Рішення від 22.06.2011 по справі 2-315/11

2-315/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Шеремета Г. І.

при секретарі Литвинов Є.О.

за участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за №1733 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру. В подальшому уточнила позовні вимоги, крім первісних вимог, просить зобов»язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 та їй спірну квартиру, зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3. 30000 грн., що були сплачені останньою в рахунок купівлі квартири та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду пояснила, що з 31.08.1996 року перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвали у 2008 році. За час шлюбу у 2000 році ними придбано квартиру АДРЕСА_1 Оскільки після розірвання шлюбу добровільно поділити квартиру не вдалося, вона звернулась до суду з позовом про її поділ. Однак відповідач 10.08.2009 року, без її відома продав спірну квартиру ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за №1733 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 Вважає, що такий договір є недійсним, оскільки квартира є їх з відповідачем спільною сумісною власністю, придбана за спільні кошти, для продажу такої була необхідна її нотаріальна згода, договір укладений без її відома.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У попередньому судовому засіданні проти позову заперечував, пояснював, що квартира АДРЕСА_1 є його особистою власністю, оскільки придбана ним за особисті кошти, які подаровані йому його сестрою в сумі 4000 дол. США та цей факт зафіксовано укладеним договором дарування грошей, ні позивачка, ні її сім»я не надавала жодних особистих коштів на купівлю квартири. Спірна квартира була ним продана після розірвання шлюбу з позивачкою та вважає, що згода останньої не була потрібна, бо позивачка не має до квартири жодного відношення.

Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. В попередньому судовому засіданні пояснювала, що нею посвідчувався договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Для посвідчення договору відповідачем ОСОБА_2 було представлено документи, що посвідчують його право власності на спірну квартиру, останній вказував, що така є його особистою власністю та представив паспорт громадянина України у якому був відсутній штамп про реєстрацію шлюбу, в іншому випадку була б обов»язковою заява -згода одного з подружжя( також бувшого).

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частково задоволення виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу ( а.с.7) такий укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31.08.1996 року за актовим записом №116.

09.08.2000 року, на час перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу ( а.с.8) згідної якого, покупець -ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1

В судовому засіданні як свідка допитано ОСОБА_7, яка суду пояснила, що є матір»ю позивачки, у 2000 році її дочкою та чоловіком придбано квартиру по вул..Лисинецька кошти на придбання якої надавали вони з чоловіком та сім»я зятя спільно.

Згідно вимог ст.22 КпШС України, який діяв на час купівлі у 2000 році спірної квартири, майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю.

Ст.369 ЦК України передбачено, що згода співвласників на час вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

10.08.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.10 ). Згідно п.4. вище вказаного договору продавець ОСОБА_2 засвідчив, що спірна квартира, що відчужується до моменту укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, попереднього договору щодо квартири не укладено, Треті особи не мають права на дану квартиру, що відчужується.

До договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року долучено заяву ОСОБА_2 ( а.с.20 ) згідно якої останній ствердив, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у його особистій власності, особу ОСОБА_2 встановлено за паспортом котрий виданий Личаківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 07.08.2009 року в якому відмітка про укладання шлюбу відсутня. Копія паспорта долучена до матеріалів справи.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2009 року ( а.с.11)

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 стверджував, що спірна квартира є його особистою власністю з огляду на те, що кошти на її купівлю подаровані його сестрою ОСОБА_8, та були отримані їх сім»єю у спадок з Канади. Факт дарування коштів стверджується договором дарування грошей від 09.08.2000 року та факт укладення такого можуть ствердити свідки.

В судовому засіданні досліджено договір дарування грошей від 09.08.2000 року, згідно якого ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у власність гроші в сумі 21800 грн., що складає еквівалент 4000 дол. США на купівлю квартири. Однак суд критично оцінює даний договір, як підтвердження факту передачі грошей для купівлі квартири, оскільки з такого не можливо встановити, що ці кошти були використані на придбання саме спірного житла, такий договір відповідним чином не посвідчений він в дійсності був укладений 09.08.2000 року, оскільки жодним чином не завірений, в ньому наявні лише підписи відповідача та свідків по справі.

В судовому засіданні допитано як свідка ОСОБА_8, яка ствердила, що 09.08.2000 року передавала кошти брату ОСОБА_2 для покупки квартири в сумі 4000 дол. США, пояснила, що такі кошти отримала в якості спадку. Для підтвердження своїх слів посилалася на довідку, яка міститься у матеріалах справи, видану філією АТ «Укрексімбанк», що на її ім»я 24.01.1995 року відкрито рахунок на який зараховано готівкою кошти в сумі 10000 дол. США. Інших доказів на підтвердження того, що кошти були надані відповідачу ОСОБА_2 його сестрою та отримані їх сім»єю у спадок суду не надано.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено перед судом купівлю спірної квартири за власні кошти, надані ним докази, а саме договір дарування грошей не підтверджує цю обставину та відповідно до вимог закону факт укладення договору не може гнунтуватися на свідченнях свідків. Крім цього, як ствердив в судовому засідання приватний нотаріус та стверджується заявою ОСОБА_2, нею було здійснено перевірку паспорта громадянина України у якому був відсутній штамп про реєстрацію шлюбу, однак з копії свідоцтва про укладення такого, вбачається що укладений між сторонами 31.08.1996 року, та паспорт громадянина України виданий 07.08.2009 року, за три дні до укладення договору, з чого суд робить висновок, що відповідачем ОСОБА_2 умисно введено в оману приватного нотаріуса з метою приховання факту перебування у шлюбі. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов»язані з його недійсністю та в разі недійсності правочину кожна сторона зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Щодо вимог позивачки про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю, її та відповідача , суд в цій частині вимоги не розглядає, оскільки в провадженні суду перебуває справа між сторонами про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст.3,4,6,57-60,209, 294 ЦПК України, ст.203, 215, 369 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 10.08.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В решті вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області в порядку та строки передбачені ст..294 ЦПК України

Суддя: Шеремета Г. І.