"04" червня 2008 р.
Справа № 16/47-08-1164
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзной С.П.
Секретаря судового засідання Шевченко Г.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Кресюн В.А. за дов. від 14.03.2008р.;
Від відповідача: Писаревський В.В. -директор ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» (паспорт серії КК185236 від 28.12.1998р.); Бальшина В.Р. за дов. від 15.06.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного фермерського господарства «Фенікс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» про стягнення 423162,76 грн., -
Приватне фермерське господарство «Фенікс» (далі по тексту ПФГ «Фенікс») звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» (далі по тексту ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ») вартості переданих на підставі угоди від 08.12.2005р. на зберігання масла та макухи у сумі 165000грн., а також пені у сумі 104775 грн., збитків у розмірі 180000 грн., 3% відсотків річних у розмірі 1650 грн., індексу інфляції у сумі 9130 грн., а всього на загальну суму 460555 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе за вказаною угодою зобов'язань щодо своєчасного повернення зазначеного майна поклажедавцеві.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на ті обставини, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» через захоплення вказаного підприємства злочинним шляхом розпочало свою господарську діяльність лише з квітня 2007р. та не отримувало на зберігання масло та макуху.
07.05.2008р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну та уточнення позовних вимог, відповідно до якої ПФГ «Фенікс» розмір заявленої до стягнення грошової суми був зменшений та складає 135949 грн., у тому числі: 124690 грн.- вартість олії, 11259 грн. -вартість макухи, неустойка у сумі 127793 грн., збитки у розмірі 147208 грн., 3% річних у сумі 1869,29 грн., індексу інфляції у розмірі 10343,47 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог ПФГ «Фенікс», згідно заяви від 07.05.2008р., є остаточною, у зв'язку з чим відповідно до ст. 22 ГПК України приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.
У судовому засіданні 04.06.2008р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про надіслання до слідчих органів: Котовського МРВ УМВС України в Одеській області, - матеріалів даної справи по факту викрадення посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» олії та макухи на суму 135 949 грн. та зупинення провадження у справі згідно із п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України.
Положеннями пункту 2 ч.2 ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів. Водночас положеннями ст. 90 ГПК України передбачено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Однак, під час розгляду даної справи судом не було встановлено будь-яких порушень законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, у діяльності конкретних працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ», у зв'язку з чим господарським судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
10.12.2004р. між ПФГ «Фенікс» (Депонент) та ВАТ «Котовський завод продтоварів» (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого Депонент зобов'язався передати, Зберігач - прийняти на відповідальне зберігання олію соняшникову у кількості 35 т та 50 т макухи згідно з відповідними документами. На підставі договору відповідального зберігання від 10.12.2004р., відповідно до акту прийому-передачі ВАТ «Котовський завод продтоварів» від позивача було отримано на зберігання олію соняшникову у кількості 35 т на суму 175000 грн. та макуху у кількості 50 т на суму 40000 грн.
В подальшому, за твердженням позивача, 08.12.2005р. між ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» та ПФГ «Фенікс» було укладено угоду відповідального зберігання олії соняшникової у кількості 30 т на суму 150000 грн. та макух у кількості 15т на суму 15000 грн. В свою чергу, факт передачі відповідачеві зазначеного майна на зберігання, за думкою позивача, підтверджується, зокрема, накладною від 12.12.2005р. та актом прийомки-передачі до договору.
У відповідності до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Листами за вих. № 43 від 16.10.2007р. та вих. № 61 від 17.12.2007р. ПФГ «Фенікс» звернулося до відповідача з вимогою повернути отримане на зберігання майно.
20.12.2007р. позивачем було направлено ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» претензію з вимогою про повернення майна або сплату його вартості у сумі 285000 грн. у строк до 01.02.2008 р. Крім того, посилаючись на умови п. 4.3 угоди відповідального зберігання від 08.12.2005р., позивачем була додатково нарахована до сплати відповідачеві пеня у розмірі 128378,70 грн.
В свою чергу, ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» листом за вих.№ 290/1 від 20.12.2007р. повідомило позивача, що йому як теперішньому власнику майна заводу витребувані позивачем олія та макух від ВАТ «Котовський завод продтоварів» не передавалися, фінансово-господарську діяльність ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» розпочало лише з квітня 2007року та жодних матеріальних цінностей на зберігання від ПФГ «Фенікс» не отримувало.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов укладеної, за твердженням позивача, 08.12.2005р. між сторонами по справі угоди відповідального зберігання майна, ПФГ «Фенікс» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» 135949 грн., у тому числі: 124690 грн.- вартості олії, 11259 грн. -вартості макуху, неустойки у сумі 127793 грн., збитків у розмірі 147208 грн., 3% річних у сумі 1869,29 грн., а також індексу інфляції у розмірі 10343,47 грн.
Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовні вимоги ПФГ «Фенікс» обґрунтовані, передусім, твердженням про укладення 08.12.2005р. між сторонами по справі договору відповідального зберігання олії соняшникової у кількості 30 т на суму 150000 грн. та макуху у кількості 15т на суму 15000 грн. При цьому, в якості доказу на підтвердження факту передачі майна за вказаною угодою позивачем було надано суду накладну від 12.12.2005р. та акт прийомки-передачі до договору. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, передусім, звернутися до вимог ч. 4 ст. 87 ЦК України, відповідно до якої юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.05.2008р. за № 1736354 ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» як юридичну особу було зареєстровано 09.12.2005р., тобто саме з цього часу відповідач набув цивільну правосуб'єктність. При цьому, слід зазначити, що відповідно до нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ», зареєстрованого державним реєстратором 22.06.2007р. за № 15551050016000257, ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» не є правонаступником ВАТ «Котовський завод продтоварів».
Наведені висновки суду та відсутність в матеріалах справи договору відповідального зберігання від 08.12.2005р., оформленого у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 937 ЦК України, дозволяють суду критично оцінювати твердження позивача про укладення між сторонами по справі договору відповідального зберігання олії соняшникової у кількості 30 т на суму 150000 грн. та макухи у кількості 15т на суму 15000 грн. саме 08.12.2005р.
Слід зазначити, що в матеріалах справи мається договір відповідального зберігання від 08.12.2006р., укладений між ПФГ «Фенікс» (Депонент) та ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» (Зберігач), предметом якого також було зберігання олії соняшникової у кількості 30 т та макух у кількості 15 т. При цьому, умовами п.п. 1.1 та 3.1.1 зазначеного договору його сторонами було передбачено обов'язок Депонента передати зберігачеві майно не пізніше 30 днів після офіційного повідомлення Зберігача з оформленням відповідних документів. Враховуючи, що договори зберігання належать до категорії реальних договорів, суд звертає увагу сторін, що вказаний договір слід вважати укладеним лише з моменту передання відповідного майна. Однак, будь-яких доказів на підтвердження факту передачі відповідачеві майна на підставі саме вказаної угоди ПФГ «Фенікс» суду з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України представлено не було. Наведене, в свою чергу, означає відсутність у відповідача і обов'язку з повернення зазначеного у цьому договорі майна.
Крім того, наведені по тексту рішення вище висновки суду щодо часу набуття відповідачем цивільної правосуб'єктності спростовують твердження позивача про описку, допущену у даті договору відповідального зберігання олії соняшникової у кількості 30 т та макуху у кількості 15т, а саме: зазначення у ньому 2006 року замість 2005 року.
Приймаючи до уваги наведене, судом також критично оцінюються посилання позивача в якості підстав заявленого позову, у тому числі і вимог щодо стягнення неустойки, на умови договору відповідального зберігання від 08.12.2006р.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З огляду на приписи наведеної законодавчої норми та враховуючи наявність в матеріалах справи накладної від 12.12.2005р., яка може виступати самостійним документом на підтвердження виникнення між сторонами у справі правовідносин стосовно передачі товарів, суд вважає за необхідне окремо зупинитися на наступному.
Відповідно до приписів ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У відповідності до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Враховуючи, що позивачем фактично заявлені до стягнення збитки, завдані втратою переданого на зберігання відповідачу майна, суд вважає за необхідне звернутися до положень цивільного законодавства України, якими врегульовані питання відповідальності зберігача, за завдані поклажодавцеві під час виконання договору зберігання збитки.
Так, за приписами статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
В свою чергу, звертаючись до положень цивільного законодавства, якими визначені загальні засади цивільної відповідальності, слід зазначити наступне.
Згідно положень ч.1 ст. 617 цього Кодексу, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З'ясування питання наявності або відсутності вини є невід'ємною частиною при вирішенні питання щодо правомірності застосування наведених норм цивільного законодавства.
Наявність вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання передбачена положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
В сукупності дані законодавчі норми передбачають умови, за яких особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що порушення сталося внаслідок випадку (казусу), який пов'язаний з дією зовнішніх, незалежних від боржника сил, та непереборної сили (фор-мажору), тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти. Крім природних катаклізм та обставин суспільного життя до незалежних від боржника сил належать також протиправні дії з боку інших осіб.
Як вбачається з чисельних судових рішень, що маються у матеріалах справи, протягом 2006-2007р.р. у судових інстанціях розглядалися справи, предметом спорів у яких було власне товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» та питання, пов'язані із легітимністю його створення, складом його учасників тощо. Як вбачається з пояснень представника відповідача, які знайшли своє відображення в матеріалах справи, цілісний майновий комплекс товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ», протягом тривалого часу знаходився у незаконному володінні інших осіб за відсутності легітимного керівництва на підприємстві.
Так, рішенням від 30.07.2007р. по справі № 2-2720 Котовським міськрайсудом Одеської області за результатами розгляду заяви директора компанії «Спешл Лімітед» Ганула Андрія Анатолійовича про встановлення фактів, що мають юридичне значення, було встановлено, що у період з 30.11.2005р. по квітень місяць 2007р. компанія «Спешл Лімітед» є дійсним власником Української алкогольної компанії «Кристал», яка, в свою чергу, фактично не здійснювала господарсько-фінансову діяльність і управлінські функції, оскільки у вищеназваний період даний майновий комплекс був захоплений злочинним шляхом компанією «Голконда Лімітед», власником якої є Телиус В.В. і фізичними особами Морозовим М.Ю. і Чеботаревим С.О.
Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Захоплення цілісного майнового комплексу товариства ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» злочинним шляхом фактично виключало можливість забезпечення схоронності переданого відповідачеві на зберігання майна. Більш того, в даному випадку, ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» взагалі було позбавлено можливості володіти майном, розташованим на території цілісного майнового комплексу товариства, до квітня 2007року. Зі змісту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.02.2008р. вбачається, що внаслідок захоплення злочинним шляхом майнового комплексу ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» на підприємстві зникло майно та за результатами проведеної інвентаризації було встановлено у тому числі і відсутність олії та макуху, переданих відповідачеві на зберігання 12.12.2005р.
Дійсно, ні при передачі по накладній від 12.12.2005р. та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання олії соняшникової у кількості 30 т та макуха у кількості 15т, ні на протязі всього існування між сторонами по справі договірних відносин, сторони не могли передбачити вплив злочинних дій з боку інших осіб на виконання умов укладеного договору.
Приведений правовий аналіз законодавчих норм та ситуації, яка склалася між сторонами по справі, дозволяє суду зробити висновок про відсутність вини ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» у незабезпеченні схоронності олії соняшникової у кількості 30 т та макуху у кількості 15т в результаті настання обставин, які не залежали від відповідача, що, за переконанням суду, є підставою для звільнення ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» від відповідальності перед ПФГ «Фенікс» за заявленими останнім вимогами.
При цьому, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати приписи ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, як законодавчої норми, якою врегульовані випадки звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та яка, в свою чергу, розповсюджується на всі цивільні правовідносини. На думку суду, захоплення злочинним шляхом майнового комплексу ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» розцінюється судом і як випадок, який стався поза межами волевиявлення учасників спірних відносин, який підпадає під категорію форс-мажорних обставин.
Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Як вбачається з листа № 35 від 26.04.2008р. та актів звірки взаємних розрахунків від 23.08.2007р., майновий комплекс та майно заводу, на території якого за твердженням позивача зберігалося майно, було придбано TOB «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» для використання у господарській діяльності лише 17.01.2006р. та 18.01.2006р. на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, укладених з ВАГ «Котовський завод продтоварів». Наведені обставини побічно спростовують доводи позивача про фактичну передачу відповідачеві 12.12.2005р. олії соняшникової у кількості 30 т на суму 150000 грн. та макух у кількості 15т на суму 15000 грн., та ставлять під сумнів достовірність накладної від 12.12.2005р. та акту прийомки-передачі до договору, надані суду ПФГ «Фенікс».
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність вини ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» у втраті майна переданого відповідачеві на зберігання, та правомірність застосування при вирішенні даного спору приписів ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, тягне за собою необхідність відмови ПФГ «Фенікс» у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Українська Алкогольна Компанія «КРИСТАЛ» 135949 грн., у тому числі: 124690 грн.- вартості олії, 11259 грн. -вартості макуху, неустойки у сумі 127793 грн., збитків у розмірі 147208 грн., 3% річних у сумі 1869,29 грн., а також індексу інфляції у розмірі 10343,47 грн.
Судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 85 ГПК України.
Рішення підписано 23.06.2008р.
Суддя Желєзна С.П.