Справа № 2-837/11
Іменем України
19 серпня 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Грицака Р.М.
за участю секретаря Кунець Н.Р., Делієвської І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 110139 грн. 36 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що 7 серпня 2009 р. біля 23 години ОСОБА_3, керую чи належним ОСОБА_2 автомобілем «Мазда-626»на ділянці автомобільної дороги «Доманово-Ковель-Чернівці»в напрямку м. Тернополя, порушила вимоги Правил дорожнього руху України і виїхавши на смугу зустрічного руху, зіткнулась з керованим ним автомобілем ВАЗ 21102, заподіявши йому тяж кі тілесні ушкодження та значно пошкодивши належний йому автомобіль. Отримані тілесні ушкодження завдали непоправної шкоди його здоров'ю, що потягло за собою інтенсивне лікування, неодноразові хірургічні втручання і пов'язані з цим матеріальні затрати. Ним втрачено звичний повноцінний спосіб та ритм життя, для реалізації звичайних життєвих потреб та інтересів на що він вимушений постійно затрачати додаткових зусиль. Внаслідок отриманої травми його ліва нога стала значно коротшою від правої і він не має змоги вільно пересуватися звичайним способом та рухаю чись лиши за допомогою милиць, внаслідок чого відчуває фізичний біль. Усвідомлення власного становища, очікування ще не менше двох хірургічних операцій опорно-рухового апарату, яких йому невдовзі необхідно буде перенести, пригнічує його, приносячи постійні страждання.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 проти заявленого позову заперечила та суду пояснила, що вона не вважає себе винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, доказів про причини неявки та заперечень з приводу заявленого позову суду не представив, хоча належним чином був повідомлений про день ат час розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав:
7 серпня 2009 р. біля 23 годин ОСОБА_3 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності, керую чи належним ОСОБА_2 автомобілем «Мазда-626»на ділянці 304 км + 640 м. автомобільної дороги «Доманово-Ковель-Чернівці»в напрямку м. Тернополя, порушила вимоги п.п. 1.5, 2.3,10.1,10.4,12.6 «г», 16.13 Правил дорожнього руху України і виїхавши на смугу зустрічного руху, зіткнулась з керованим ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21102. Внаслідок даної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої стегнової кістки у нижній третині, закриту черепно-мозкову травму у вигляді синця лівої скроневої ділянки, струс головного мозку, рану ділянки лівого колінного суглобу, синці та садна лівої половини грудної клітки, верхньої частини передньої черевної стінки, садна правого коліна, які були небезпечними для життя в момент заподіяння і кваліфікуються, як тяжкі.
Вироком Збаразького районного суду від 20.12.2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винною у вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 1. ст. 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в відділі мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки Інституту травматології та ортопедії АМН України з 12.11.2009 року по 01.12.2009 року, з 08.04.2010 року по 21.04.2010 року, з 19.05.2011 року по 07.06.2011 року. Перебуваючи на лікування позивачем за власні кошти були придбані ліки та ортопедичне обладнання на суму 21423 грн. 62 коп., що підтверджується виписками з історії хвороби стаціонарного хворого в яких призначено відповідне лікування та відповідні препарати та чеки про їх придбання.
Позивачем представлено чеки по оплаті послуг таксі для поїздок до Київського інституту травматології та ортопедії АМН України від 19.05.2011 року та 07.06.2011 року, які підтверджують оплату позивачем наданих послуг та співпадають з часом поступлення позивача на стаціонарне лікування та днем виписки, а тому суд вважає, що вказані вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 2960 грн.
Позивач проходив лікування в Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги де за власний рахунок останнім були придбані ліки на суму 20104 грн. 91 коп., що підтверджується відповідною випискою головного лікаря та накладними про придбання ліків.
Також позивач проходив лікування в лікарні з поліклінікою УМВСУ в Тернопільській області де за власний рахунок останнім були придбані ліки на суму 968 грн. 75 коп., що підтверджується довідкою лікарні про призначення ліків та відповідними чеками про їх придбання.
В зв'язку проходження лікування у позивача виникла необхідність у здачі аналізів, за які ним проведено оплату в сумі 764 грн., що підтверджується відповідними чеками
Разом з тим суд вважає, що не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення коштів за технічне забезпечення в сумі 42 грн., оскільки позивачем не представлено доказів, що проводилось копіювання документів саме тих, які долучені до матеріалів цивільної справи. Крім цього відповідно до ч. 2 ст. 120 ЦК України, позивач не зобов'язаний додавати до позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї.
Не заслуговують на увагу вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів коштів, які потрачені ним на благочинну допомогу, оскільки це не є шкода, яка заподіяна в вини відповідачів, а є добровільними внесками інституту травматології та ортопедії АМН України зі сторони позивача.
Не підлягають до стягнення кошти потрачені позивачем на проїзд залізничним транспортом, оскільки вони датовані 23.11.2009 року, 13.04.20010 року, 14.04.2010 року, 18.04.2010 року, 24.05.2011 року, тобто в період, коли позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Київському інституті травматології та ортопедії АМН України і не мав можливості проїзду залізничним транспортом.
Також не підлягають до стягнення кошти потрачені для поїздок на таксі до Київського інституту травматології та ортопедії АМН України від 25.03.2010 року (позивачем не представлено доказів перебування у м.Києві), 08.04.2010 року, 20.04.2010 року та заправки бензином транспортного засобу від 06.11.2009 року, 1.12.2009 року, 22.01.2010 року, оскільки в представлених чеках про оплату відсутні дані маршруту вказаного таксі, не зазначено ким проведена оплата за надані послуги. Не підлягають до задоволення вимоги щодо стягнення коштів потрачених для поїздок на таксі в м.Київ згідно представлених чеків від 01.07.2010 року, 23.09.2010 року, 18.11.2010 року, 03.02.2011 року 24.03.2011 року, оскільки позивачем не представлено жодних доказів перебування у вказані періоди у м.Києві на лікуванні.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 967 від 08.10.2009 року, вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля ВАЗ-21102, становить 37920 грн. 03 коп.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування шкоди, суд виходить зі змісту ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, де передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, в даному випадку вказана сума становить 84141 грн. 31 коп.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки правова допомога надавалась адвокатом при розгляді кримінальної справи, в даній цивільний справі адвокат участі не брав та нового договору про надання правової допомоги позивачем представлено не було.
Разом з тим судом встановлено, що вчиненим злочином позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки це призвело до зміни способу життєдіяльності і спілкування з оточуючими, інших втратах психологічного характеру, зокрема в фізичних та моральних стражданнях внаслідок заподіяних відповідачем тілесних ушкоджень, що в подальшому призвели до інвалідності позивача, в зв'язку з чим, на думку суду, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 40000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тому суд вважає, що вимоги позивача до ОСОБА_2 заявлені до неналежного відповідача, так, відповідач ОСОБА_2 дійсно являється власником автомобіля «Мазда-626», однак ОСОБА_3 правомірно керувала автомобілем на підставі нотаріально-посвідченої довіреності
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даному випадку порушені права позивача відповідачем, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 84141 грн. 31 коп. завданої матеріальної шкоди та 40000 грн. завданої моральної шкоди, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 83, 85, 212, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 84 141 грн. 31 коп. матеріальної шкоди, 40 000 грн. моральної шкоди та 120 грн. 00 коп. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Р.М.Грицак