22.02.2011
Справа №3-447/2011р.
22 лютого 2011 року Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Кулик С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВДАІ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, за ст.130 ч.3 КпАП України,
ОСОБА_1 15.01.2011 року о 23-00 год. керуючи транспортним засобом ВАЗ-2104, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Будівельників в м. Маріуполі з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, втрете на протязі року та здійснив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.130 КпАП України.
При розгляді справи ОСОБА_1 свою провину визнав та пояснив, що дійсно в зазначений день та час він керував транспортним засобом із залишковими явищами випитого на кануні 15.01.2011р. спиртного. Від проходження медичного огляду відмовився, оскільки був пізній час доби. Також зазначив, що водійського посвідчення він був позбавлений судом по ч.1 ст.130 КпАП України, за ч.2 цієї статті на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт. Автомобіль яким він керував під час скоєння правопорушення не є його власністю, а належить ОСОБА_2
Факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності яких ОСОБА_5 відмовився від проходження медичного огляду, та поясненнями самого правопорушника викладений в протоколі.
Санкція ч.3 ст.130 КпАП України передбачає стягнення у вигляді поставлення права керування строком до 10 років з обов'язковою конфіскацією транспортного засобу за вчинення дій за які особа двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.2 ст.130 КпАП України.
Згідно п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами коли винна особа вже позбавлена такого права, або взагалі його не мала.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватись або розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вже був позбавлений права керування усіма видами транспортних засобів за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а також те, що власником транспортного засобу ВАЗ-2104, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2, що робить не можливим застосування до ОСОБА_1 санкції частини 3 статті 130 КпАП України.
Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і приймається в цілях виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів України, повазі до правил гуртожитку, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи вище викладене, приходжу до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КпАП України, санкція якої не передбачає альтернативного виду стягнення, крім позбавлення права керування з оплатним вилученням транспортного засобу. Тому, в супереч роз'ясненням Верховного Суду України, приходжу до висновку про необхідність застосувати до ОСОБА_1 стягнення в вигляді позбавлення права керування без конфіскація транспортного засобу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 130 ч.3 КпАП України,
На ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік без конфіскація транспортного засобу.
Постанова може бути оскаржена або опротестована прокурором впродовж десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.
Суддя С.В. Кулик