2а-4042/11
"29" липня 2011 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого -судді Мартинишина Я.М.,
при секретарі судових засідань Здибель І.І.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як «дитині війни», суд -
встановив:
Позивач „08” липня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»за період по 30.06.2011 року.
Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому виплачувалась у меншому розмірі.
В судове засідання позивач не викликався, подав до суду заяву про підтримання позову і про слухання справи у його відсутності, що суд вважає за можливе.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності цього представника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в даний час він отримує пенсію і наділений статусом “дитини війни” згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, про що свідчить копія пенсійного посвідчення, копія паспорту громадянина України, які долучені до матеріалів справи. (а.с.5,6)
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України -усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно -правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки позивач має право на отримання соціальної допомоги, визначеної статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і така норма закону на 2010 р. та 2011 р. не зупинена чи обмежена у встановленому Законом порядку, тому відповідач мав нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати з урахуванням підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону № 2195-ІV на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 08.01.2011 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «дитина війни»не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Також слід зазначити, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Наявність норми, а саме абзац 1 частини 1 статті 28 вищевказаного Закону та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV.
Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України.
Суд вважає, що відповідач є територіальним органом, який законами України уповноважений державою призначати, нараховувати, перераховувати пенсії та надбавки до пенсії, передбачені чинним законодавством, кожному пенсіонеру у відповідному районі, веде облік пільгових категорій пенсіонерів, тому має відновити права позивача на одержання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року. Отже, відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 08.01.2011 року по 18.06.2011 року включно з врахуванням здійснених виплат до моменту припинення дії норми, що надає право позивачу на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки правових підстав для такої невиплати не має.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року №3491-УІ, який набрав чинності з 19.06.2011 року зазначено, що у 2011 році норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. №2195-4 застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Отже, кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком як «дитині війни»слід вважати 18.06.2011 року, а не як просить позивач до 30.06.2011 року.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
При таких обставинах, суд вважає, що слід визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»за період з 08.01.2011 року по 18.06.2011 року протиправною та зобов'язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення нарахування та виплати позивачу надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.
В частині задоволення позовних вимог за період з 19.06.2011 року по 30.06.2011 року суд відмовляє за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -
постановив:
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі міста Львова зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком як дитині війни з врахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 08.01.2011 року по 18.06.2011 року включно з врахуванням абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.
В задоволенні решті вимог за період з 19.06.2011 року по 30.06.2011 року -відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м. Львова або в порядку ст.186 КАС України.
Суддя Я.М. Мартинишин