Справа № 2-638/11
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 cерпня 2011 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Трифонової І.О., Рибкіної Г.В., Заговоричевої Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Паламар К.В., Безрук В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Димитров»про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, про відшкодування моральної шкоди, про виплату заборгованості по заробітній платні, компенсаційних виплат, вихідної допомоги, -
Позивачка ОСОБА_1 04 травня 2011 року звернулася до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Димитров»про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, про відшкодування моральної шкоди, про виплату заборгованості по заробітній платні, компенсаційних виплат, вихідної допомоги. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що за період з 21 вересня 1993 року по 04 квітня 2011 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді санітарки відділення, молодшої медичної сестри по догляду за хворими. 21 березня 2011 року вона подала заяву про звільнення та 04 квітня 2011 року вона була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) без виплати допомоги та компенсаційних виплат при звільнені. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України на момент її звільнення і на час подання заяви до суду відповідачем їй не виплачені суми при звільнені, компенсація за порушення термінів її виплати, вихідна допомога у розмірі трьох місячного заробітку, компенсація за невикористану відпустку, доплата за шкідливі умови праці з інфекційно хворими у розмірі 30%.
В заяві від 04 травня 2011 року позивачка наполягає на наданні їй письмової відповіді на її звернення від 06 квітня 2011 року, наданні довідки про розмір середньомісячного заробітку, копії наказів про прийом та звільнення. Визнати запис під № 10 у її трудовій книжці «…за власним бажанням…»як помилково вказаною та виключити його з трудової книжки. Стягнути з відповідача 5 000 (п'ять тисяч грн.) в рахунок відшкодування заподіяної її моральної шкоди. ( а. с. 2,3).
23 травня 2011 року від позивачки до Димитровського міського суду Донецької області надійшла додаткова заява в якій вона просить витребувати відповіді з Міністерства охорони здоров'я, Обкому профсоюзів Міністерства охорони здоров'я на її звернення відповідно від 14 квітня 2011 року та 24 квітня 2011 року, направити судові повістки на адресу відповідача з викликом свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Витребувати у відповідача Колективний договір, витребувати з бухгалтерії відповідача розрахункові листи по оплаті її заробітної плати. (а. с. 15)
16 червня 2011 року позивачка звернулася до Димитровського міського суду Донецької області з заявою про підписання мирової угоди. (а. с. 59-60)
11 серпня 2011 року позивачка звернулася до Димитровського міського суду Донецької області з заявою про забезпечення доказів по справі а саме, витребувати відповіді з Міністерства охорони здоров'я, Обкому профсоюзів Міністерства охорони здоров'я на її звернення відповідно від 14 квітня 2011 року та 24 квітня 2011 року, допитати у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Представники відповідача з позивними вимогами не погодилися та пояснили суду, що дійсно, позивачка, ОСОБА_1 перебувала з Комунальною лікувально -профілактичною установою «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова» у трудових правовідносинах у якості молодшої медичної сестри інфекційного відділення № 1 на протязі 18 років, а саме з 21 вересня 1993 року відповідно до наказу № 19-к від 27 вересня 1993 року по 04 квітня 2011 року відповідно до наказу № 9-к від 04 квітня 2011 року, за час роботи не мали дисциплінарних стягнень і зауважень щодо якості виконання обов'язків, покладених на них трудовим договором.
Факт отримання заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком 21 березня 2011 року представники відповідача підтвердили. Також в заяві зазначена «виплата компенсації за не використану відпустку та тримісячного допомоги».
За не використану відпустку в кількості 19 календарних днів компенсація виплачена в розмірі 917 грн.47 коп. (дев'ятсот сімнадцять грн. 47 коп.).
Виплата вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку у разі звільнення з роботи за власним бажанням, в тому числі, у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 44 КЗпП України, ст. 15 Закон України від 16 грудня 1993 року № 3722-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», відповідно до Колективного договору КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитровської міської Ради регістраційний № 21 від 12 грудня 2006 року, не передбачена.
В зв'язку із порушенням ст. 116 КЗпП України станом на 01 серпня 2008 року, розділу ІІ. У сфері оплати праці і підвищення доходів населення, Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011- 2012 роки, 03 лютого 2011 року, та розділу ІІІ. Нормування й оплата праці. Колективного договору КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитровської міської Ради регістраційний № 21 від 12 грудня 2006 року порушення строків розрахунку при звільненні, адміністрація КЛПУ «Міської інфекційної лікарні м. Димитрова»відповідно до статті 117 КЗпП України та наказом по КЛПУ «МІЛ м. Димитрова»№ 116 від 11 квітня 2011 року позивачці додатково виплачено середню заробітну плату за період затримки з 05 квітня 2011 року по 12 квітня 2011 року у розмірі 429 грн.03 коп. (чотириста двадцять дев'ять грн. 03 коп.).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я»встановлення надбавки за вислугу років передбачено лише для лікарів та спеціалістів з базовою або неповною вищою медичною освітою (медичних сестер), тому, вищезазначена надбавка позивачці не нараховувалась.
Відповідно Наказу Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України № 161/137 від 06.04.2001 року «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»додатку № 1 п. 2,4 зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці у закладах (підрозділах) та на посадах, робота в яких дає право на підвищення схемних посадових окладів (ставок) на 15% інфекційні відділення лікарні, позивачці виплачувалось 15% схемного посадового окладу згідно з чинним законодавством про оплату праці працівників закладів охорони здоров'я.
У судовому засіданні позивачка та представник позивачки наполягали на задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодилися, вважають, що вони безпідставні та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено. Згідно трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання з 21 вересня 1993 року відповідно до наказу № 19-к від 27 вересня 1993 року по 04 квітня 2011 року відповідно до наказу № 9-к від 04 квітня 2011 року працювала у відповідача, Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська інфекційна лікарня м. Димитров»за професією палатної санітарки відділення № 1. Згідно листа Управління охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації від 09 квітня 1997 року за № 05/3 назва професії «санітарка»перейменована на «молодшу медичну сестру з доглядом за хворими». (а. с. 4-5,134).
Згідно довідки про кваліфікаційні вимоги співробітника КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова», молодшої медичної сестри палатної Інфекційного відділення №1 ОСОБА_1 свідчить, що кваліфікаційні вимоги до молодших медичних сестер (санітарок палатних) інфекційного відділення № 1 -індивідуальна підготовка за програмою підготовки молодшої медичної сестри, відповідно посадової інструкції. Відповідно листа Головного управління Охорони Здоров'я облдержадміністрації Донецької області від 09.07.1997 року № 05/3 до посадових обов'язків входило виконання обов'язків про догляду за хворими. Таким чином на базі Комунальної лікувально -профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»молодший медичний персонал пройшов навчання на курсах підготовки молодших медичних сестер по догляду за хворими в інфекційній лікарні де прослухала теми та виповнила практичні заняття згідно учбового плану та програми. Присвоєне звання: «Молодша медична сестра по догляду за хворими». Інформація надана відповідно даних які зберігаються у архіві КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»за період з 1993 року по 2011рік включно.
Згідно особистої картки на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, остання з 01 вересня 1974 року по 05 липня 1977 року навчалася у Донецькому кооперативному технікумі, спеціальність по диплому -товарознавець, кваліфікація: касир -контролер. (а. с. 134).
Судом, з наданих документів, зроблено висновок що позивачка ОСОБА_1 не має спеціальної медичної освіти, майже на її початковому рівні.
Відповідно до наказу № 19-к від 27 вересня 1993 року ОСОБА_1 прийнята до штату лікарні на посаду палатної санітарки відділення № 1. Згідно свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_1 від 16 вересня 2006 року прізвище «ОСОБА_1», змінено на «ОСОБА_1»(а. с. 4, 27).
Щодо позовних вимог позивачки по виплаті останній грошових коштів за не використану відпустку в кількості 19 календарних днів, у розмірі 917 грн.47 коп. (дев'ятсот сімнадцять грн. 47 коп.) та сума затримки середньої заробітної плати за період затримки з 05 квітня 2011 року по 12 квітня 2011 року у розмірі 429 грн.03 коп. (чотириста двадцять дев'ять грн. 03 коп.) відповідачем виплачені у повному обсязі, про що свідчить пояснення позивачки під час слухання справи та повідомлення відповідача про перерахування вказаної суми. (а. с. 30-31).
Виплата вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку у разі звільнення з роботи за ініціативи працівника, в тому числі, у зв'язку з виходом на пенсію, ст. 44 КЗпП України, ст. 15 Закон України від 16 грудня 1993 року № 3722-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»та відповідно до Колективного договору КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитрівської міської Ради регістраційний № 21 від 12 грудня 2006р. не передбачена. Крім того, при затвердженні Головним управління охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації кошторису на 2011 рік, допомога у вигляді тримісячного середнього заробітку не передбачена. а. с. 32-44).
В зв'язку із порушенням ст. 116 КЗпП України станом на 01 серпня 2008 року, розділу ІІ. У сфері оплати праці і підвищення доходів населення, Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011- 2012 роки, 03 лютого 2011 року, та розділу ІІІ. Нормування й оплата праці, Колективного договору КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитрівської міської Ради регістраційний № 21 від 12 грудня 2006 року порушення строків розрахунку при звільненні, адміністрація КЛПУ «Міської інфекційної лікарні м. Димитрова»відповідно до ст. 117 КЗпП України та наказом по КЛПУ «МІЛ м. Димитрова»№ 116 від 11 квітня 2011 року позивачці додатково виплачено середню заробітну плату за період затримки з 05 квітня 2011 року по 12 квітня 2011 року у розмірі 429 грн.03 коп. (чотириста двадцять дев'ять грн. 03 коп.). (а. с. 32-44).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я»встановлення надбавки за вислугу років передбачено лише для лікарів та спеціалістів з базовою або неповною вищою медичною освітою (медичних сестер). Тому, вищезазначена надбавка позивачці не нараховувалась.
Судом встановлено, що відповідачем відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України № 161/137 від 06 квітня 2001 року «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»додатку № 1 п. 2,4 у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці у закладах (підрозділах) та на посадах, робота в яких дає право на підвищення схемних посадових окладів (ставок) на 15% інфекційні відділення лікарні, позивачці виплачувалось 15% схемного посадового окладу згідно з чинним законодавством про оплату праці працівників закладів охорони здоров'я.
Звільнення та виплата розрахункових сум, заробітної плати та надбавок до схемних посадових окладів проводились з дотриманням норм чинного трудового законодавства: профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників, та колективного договору КЛПУ «Міської інфекційної лікарні м. Димитрова», діючих наказів Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України № 161/137 від 06.04.2001р. «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011- 2012 роки.
Під час роботи позивачки у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська інфекційна лікарня м. Димитров»останній виплачувались: доплата у розмірі 10% місячного окладу, відповідно до п. 3.4.7 наказу міністерства праці та соціальної політики України та міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 05.10.2005 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за №1209/11489 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»(працівникам (у т.ч. молодшим медичним сестрам), які використовують в роботі дезінфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, встановлюється доплата у розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної ставки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організації окремих галузей бюджетної сфери»(зі змінами). Відповідно проведеної атестації у листопаді 2006 року, та внесених відповідних змін до Колективного договору КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитровської міської Ради регістраційний № 21 від 12 грудня 2006 року виплачувалось з 2007 року. (а. с. 100).
Згідно довідки відповідача № 212 від 13 липня 2011 року позивачці виплачувалася доплата у розмірі 15% схемного посадового окладу, відповідно Наказу Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України № 61/137 від 06.04.2001 року «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»додатку № 1 п. 2,4 зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці у закладах (підрозділах) та на посадах, робота в яких дає право на підвищення схемних посадових окладів (ставок) на 15% інфекційні відділення лікарні. (а. с. 106-107).
Позивачці також здійснювалася доплата у розмірі 60% схемного посадового окладу, згідно з відпрацьованим часом відповідно поданих табелів роботи, рапортів складені старшою медичною сестрою відділення, підписані завідуючим відділення та затвердженні головним лікарем КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова». На підставі Наказу Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство охорони здоров'я України № 61/137 від 06.04.2001 року «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»додатку № 4 п.3 Заклади охорони здоров'я та їх структурні підрозділи, 60% погодинної ставки (окладу) за кожну годину роботи з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими при проведенні іншої роботи. (а. с. 102-103).
