Справа №2-3342/11
21 липня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Бишова М.В.
при секретарі - Мирошниченко П.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»третя особа -Національний банк України в особі Донецького територіального управління про визнання недійсним кредитного договору,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»(далі ПАТ «ПУМБ») про визнання недійсним кредитного договору. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.02.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №5255180 із визначенням його змісту на підставі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів фізичних осіб. Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позивачеві кредит у розмірі 13046 доларів США. Терміном повного погашення, відповідно графіку погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом вказане 23.02.2014р. Кредит наданий під 12,90% річних на фактичний залишок заборгованості за кредитом. Відповідно до п.1.2 кредитного договору цільове призначення кредиту -для придбання транспортного засобу. Суму кредиту у розмірі 13046 доларів США банк переводить по курсу 5,01977 на суму 65488 грн України і, відповідно до п.2.1.5 кредитного договору, переводить цю суму в гривнях на розрахунковий рахунок продавця транспортного засобу, який, в свою чергу, продає за ці гроші транспортний засіб -автомобіль позичальнику ОСОБА_1 З цього вбачається, що платежі були зроблені не доларами США, а конвертовані в гривні. З самого початку сторони знали, що буде необхідно робити конвертацію одержаної валюти, банк знав, що позивачу для розрахунку з резидентом України при купівлі автомобіля будуть потрібні гривні, а не інша валюта. Укладаючи спірний кредитний договір банк фактично надав клієнту гривні, а не долари США. Укладаючи договір банк розумів, що договір з валютою долар США носить формальний характер, а в дійсності ця валюта не є засіб платежу, а як еквівалент Національній валюті України, необхідна для використання кредиту за цільовим призначенням. Заключаючи договір кредиту, сторони уклали фактично договір кредитування в національній валюті України, але замаскували його під договір кредитування у іноземній валюті, чим дії банку явно порушують законодавство України, оскільки сторони фактично уклали удаваний правочин. Вищенаведене, на думку позивача. свідчить про те, що сторони заздалегідь домовилися про фактичне виконання договору всупереч умовам, викладеним в його тексті. Також позивач вважає, що відповідач не мав права укладати з ним кредитний договір у доларах США без одержання на це індивідуальної ліцензії національного Банку України. Окрім того, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки всі валютні ризики покладені на позивача. також ані перед укладанням кредитного договору, ані протягом його дії відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав у повному обсязі інформацію про умови кредитування. Як того вимагає закон. Всупереч положенням ст.15 Закону України «Про заист прав споживачів»позивач не отримав необхідне. Доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію (кредит), що мала забезпечити можливість його свідомого та правильного вибору. Кредитний договір не містить порядку зміни та припинення його дії, що також суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку за невиконання чи неналежне виконання умов договору. В кредитному договорі порушений принцип рівності сторін. Позивач просить суд визнати кредитний договір №5255180 від 23.02.2007р. недійсним з моменту його вчинення та стягнути на користь позивача судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Позивач пояснив суду, що 4 роки виплачував кредит, але в теперішній час в нього скрутне матеріальне становище та він не може сплачувати кредит у доларах США за курсом 1 долар США -8 грн. Гроші в банк в погашення кредиту він вносить в гривнях України.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд залишити його без задоволення та надав письмові заперечення проти позову. які долучені до матеріалів справи.
Представник третьої особи - Національного банку України в особі Донецького територіального управління надав заяву про розгляд справи у їх відсутність та письмові пояснення по суті справи, які зводяться до того, що дії банку при укладанні кредитного договору законодавству не суперечили.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши письмові докази по справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 23.02.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №5255180, згідно з умовами якого відповідач надав позивачеві кредит в сумі 13046 доларів США під 12,90% річних на суму фактичного залишку для придбання транспортного засобу (а.с.10-13).
Як підстави позову ОСОБА_1 вказує на те, що кредитний договір є удаваним правочином, оскільки він фактично виконувався у гривнях України, відповідач не мав права укладати з ним цей кредитний договір без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на укладання кредитного договору в доларах США, при укладанні договору були порушені права позивача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», та кредитний договір є вкрай несправедливим на одностороннім, укладений на невигідних для позивача умовах.
Згідно з ст.235 ч.1 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Суд не вважає кредитний договір №5255180 від 23.02.2007р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ», удаваним правочином, оскільки кредит був наданий позивачу у доларах США, про що свідчить меморіальний валютний ордер №284502692 від 26.02.2007р. (а.с.25), а вже у подальшому ці гроші були конвертовані у гривню України та використані за цільовим призначенням для купівлі автомобілю позивачем.
Окрім того, ані позивач, ані його представник не змоги пояснити суду, який саме, на їх думку, інший правочин приховували сторони при укладанні кредитного договору.
Що стосується доводів позивача про те, що відповідач не мав права укладати з ним цей кредитний договір без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на укладання кредитного договору в доларах США суд вважає, що законодавство України у сфері банківській діяльності не містить спеціальних приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або вимагали для надання кредитів в іноземній валюті кожний раз одержувати індивідуальну ліцензію на здійснення одноразової кредитної операції.
У відповідача ПАТ «ПУМБ»є передбачені законодавством України ліцензії на здійснення банківських операцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.26-31).
Також суд не вбачає порушень прав позивача ОСОБА_1, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки 22.02.2007р.. перед укладанням кредитного договору, позивач ОСОБА_1 під розпис був ознайомлений із умовами кредиту та іншими обставинами кредитування, тобто йому була надана вся інформація, передбачена законодавством (а.с.32).
Що стосується тверджень позивача про несправедливість умов кредитного договору, суд ставиться до них критично та вважає, що оскільки позивач мав повну інформацію щодо умов кредитування, добровільно погодився з цими умовами та підписав кредитний договір, у суду не має підстав вважати умови кредитного договору несправедливими та незаконними.
Вимоги позивача, викладені у позовній заяві, не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 28-30, 33, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний Суд Донецької області протягом 10 днів від дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.
Головуючий: