогрівається перед дослідженням по технологічній дисципліні протягом 20 хв. Будь-яких даних про погіршення стану здоров'я хворого ОСОБА_7 протягом її перебування на зміні до 21 год. 00 хв., а потім аж до 23 год. 00 хв. не наступало.
Таким чином, вважає факт недобросовісного її відношення до роботи вигадкою зацікавленої особи, оскільки працюючи лаборантом лікарні зобов'язана і змушена за посадою дотримуватись технологічної дисципліни проведення аналізів, а тому достроково видати результат аналізу без прогрівання крові не могла.
Крім того, вказує, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України у неї не відібрано пояснення безпосередньо після виявлення порушення, яке відображене в наказі, внаслідок чого не було з'ясовано дійсних обставин події, а також не враховано її попередньої роботи на даній посаді. Разом з тим, їй не оголошено наказу про накладення стягнення в день його видачі 15.03.2011 року і не повідомлено про стягнення під розписку.
Просить суд скасувати наказ головного лікаря Володимир-Волинської центральної районної лікарні № 59-од від 15.03.2011 року про дисциплінарне стягнення у виді оголошеної догани.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у заяві та просили його задовольнити, скасувати наказ про дисциплінарне стягнення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечував, просив відмовити у його задоволенні, вказуючи на безпідставність вимог позивача, оскільки наказ винесено обґрунтовано із дотриманням чинного трудового законодавства на підставі отриманих в результаті перевірки даних.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом головного лікаря Володимир-Волинської центральної районної лікарні № 59-од від 15.03.2011 року про накладення дисциплінарного стягнення позивачу - фельдшеру-лаборанту ургентної лабораторії ОСОБА_1 оголошено догану за недобросовісне відношення до функціональних обов'язків, а саме за те, що вона 02.03.2011 року не вчасно обслужила виклик до хворого, який знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії, не взяла аналіз крові на цукор на 14.00, що призвело до погіршення стану хворого.
Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
При цьому, згідно до вимог ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Як вбачається із довідки Володимир-Волинської ЦРЛ № 512/10-2.4 від 19.04.2011 року та завіреної копії трудової книжки, наказом № 68-ос від 21.06.1982 року позивач ОСОБА_1 зарахована на посаду фельдшера-лаборанта клініко-діагностичних лабораторій в даному лікувальному закладі з 21 червня 1982 року, тобто остання перебуває в трудових відносинах з відповідачем (а.с. 6-9).
З посадових інструкцій фельдшера-лаборанта від 02.01.2009 року та 04.04.2011 року слідує, що ОСОБА_1 призначається та звільняється з посади керівником лікувально-профілактичного закладу у відповідності до чинного законодавства (а.с. 65-67, 90-93).
Таким чином, головний лікар Володимир-Волинської центральної районної лікарні Клачук О. вправі застосовувати стягнення до позивача, в межах посадових інструкцій та Закону.
Із матеріалів справи слідує, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення відносно позивача винесено на підставі матеріалів перевірки, проведеної в лікувальному закладі, про що свідчать доповідна лікаря анестезіолога ОСОБА_5, пояснюючі записки сестер медичних ОСОБА_6, ОСОБА_10, молодшої медсестри ОСОБА_11, лікаря лаборанта ОСОБА_12, а також пояснююча самого ж лаборанта ОСОБА_1, які вказували на факт недобросовісного відношення до функціональних обов'язків останньою (а.с. 5, 25, 27, 31).
Вказану обставину в суді підтвердила свідок ОСОБА_13, яка була залучена до перевірки, яка проводилась за зверненням ОСОБА_1 управлінням охорони здоров'я в області та надання відповіді міському голові та позивачу.
У відповідності до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Отже, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, доводи позовної заяви про не відібрання пояснень у позивача за фактом допущеного порушення та відсутності достатньої перевірки за цим фактом.
