Рішення від 05.08.2011 по справі 2-897/11

Справа № 2-897/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого -судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Заговоричевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди договору купівли-продажу дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди договору купівли-продажу дійсним та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що 27 жовтня 1999 року вона придбала за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 квартиру загальною площею 43,6 кв. м. в т.ч. жилою площею 31,2 кв. м., яка розташована за адресою: 85320, АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу квартири було оформлено та зареєстровано у Регіональній товарній біржі „Юго-Восток” в м. Димитров, Донецкої області 27 жовтня 1999 року, реєстраційний № 408. Квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору куплі - прожажу, посвідченого 25 березня 1996 року приватним нотаріусом Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №487, зареєстрованого у БТІ міста Димитрова у реєстровій книзі № 21 за реєстровим № 12 стор. 233 від 15 травня 1996 року. Передання грошей та ключів від квартири була здійснена до підписання договору..

Усе зазначене вище свідчить про те, що договір купівлі-продажу квартири був укладений, відбулися договірні правовідносини, була здійснена оплата та передання квартири. При укладанні договору купівлі-продажу нерухомості з ОСОБА_2 вона з останьою виконали всі умови необхідні для укладання угоди. Укладаючи цей договір на Регіональній товарній біржі „Юго-Восток” вона та ОСОБА_2 були впевнені, що ця угода є дійсною і не потребує нотаріального посвідчення, адже в п. 11 договору купівлі-продажу вказано, що «згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню». Перед направленням позовної заяви до суду вона дізналася, що договори купівлі-продажу нерухомості, які були зареєстровані на біржах є не дійсними відповідно до ст.209, 220 ЦК України, що підтвердив приватний нотаріус при особистому прийомі, тому як згідно ст.657 ЦК України купівля-продаж нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та вказав що договір купівлі-продажу квартири оформлений та зареєстрований у Регіональній товарній біржі „Юго-Восток” в м. Димитров, Донецкої області 27 жовтня 1999 року, за реєстраційним № 408, згідно якого вона є власником вищенаведеної квартири не є правовстановлюючим документом, у зв'язку з чим ця угода є не дійсною. Цей факт спричиняє для неї неможливість у повному обсязі розпоряджатися своїм майном (вищевказаною квартирою) та надає їй право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на квартиру.

Позивачка у судовому засіданні наполягала на задоволені позовних вимог.

Відповідачка до судового засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі реєстраціонного посвідчення Димитровського бюро технічної інвентаризації квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого регіональною товарною біржею «Юго-Восток»від 27 жовтня 1999 року, реєстр № 408, записано у реєстрову книгу № 21 за реєстровим № 12 стор. 235 від 12 листопада 1999 року (а. с. 5).

Зі змісту договору купівлі-продажу квартири, укладеного Регіональною товарною біржею «Юго-восток»вбачається, що ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 6).

Згідно ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 219 Цивільного кодексу України, суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове їх виконання.

Судом встановлено, що в порядку ст. 655 ЦК України позивач на підставі правочину став власником приміщення, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом - статтею 328 ЦК України. З огляду на наведене, означене право власності на приміщення виникло на законних підставах.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладена між сторонами і зареєстрована на регіональній товарній біржі “Юго-Восток” в м. Димитров 27 жовтня 1999 року та записано у реєстр № 408, реєстрову книгу № 21 за реєстровим № 12 стор. 235 від 12 листопада 1999 року, відповідає вимогам ст.ст.153, 224 ЦК України і може бути визнана дійсною.

Визнати за ОСОБА_1, право приватної власності на майно, яке складється з квартири АДРЕСА_1, укладена між сторонами і зареєстрована на регіональній товарній біржі “Юго-Восток” в м. Димитров 27 жовтня 1999 року у реєстрі № 408 та записано у реєстрову книгу № 21 за реєстровим № 12 стор. 235 від 12 листопада 1999 року.

На підставі ст.ст.47, 71, 153, 203, 220, 224 ЦК України 1963 року; ч. 2 ст. 325, ст.ст. 219, 655, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 15, 60, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди договору купівли-продажу дійсним та визнання права власності задовольнити.

Визнати договір купілі-продажу квартири АДРЕСА_1, Донецької області укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрована на регіональній товарній біржі “Юго-Восток” в м. Димитров 27 жовтня 1999 року у реєстрі № 408 та записано у книгу № 21 за реєстровим № 12 стор. 235 від 12 листопада 1999 року.

Визнати за ОСОБА_1, право приватної власності на квартиру № 3, загальною площею 43,6 кв.м., в т.ч. житловою площею 31,2 кв. м., що розташована у АДРЕСА_1.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя