Справа № 1п-86/11
20 липня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Рибкіна О.А.,
при секретарі Конопльовій О.В.,
за участі прокурора Капуснікової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Димитров Донецької області матеріали кримінальної справи за фактом крадіжки індивідуального майна у ОСОБА_1 за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року),
До суду надійшла кримінальна справа № 41-4091 з поданням слідчого Димитровського МВ ГУМВС України в Донецькій області, узгодженого з прокурором, про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що 10.06.1996 року слідчим слідчого відділення Димитровського міськвідділу внутрішніх справ було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) за фактом крадіжки індивідуального майна у ОСОБА_1, яка мала місце 04.06.1996 року (а.с.1).
13.07.1996 року досудове слідство по справі було призупинено на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин (а.с.15).
Постановою слідчого від 20.06.2011 року досудове слідство поновлено і оскільки винну особу не встановлено, а строки притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, винесено постанову, узгоджену з прокурором, про направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (а.с.16, 18).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку прокурора, який підтримав подання, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Справа порушена за ознаками ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року), тобто таємне викрадення індивідуального майна (крадіжка) з проникненням у житло, яка завдала значної шкоди потерпілому, що відповідає ч.3 ст.185 КК України (в редакції 2001 року).
Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі від 3 до 6 років, тому діяння, вчинені за ч.3 наведеної статті, є тяжким злочином.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України, у разі вчинення тяжкого злочину особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років.
Крадіжка індивідуального майна у ОСОБА_1 вчинена 04.06.1996 року, тобто з дня вчинення злочину пройшло більше 15 років, що відповідає вимогам статті 49 КК України.
Суд у судовому засіданні, керуючись правилами статті 111 КПК України, за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком. Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині першій статті 49 КК України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, суд закриває справу у зв'язку із закінченням строків давності, керуючись частиною другою статті 111 КПК України.
Відповідно до ст.49 КК України, керуючись ст.ст.111, 12, 347, 349 КПК України, суд
Кримінальну справу № 41-4091, порушену 10.06.1996 року за фактом крадіжки індивідуального майна у ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року), закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення.
Суддя: