Справа № 2-837/11
16 серпня 2011 року Димитровській міській суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Рибкіна О.А.,
при секретарі Конопльовій О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Наумова О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Красноармійськвугілля»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з 24.04.1985 р. по 01.04.2011 р. вона працювала на ВП «Шахта «Центральна»ДП «Красноармійськвугілля»провідним машиністом підземних установ. 01.04.2011 р. наказом № 38/к від 31.03.2011 р. вона була звільнена за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію. При звільненні відповідач в порушення ст.116 КЗпП України своєчасно не виплатив їй заробітну плату та інші виплати, що належать до виплати при звільненні, та провів повний розрахунок тільки 31.05.2011 р. Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Її середньоденна заробітна плата на час звільнення з підприємства становила 161.29 грн. З моменту звільнення (з 01.04.2011 р.) до часу проведення остаточного розрахунку (31.05.2011 р.) минуло 60 календарних днів. Тому її середній заробіток за час затримки розрахунку складає: 60 днів х 161.29 грн. = 9677.40 грн. Несвоєчасним розрахунком при звільненні відповідач завдав їй моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях у зв'язку з порушенням її права. Внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні вона не мала змоги вчасно сплачувати поточні рахунки за комунальні послуги, повертати борги, забезпечити свою родину, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди вона оцінює в сумі 4000 грн. Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені у сумі 9677.40 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 4000 грн.
Позивач до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням справу розглянути без її участі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги викладеними в позовній заяві обставинами. Також пояснив, що в день звільнення 1 квітня 2011 року позивач не працювала, в неї був вихідний день. Але на початку квітня вона подала заяву про виплату всіх сум, які належать їй від підприємства.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідач в день звільнення 1 квітня 2011 року не працювала, за графіком в неї був вихідний день. Позивач звернулася до підприємства з заявою про надання довідок про розмір заробітної плати та про суми нараховані при звільненні 12 квітня 2011 року. Підприємство виплатило їй не отриману на час звільнення заробітну плату 28 квітня 2011 року. Компенсація за невикористану відпустку та допомога при виході на пенсію була перерахована позивачу 26 травня 2011 року за платіжним дорученням № 511 від 26.05.2011 року. Також позивачем нічим не підтверджено заподіяння їй моральної шкоди, ніяких доказів щодо цього нею не надано. В задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 23.04.1985 року по 01.04.2011 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем і була звільнена у зв'язку з переходом на пенсію (а.с.10-17).
Згідно довідки відповідача, на день звільнення позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 1547.96 грн., яка повністю була виплачена їй за вирахуванням податків 28.04.2011 року. Також позивачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 1221.92 грн. та допомога по виходу на пенсію в сумі 5418.69 грн., які були перераховані позивачу 26 травня 2011 року за платіжним дорученням № 511 від 26.05.2011 року (а.с. 9, 28, 42, 43).
Середньомісячна заробітна плата позивача складає 2096.78 грн., середньоденна заробітна плата позивача складає 161.29 грн. (а.с. 8).
Згідно пояснень представників сторін та довідки відповідача від 18.07.2011 р. ОСОБА_3 в день звільнення 1 квітня 2011 року не працювала (а.с. 29).
ОСОБА_3 12 квітня 2011 року звернулася до підприємства з заявою про надання довідок про розмір заробітної плати та про суми нараховані при звільненні, а також з вимогою про проведення повного розрахунку з нею (а.с. 27).
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач в повному обсязі виплатив позивачу всі належні їй при звільненні суми 26.05.2011р., тому, оскільки в день звільнення позивач не працювала, а звернулася до підприємства з вимогою про виплату всіх належних їй сум 12.04.2011 р., то за період з 13.04.2011 р. по 26.05.2011 р. позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4516.12 грн., виходячи із розрахунку:
161.29 грн. х 28 = 4516.12 грн, де 161.29 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 28 - кількість робочих днів за період з 13.04.2011 р. по 26.05.2011 р.
В той же час суд вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння їй відповідачем моральної шкоди, тому в цій частині в позові слід відмовити.
Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., оскільки позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та положень ч.3 ст.81 ЦПК України звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.04.2011 р. по 26.05.2011 р. у розмірі 4516 (чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 12 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави судовий збір у сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. та на користь державного бюджету м. Димитров витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя