1-88/11
іменем України
"29" липня 2011 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі головуючого судді - Гірник Т. А.
при секретарі -Попович Х.І.
з участю прокурора -Букаловського Р.О.
захисника -ОСОБА_1
представника Луцького МВ КВІ УМВСУ у Волинській області у справах н/п -ОСОБА_3
законного представника неповнолітнього підсудного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, неодруженого, невійськовозобов'язаного по причині засудження, двічі судимого, останній раз 27.07.2010р. Луцьким міськрайонним судом по ст. 186 ч. 1 КК України на два роки позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1,
по ст. 186 ч. 2 КК України, суд -
Неповнолітній підсудній ОСОБА_5 повторно, будучи засудженим за вчинення аналогічного злочину, 17.08.2010 року біля 13 год. 50 хв. з метою відкритого заволодіння чужим майном біля будинку № 10 по вул. Коциловського у м. Львові, відкрито повторно заволодів майном потерпілої ОСОБА_6, що проявилось у тому, що ОСОБА_5, попередньо побачивши наявність ланцюжка з підвіскою на шиї потерпілої, котра йшла назустріч, раптово підбіг до останньої та зірвав з шиї ланцюжок з кулоном, загальною вартістю 2 816 грн. Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину намагався втекти, однак, був затриманий свідком ОСОБА_7 та самою потерпілою. В подальшому ОСОБА_5, скориставшись тим, що свідок ОСОБА_7 відлучився, з місця події зумів втекти, частину викрадених речей, а саме золотий кулон з перлиною, вартістю 1376 грн. залишив при собі.
Підсудній вину у пред'явленому звинуваченні, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні визнав повністю, у вчиненому розкаявся.
Винність у вчиненому стверджується наступними здобутими в судовому засіданні та перевіреними доказами.
Поясненнями підсудного в судовому засіданні про те, що у вказаний в обвинуваченні час проходив по вул. Коциловського у м. Львові, назустріч йому проходила раніше не знайома ОСОБА_6, на шиї якої помітив золотий ланцюжок з кулоном, яким вирішив заволодіти. Підбіг до потерпілої та зірвав з її шиї ланцюжок, якого позбувся викинувши по причині переслідування випадковим очевидцем подій.
Аналогічними показаннями підсудного на досудовому слідстві в якості підозрюваного, обвинуваченого. (а.с. 45, 52)
Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_6 (а.с.20, 56), котра ствердила наведені в обвинуваченні обставини та оголошеними показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 21, 55)
Протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 04.10.2010р. (а.с. 22), згідно якого серед 4-х громадян, що пред'являлись для впізнання потерпілій, остання вказала на підсудного, як на особу, що вчинила грабіж і заволоділа при цьому її майном.
Оголошеним в судовому засіданні протоколом виїмки від 04.10.2010 року. (а.с. 27)
На підставі наведеного суд приходить до переконання, що винність ОСОБА_5 у вчиненому доведена повністю, кваліфікація злочину по ст. 186 ч. 2 КК України правильна, оскільки, будучи раніше засудженим Луцьким міськрайонним судом по ст. 186 ч. 1 КК України на два роки позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, повторно 17 серпня 2010р. відкрито заволодів чужим майном потерпілої.
Призначаючи показання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини які пом»якшують покарання, якими є щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння його розкриттю, як обтяжуючого покарання обставиною суд визнає рецидив злочинів.
Характеризуючи особу підсудного, суд враховує позитивну характеристику з місця проживання, водночас вчинення злочину в період іспитового строку після призначення покарання за попереднім вироком, на час вчинення злочину ніде не навчався.
Суд враховує висвітлену у судовому засіданні позицію представника Луцького МВ КВІ УМВСУ у Волинській області у справах н/п про те, що за час перебування під контролем у КВІ після винесення першого вироку в 2009 року, до засудженого неповнолітнього ОСОБА_5 не було претензій, останній виконував покладені на нього обов»язки, тому по спливу терміну іспитового строку був звільнений від відбування покарання. Після постановлення другого вироку, сплив нетривалий період часу, іспитового строку, протягом якого вчинив злочин повторно.
Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази та дані про особу, суд призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції статі.
При обранні покарання особі, суд враховує вимоги ст. 65 ч. 2 КК України, яка передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд вважає, що з врахуванням санкції статті, по якій засуджується особа та з врахуванням вимог ст. 69 КК України, котра передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче він найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду покарання.
Суд вважає, що в даному випадку є правові підстави для застосування ст. 69 КК України, оскільки згідно акту амбулаторної судово - психіатричної експертизи від 21.10.2010 року ОСОБА_5 виявляє ознаки несоціалізованого розладу поведінки, хоча визнаний осудним, даних про стан здоров»я особи, а саме інформації згідно консультативного заключення фтизіатра, підсудній є туберкульозно інфікованим, в березні 2010 року переніс важке травмування кісток ключиці, згідно витягу з протоколу діагностичного засідання ПМПК Волинської обласної психолого-медико- педагогічної консультації -у ОСОБА_5 встановлено затримку психічного розвитку, вегето-судинна дистонія з частими пароксизмами, астено-невропатичний синдром, позитивно характеризується по місцю проживання, про що до справи долучена характеристика, злочин вчинив у 16-річному віці. Крім того, суд враховує як виняткові обставини дані про стан здоров»я матері підсудного, з врахуванням, що останній є єдиним сином. Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_9 є інвалідом другої групи, страждає у тому числі цукровим діабетом.
Тому, з врахуванням наявності в минулому судимостей та враховуючи підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за даний злочин та призначити таке нижче нижчої межі, що передбачене законом за злочин, по якому засуджується.
Оскілки ОСОБА_5 вчинив злочин, в період іспитового строку, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2010р., яким засуджено на два роки позбавлення волі з іспитовим строком на два роки - покарання не відбув, то до покарання за даний злочин, слід частково - у виді 3-х місяців позбавлення волі приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком.
За відсутність даних про відшкодування матеріальної шкоди, про що ствердила у судовому засіданні законний представник неповнолітнього, такий позов потерпілої підлягає теж до задоволення на вказану у такому суму -1376 грн.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити покарання з врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі терміном на два роки.
На підставі ст. 71 КК України, приєднати частково у виді 3-х місяців позбавлення волі, невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2010р., яким засуджено на два роки позбавлення волі із встановленням іспитового строку та звільненням від відбування покарання на два роки, та остаточно вважати засудженим до позбавлення волі на 2 роки та 3 місяці.
Цивільний позов потерпілої задоволити, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1376 грн.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з 4 жовтня 2010 року, як зазначено у протоколі затримання.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: Гірник Т. А.