Рішення від 23.06.2011 по справі 2-68/11

Справа № 2-68/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйов О.Л.,

при секретарі Андрійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в Жовтневому районі міста Маріуполі, оскільки останні не проживають у вказаній квартирі протягом тривалого часу без поважних причини. В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що спірна квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.10.2005 року належить на праві спільної сумісної власності позивачам. З 18.04.2006 року в спірній квартирі значаться зареєстрованими колишня дружина та донька позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно. За період з травня 2006 року по час подання позовної заяви, тобто лютий 2010року, відповідачі кожного разу не відвідували квартиру, обов'язки найму жилого приміщення не виконують, а саме: квартирну плату та інші комунальні послуги протягом цього строку не оплачують. Особисті речі у квартирі відсутні, мешкають за іншими адресами, що підтверджується актом, складеним житловою організацією.

В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Додатково пояснили, що відповідачка ОСОБА_3 уклала шлюб та постійно мешкає на території РФ, а відповідачка ОСОБА_4 протягом зазначеного часу, мешкає разом з бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.04.2005 року повинні бути вселенні до приміщення квартири АДРЕСА_1, але за відсутності жодних перешкод рішення суду не виконують та не вселяються до приміщення квартири. За умов тривалої відсутності без поважних причин за зареєстрованим місцем мешкання просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх представники позовні вимоги не визнали, зазначивши, що відповідачка ОСОБА_3 з 1989 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 В 1990 році під час роботи в радгоспі «Азовський»їм була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 у м. Маріуполі, в якої зазначене подружжя та їх донька - відповідачка по справі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, були прописані. Відповідно свідоцтва про право власності на житло за № 33525/н від 12.10.2005 року власниками квартири АДРЕСА_1 у м. Маріуполі є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 01.10.2010 року та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.01.2011 року зазначене свідоцтво про право власності на житло № 33525/н від 12.10.2005 року, видане Управлінням державного майна Маріупольської міської Ради на имя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано недійсним, квартиру АДРЕСА_1 у м. Маріуполі повернуто до державного жилого фонду. Незаконне набуття позивачами права власності на спірну квартиру, на думку відповідачів вказує цілеспрямований намір позивачів на порушення їх житлових прав, що також встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.04.2005 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено, її та неповнолітню доньку -ОСОБА_4 було вирішено вселити до квартири АДРЕСА_1. Через стислі умови проживання, а саме приймаючи до уваги, що спірна квартира є однокімнатною, рішення суду про вселення відповідачів до спірного приміщення залишилось не виконаним. Після одруження позивача з ОСОБА_2 спільне проживання у однієї кімнаті колишньої дружини та доньки стало неможливим, між сторонами склалися неприязні відносини в наслідок яких позивачі створили неможливі для спільного проживання умови, в зв'язку з чим вона разом з дитиною пішла з квартири. Після скасування приватизації квартири, відповідачі намагалася приватизувати квартиру, на всіх зареєстрованих членів родини, але позивачі ухиляються від вчинення певний дій спрямованих на набуття права спільної часткової власності. Тривалий час позивачі створюють неможливі умови для спільного проживання, що зумовлено недостатком жилої площі, тіснотою, обмежують їх у можливості користуватися квартирою та меблями, налагодити побутові умови. Оскільки іншого житла не мають, просять не позбавляти їх права користування спірною квартирою.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм відносини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в місті Маріуполі знаходиться у державному житловому фонді. Згідно особистого рахунку №НОМЕР_1 наймачем квартири є позивач ОСОБА_1, в квартирі також зареєстровані з 22.09.2005 року - ОСОБА_2, з 18.04.2006 року - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідно до Акту від 01.02.2010р., затвердженого начальником ЖЕУ№11 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не проживають у квартирі АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, з 1997 року, що підтверджується поясненнями сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 \а.с.11\

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Маріуполі Донецької області (Свідоцтво серії НОМЕР_2, актовий запис №1274 від 09.09.1991 року, зареєстроване Жовтневим відділом РАЦС міста Маріуполя (Жданова) Донецької області. Батьками вказані ОСОБА_1, ОСОБА_3. \а.с.14\

05 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС Орджонікідзевського районного управління юстиції м.Маріуполя, актовий запис №118 від 05.05.2005р.\а.с.10\

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.04.2005 року позов ОСОБА_3 задоволено, прийнято рішення про вселення ОСОБА_3 та її неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до квартири АДРЕСА_1 у м.Маріуполі. \а.с.29\

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 01.10.2010 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло № 33525/н від 12.10.2005 року, видане Управлінням державного майна Маріупольської міської Ради на имя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1 у м.Маріуполі повернуто до державного жилого фонду.

Відповідно до ст.9, ст.71, ст.72 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначеним законом. Наймач або члени його сім'ї можуть бути визнанні судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.

Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вирішуючи справу, суд враховує, що з 1997 року ОСОБА_3 разом на той час з неповнолітньої донькою - ОСОБА_4 була вимушена покинути постійне місце мешкання у спірній квартирі через неприязні стосунки з позивачем ОСОБА_1 В квартирі продовжують знаходитись речі, які вони придбали за час спільного життя. Відповідачі по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлені можливості користуватися житловою площею, а саме, через відсутність погодження позивачів на звільнення частки жилої площі, оскільки квартира є однокімнатною та спільне проживання в однієї кімнаті зазначених осіб суперечить нормам моралі. Відповідачі продовжують турбуватись стосовно своїх прав на користуванням житлом про що свідчать чисельні судові рішення з приводу спірної квартири між вказаними сторонами. Тривале не виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20.04.2005 року про вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 у м.Маріуполі не може бути підставою для визнання останніх такими, що втратили право на користування житлом.

Суд також враховує позицію позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які наполягали на відсутності протиправної поведінки з їх боку. Позицію останніх, щодо надання згоди на те щоб відповідачі оселилися та проживали у спірній квартирі, суд оцінює критично, оскільки у них склався певний порядок користування житлом, порушення якого на користь відповідачів - ОСОБА_1 буде суперечити інтересам позивачів, які обидва є інвалідами ІІ групи загального захворювання, хворі на туберкульоз, що викликає загрозу для оточуючих та унеможливлює спільне проживання разом відповідачами. Позивачі не заперечують того факту, що з 2007 року замінені вхідні двері та змінені замки, у зв'язку з чим відповідачі доступу до спірної квартири не мають.

Таким чином, суд вважає, що позивачами штучно створені умови за яких відповідачі незаконно позбавлені права користування жилим приміщенням та вимушено його залишили, оскільки вони не мають об'єктивної можливості повернутися та продовжити проживання, тому відсутність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі понад строки, встановлені ст.71 Житлового кодексу України не може бути підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_2

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набули право користування житловою площею спірної квартири, вселилися та були зареєстровані як члени сім'ї наймача, не втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

На підставі ст.ст. 9, 64, 65, 71, 72 Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року (з наступними мінами та доповненнями). „Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, керуючись ст. ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 у м.Маріуполі, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Л. Соловйов