При цьому, з акту комісії № 343/8-2-11 від 24.03.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась вчинити підпис про ознайомлення з наказом про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому копія наказу рекомендованим листом направлена позивачу за адресою її проживання, який вона одержала 8.04.2011 року (а.с. 24, 26).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що дійсно ним адресувалась головному лікарю доповідна про інцидент пов'язаний з участю лаборанта ургентної лабораторії, а саме, що 2 березня 2011 року з 12 год. намагався додзвонитись до лаборанта, упродовж більше 2 годин не відбиралась на аналіз кров та відсутні були дані аналізу по важкому хворому ОСОБА_7 на 14 год., в якого в силу цих обставин суттєво погіршився стан здоров'я, і тільки після отримання аналізу крові близько 16 год. він зміг визначити порядок подальшого лікування.
При цьому, свої письмові пояснення в суді підтвердила свідок ОСОБА_6 та зазначила, що дійсно повідомляла лаборанта ОСОБА_1 про необхідність термінового проведення аналізу крові хворого на 14 год., однак остання не з'явилась на виклик, після чого о 15 год. лаборанта повторно було повідомлено молодшою медсестрою ОСОБА_11. У відділення ОСОБА_1 з'явилась о 15 год. 15 хв.
Свідок ОСОБА_10 підтвердила показання свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і зазначила, що оскільки було багато роботи то вона направила повторно молодшу медсестру ОСОБА_11 в лабораторію, яка повідомила лаборанта ОСОБА_1 про необхідність термінового прибуття на виклик і виконання аналізу крові хворого, що відбулось о 15 год.
В суді свідок ОСОБА_11 показала, що 2 березня 2011 року за вказівкою чергової медсестри пішла в лабораторію та повідомила лаборанта про терміновий виклик. У відповідь та їй сказала, що забула про нього. Вона прийшла у відділення і відразу після неї прийшла ОСОБА_1
В свою чергу свідок ОСОБА_12 показала суду, що ОСОБА_1 дійсно знаходилась на робочому місці і вона раніше неодноразово звертала увагу, що та не піднімала телефону, який знаходиться в кабінеті лабораторії, коли той дзвонить.
Свідок ОСОБА_14 в суді показала, що про виниклий інцидент з її лаборантом, дізналась вже пізніше від начмеда ОСОБА_4
З оглянутих в судовому засіданні журналів досліджень та аналізів встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходилась на робочому місці 2 березня 2011 року та здійснювала відповідні дослідження, в тому числі аналіз крові хворого ОСОБА_7 (а.с.45-57).
Як слідує з медичної картки стаціонарного хворого, що дійсно 2 березня 2011 року в реанімаційному відділенні знаходився на лікуванні важкий хворий ОСОБА_7, та за призначенням лікаря ОСОБА_5 визначено проведення аналізу крові на 14 год., однак результат надійшов і записаний в листку спостережень і призначень о 16 год. (а.с. 58-64).
Таким чином, аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, доведеним факт недобросовісного відношення до функціональних обов'язків позивачем, що потягнуло підставне притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки позивач вже раніше притягувалось до дисциплінарної відповідальності, про що свідчить оглянута в судовому засіданні архівна цивільна справа № 2-1042/2010 рік та копія наказу № 163-од від 19.11.2009 року та заподіяно шкоду здоров'ю хворого, тому в суді не знайшло свого підтвердження те, що при обранні виду стягнення не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (а.с. 32).
Твердження позивача про значне навантаження на відділення лабораторій не спростовує факту недобросовісного відношення її до своїх функціональних обов'язків, що сприяли відповідним наслідкам, суттєвому погіршенню стану здоров'я стаціонарного хворого, який перебував в реанімаційному відділенні, оскільки остання згідно посадової інструкції має право регулювати потік пацієнтів, шляхом забезпечення позачергового прийому хворих, які мають на те право.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення накладено в межах строків визначених вищенаведеним законом.
У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як визначено ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, надуманими та не підтверджені об'єктивними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. ст. 81, 88 ЦПК України оскільки в задоволені позову відмовлено, слід стягнути з позивача судовий збір та оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 147, ч. 1 ст. 147-1, ст. ст. 148, 149, 232, 233 КЗпП України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимир-Волинської центральної районної лікарні про скасування наказу про дисциплінарне стягнення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Володимир-Волинського
міського суду Я.Д. Артиш