01.07.08
Справа №АС12/90-08.
Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.
Присекретарі судового засідання Бардаковій О.М.
За участю представників сторін:
Від позивача - Шарикін Ю.В., довіреність б/н від 31.01.2008 року,
Від відповідача - Міхненко Л.Г., довіреність № 4790/9/10 від 07.05.2008 року
Рибець В.М.
Розглянувши матеріали справи № АС 12/90-08
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецтехнологія», м. Конотоп
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Предмет позову: Позивач звернувся з позовом, 11.04.2008 року уточнив його та просить суд визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 року № 0001052311/2 в частині визначення податкового зобов»язання в сумі 7 902, 37 грн., в тому числі 5 268, 25 грн. за основним платежем і 2 634, 12 грн. - штрафної санкції, та податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 року № 0001062311/2, яким визначено податкове зобов»язання в сумі 4 072, 5 грн., в тому числі: 2 715 грн. основного платежу, та 1 357, 5 грн. штрафних санкцій.
Відповідач позовні вимоги не визнав.
Розгляд справи відповідно до ст. 150 КАС України відкладався з 02.06.2008 р. до 10:00 год. 01.07.2008 р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Як свідчать матеріали справи, проведеною позаплановою перевіркою (акт від 21 грудня 2007 року № 542/23-3/32690489) встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецтехнологія" занижено податок на прибуток за 2004 - 2007 роки в сумі 6 335 грн. Донарахування податку на прибуток в сумі 1066,75 грн. позивач не оскаржує. Донарахування в розмірі 5268, 25 грн. були здійснені за наступні порушення.
Так, між ТОВ "Агроспецтехнологія" (орендар) та ПП Шаповалов С.М. (орендодавець) був укладений договір № 1 від 22.03.2004р. про оренду нежитлового приміщення площею 20 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Конотоп 2 пр. вул. Тургенєва, 21. Відповідно до пункту 6.1 зазначеного договору, орендна плата складає 1000 грн. в місяць з ПДВ ( без ПДВ - 833,33 грн.) та повинна вноситись не пізніше наступного за подією місяця.
На підставі податкової накладної № 9а від 29.09.04 року виписаної ПП Шаповаловим С.М., було нараховано орендну плату в сумі 2000 грн., яку позивач сплатив і відніс до складу валових витрат.
Під час розгляду відповідачем повтореної скарги позивача, була врахована додаткова угода від 1 квітня 2005 року, якою внесено зміни до пункту 6.1 та 3.2.2 договору оренди № 1 від 22 березня 2004 року.
Так, відповідно до внесених змін до пункту 6.1 орендна плата складає 2000 грн. за рік та відповідно внесених змін до пункту 3.2.2, орендна плата вноситься готівковими або безготівковими коштами один раз на три роки за офіційною вимогою орендодавця.
В подальшому, орендна плата за користування зазначеним приміщенням не нараховувалася і не сплачувалася, тобто ПП Шаповалов С.М. на думку відповідача передав у користування майно безоплатно, чим порушив статтю 759 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Також, згідно статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідач вважає, що зміни до договору № 1 набрали чинності 01.04.2005 року, тому при проведенні перевірки встановив, що позивач користувався орендованими площами без сплати орендної плати, отже набув статусу безповоротної фінансової допомоги за період Ш - УІ квартали 2004 року, та 1 квартал 2005 року в розмірі 7 500 грн.
Відповідач за цими обставинами прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001052311/2 від 30.01.2008 року, яким визначив позивачу податку на прибуток 5 268, 25 грн. основного платежу та 2 674, 14 грн. штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині непогодження з донарахуванням податку на прибуток в розмірі 7 902, 37 грн. з наступних підстав.
Відповідно до укладеного 22.03.2004 року позивачем з ПП Шаповаловим С.М. договору оренди нежитлового приміщення, перший прийняв у останнього у строкове платне користування нежитлове приміщення для розміщення офісу та виробничої діяльності. Додатковою угодою від 01.04.2005 року до вказаного договору було внесено зміни, відповідно до яких орендна плата сплачується один раз на три роки за вимогою орендодавця.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачував 2000 грн. орендну плату за квітень - травень 2004 року (рахунок 9-а від 29.09.2004 року), та сплатив в березні 2005 року також 2000 грн. (платіжне доручення № 22 від 30.03.2005 року).
Але в акті перевірки, який є носієм доказової інформації та підставою для прийнятого податкового повідомлення-рішення, не вказано в якому періоді врахована позивачем сума орендної оплати, що спростовує висновок відповідача по визначенню суми безповоротної допомоги в розмірі 7 500 грн., а саме:
3-й квартал 2004 року - 2 500 грн.
4-й квартал 2004 року - 2 500 грн.
1-й квартал 2005 року - 2 500 грн.
Крім того, відповідно до п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідач при перевірці не встановив суму кредиторської заборгованості позивача перед ПП Шаповаловим В.М., в тому числі періоду її виникнення, в зв»язку з чим не мав підстав визначити суму безповоротної допомоги саме в розмірі 7 500 грн.
В акті перевірки від 21.12.2007 року вказано на травень 2004 року, останній місяць, в якому сплачена орендна плата позивачем.
Останнім терміном сплати орендної плати за червень 2004 року відповідно до п. 7.1 договору оренди ( в редакції до внесення змін) є 31.07.2004 року, відповідно перебіг строку позовної давності почався з 01.08.2004 року та сплинув 01.08.2007 року. Але період, за який проводилася перевірка, зазначений в акті з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року і в цей період строк позовної давності не сплинув. Тому, в період перевірки позивачем не отримана безповоротна фінансова допомога.
В перевіряємому періоді позивач здійснював оптову торгівлю вугіллям. В акті перевірки вказано, що одним із засновників ТОВ «Агроспецтехнологія» є Шаповалов С.М. (частка в статутному фонді 25%), який є приватним підприємцем, здає в оренду позивачу складський комплекс та офісне приміщення, та є директором та бухгалтером ТОВ ВКФ «Конотопський паливний склад».
Відповідач заперечуючи вимоги позивача, посилається на таке:
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 334 доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менше за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Також, підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Пов'язана особа (п.1.26 ст.1 Закону № 334) - особа, що відповідає будь - якій з наведених нижче ознак:
- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважається її чоловік або дружина, прямі родичі ( діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);
- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу якість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою ( паєм, пакетом, акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.
Отже, Шаповалов С.М. є пов'язаною особою, яка здійснює контроль над платником податку.
Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону № 334 передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів ( робіт, послуг), визначена сторонами договору (договори на купівлю-продаж вугілля між ТОВ "Агроспецтехнологія" та ТОВ ВКФ «Конотопський паливний склад» не заключалися). Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь - якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.
При співставленні цін, які склалися при продажу та придбанню вугілля на території Конотопського району за інформацією органу статистики та цін, за якими позивач придбавав та реалізовував вугілля пов'язаній особі - ТОВ ВКФ "Конотопський паливний склад", було встановлено відповідачем, що реалізація вугілля була за ціною, нижчою ринкових цін, в зв'язку з чим, було занижено валовий дохід підприємства на 9 703, 00 грн., а придбання вугілля у пов»язаної особи - вище ринкових цін, чим завищено валові витрати на суму 3 870, 00 грн.
За цим фактом відповідач прийняв повідомлення-рішення № 0001062311/2 від 30.01.2008 року, яким визначив позивачу суму ПДВ 4 072, 5 грн.
Суд вважає, що відповідач при визначенні «звичайної ціни» допустився помилки, в зв»язку з чим прийняв неправомірне рішення.
Так, при перевірці позивача, відповідач порівнював оптові ціни з роздрібними без врахування марки вугілля, та його показників. Висновок про звичайні ціни відповідач зробив на підставі інформації Управління статистики у Конотопському районі (лист № 36/1200 від 31.08.2007 року) (а.с. 53). Але лист містить застереження про те, що наведені середні ціни призначені лише для розрахунків індексів цін на споживчі товари. А також вказано, що такі ціни склалися в роздрібній торгівлі в м. Конотоп в період за 2004 рік та 1-ше півріччя 2007 року. Позивач займався в період перевірки оптовим продажем вугілля, про що вказано в акті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.01.2008 року № 0001052311/2 в частині визначення податкового зобов»язання в сумі 7 902, 37 грн., в тому числі: 5 268, 25 грн. за основним платежем і 2 634, 12 грн. за штрафними санкціями.
3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.01.2008 року № 0001062311/2 про визначення податкового зобов»язання 4 027, 5 грн., в тому числі: основного платежу 2 715 грн., штрафної санкції - 1 357, 5 грн.
4. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.
5. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ КОСТЕНКО Л.А.