Крім того, позивачці здійснювалася доплата за роботу у нічний час, відповідно поданих табелів роботи (фактично відпрацьований час, помісячно) складених старшою медичною сестрою відділення, підписані завідуючим відділення та затвердженні головним лікарем КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова», та представником профспілки. На підставі п. 3.2. Доплати за роботу в нічний час Наказу міністерства праці та соціальної політики України та міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 05.10.2005р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»п.п. 3.2.1. працівникам (у т. ч. водіям санітарних автомобілів, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним часом уважається час з 22.00 години вечора до 06.00 години ранку. (а. с. 104-105).
Щодо виплати заробітної плати у святкові дні, даний порядок передбачений ст. 73, та ст. 107 КЗпП України. Згідно чинного законодавства, станом на 01 серпня 2008 року, та Колективним договором КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»зареєстрованого Виконавчим комітетом Димитрівської міської Ради рег. № 21 від 12 грудня 2006 року, відповідачем позивачці сплачувалося в подвійному розмірі згідно з відпрацьованим часом відповідно поданих табелів роботи (фактично відпрацьованих годин) складених старшою медичною сестрою відділення, підписані завідуючим відділення та затвердженні головним лікарем КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова». (а. с. 108-109).
Відповідно «Правил внутрішнього розпорядку для працівників КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»затверджених рішенням загальних зборів працівників протокол № 2 від 28 листопада 2006 року обумовлено для працівників стаціонарної служби (відділення) плинний графік роботи (зміна), в такому випадку субота та неділя не є вихідним днем. За час праці позивачки у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Міська інфекційна лікарня м. Димитров» з 21.09.1993 року по 04.04.2011 року у КЛПУ «Міська інфекційна лікарня м. Димитрова»наказів про суміщення посади з іншими посадами не зареєструвалися, таким чином жодних виплат за суміщення посад не можливе. (а. с. 110-113).
Згідно розписки, наданої позивачкою суду, останьою, від відповідача були отримані відповідні довідки на видачі яких вона наполягала у заяві від 04, 23 травня 2011 року. (а. с. 2, 3, 15, 116).
Щодо відмови у задоволені заяви позивачки у забезпечені доказів по справі від 23 травня 2011 року, 11 серпня 2011 року, 19 серпня 2011 року а саме витребування відповідей на листи позивачки з Міністерства охорони здоров'я України, Обкому профсоюзів Міністерства охорони здоров'я України на її звернення відповідно від 14 квітня 2011 року та 24 квітня 2011 року, направити судові повістки на адресу відповідача з викликом свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_13 (15, 121, 136)) судом були прийняті заходи щодо виклику до суду свідків через адміністрацію підприємства шляхом направлення повісток з повідомленням (а. с. 76, 93), але жоден зі свідків до суду у призначений час не з'явився.
Відмовляючи позивачці у задоволені вказаних заяв, суд керувався принципами змагальності сторін та об'єктивного розгляду справи. Так, згідно ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Керуючись вимогами ст. 94 ЦПК України, щодо привіда свідків, суд не дійшов висновку, згідно з матеріалами справи, про необхідність допиту вказаних у заявах ОСОБА_1
Щодо розгляду позовних вимог позивачки про відшкодування заподіяної її моральної шкоди з боку відповідача суд керувався вимогами чинного законодавства.
Так, згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…
Згідно з диспозицією ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України передбачено: „…Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості". „Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом".
Відповідно до абзацу 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі Постанови Пленуму ВСУ) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що позивачкою не було надано доказів її моральних, психічних переживань заподіяних її діями або бездіяльністю відповідача тому суд, керуючись принципами справедливості, виваженості, добросовісності та розумності вважає, що вимоги позивачки про відшкодування їй моральної шкоди не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 38, 44, 48, 73, 107, 115, 116, 173-1, 233 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 94, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Димитров»про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, про відшкодування моральної шкоди, про виплату заборгованості по заробітній платні, компенсаційних виплат, вихідної допомоги відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя