ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/514-14/32808.08.11
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про стягнення заборгованості.
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2. -представник за довіреністю.
АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «АК «Київводоканал»про стягнення 14 624 538,20 грн., з яких: 11 893 648,16 грн. -борг за спожиту активну електричну енергію, 774 978,32 грн. -борг за спожиту реактивну електричну енергію, 886 803,85 грн. -штраф, 775 279,09 грн. -пеня, 180 373,31 грн. -інфляційні втрати, 113 455,47 грн. -три проценти річних.
Заявою від 09.12.2010 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 15 435 850,92 грн., з яких: 11 893 648,16 грн. -борг за спожиту активну електричну енергію, 774 978,32 грн. -борг за спожиту реактивну електричну енергію, 886 803,85 грн. -штраф, 775 279,09 грн. -пеня, 801 136,00 грн. -інфляційні втрати, 304 005,50 грн. -три проценти річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 893 648,16 грн. боргу за спожиту активну енергію, 774 978,32 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 801 136,00 грн. інфляційних втрат, 304 005,50 грн. -трьох процентів річних, 775 279,09 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення річних та інфляційних з викладенням рішення в новій редакції, згідно якої стягнуто з відповідача на користь позивача 114 017,63 грн. інфляційних, 182 219,95 грн. трьох процентів річних, в іншій частині позовних вимог відмолено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2011 справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 7/514-14/328.
В заяві від 24.05.2011 позивач просив, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми, замінити позивача на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в підтвердження чого надано засвідчений витяг з статуту товариства, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 769840, довідки з ЄДРПОУ від 14.04.2011 серії АБ № 150424.
Крім того, судом встановлено, що у відповідності до копій довідки з ЄДРПОУ від 23.12.2010 серії АБ № 154428 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 768385, відповідача було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 25 ГПК України, замінити позивача - Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Київенерго», замінити відповідача -Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».
В заяві про зміну предмету та уточнення позовних вимог від 29.07.2011 позивач просив суд стягнути з відповідача 15 732 638,58 грн., з яких: 11 893 648,16 грн. -борг за спожиту активну електричну енергію, 774 978,32 грн. -борг за спожиту реактивну електричну енергію, 1 029 891,22 грн. -пеня, 1 483 485,18 грн. -інфляційні втрати, 550 635,70 грн. -три проценти річних.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви від 29.07.2011.
Представник відповідача заперечив проти вимог позовної заяви з підстав, наведених у відзиві.
Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні від 08.08.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.1991 між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 97, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідачу, а останній -оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.
Підписаною між сторонами додатковою угодою від 21.12.2009 договір від 10.01.1991 № 97 було викладено в новій редакції з урахуванням протоколу розбіжностей від 31.12.2009 та протоколу узгодження розбіжностей від 29.01.2010.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Стаття 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 договору від 10.01.1991 № 97, позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», а відповідач зобов'язувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік об'єктів» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
З матеріалів справи вбачається, за період з 01.12.2009 по 01.06.2010 позивачем були виставлені відповідачу до сплати відповідні рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергії, із зазначенням терміну їх оплати.
Копії вказаних рахунків позивачем були надані суду під час нового розгляду справи.
Крім того, відповідач надавав позивачу звіти про використану активну та реактивну електроенергії, на підставі яких за результатами розрахункового періоду позивач оформив акти приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) та акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, де визначив фактичний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, її вартість. Загальна вартість спожитої за стягуваний період активної електричної енергії становить 11 893 648,16 грн., реактивної електричної енергії - 774 978,32 грн. Відповідач документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримував, про що зазначено у звітах.
Умовами договору від 10.01.1991 № 97 встановлено, що відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Пунктом 3 додаткової угоди від 21.12.2009 сторони погодили, що мають намір привести додатки до договору від 10.01.1991 № 97 у відповідність до чинної редакції Правил користування електричною енергією протягом двох місяців з дня підписання додаткової угоди.
Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Сторони не надали суду додатків до договору від 10.01.1991 № 97, викладених у новій редакції з урахуванням чинної редакції Правил користування електричною енергією, в яких би визначався порядок розрахунків за електроенергію.
Згідно пункту 2 додаткової угоди від 21.12.2009 додатки до договору № 97 від 10.01.1991 зазначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення угоди є чинними на весь період дії договору та є його невід'ємними частинами. Додатків, які б регулювали порядок проведення розрахунків за електричну енергію за договором № 97 від 10.01.1991 позивачем суду не надано. У позовній заяві та заяві про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог позивач визнає, що порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем) не визначено.
У відповідності до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Чинним законодавством не визначено чіткої форми вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме звітів про використану електричну енергію, відповідач підтверджував отримання документів (рахунків) для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду, із зазначенням терміну їх оплати.
Таким чином, виходячи з вимог законодавства, умов укладеного сторонами договору, на підставі виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, у відповідача виник обов'язок сплати позивачу вартості спожитої електричної енергії.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання по договору у вигляді оплати вартості спожитої електричної енергії не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 11 893 648,16 грн. та заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 774 978,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано належним чином відповідачем, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 029 891,22 грн. на підставі пункту 4.2.1 договору від 10.01.1991 № 97, яким передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, передбачено нарахування пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з тим, що умовами договору від 10.01.1991 № 97 не визначено порядку та термінів розрахунків за спожиту електроенергію, а відповідних додатків до договору сторони не укладали, у позивача відсутні правові підстави для стягнення пені за умовами договору, а відтак в цій частині позовних вимог судом відмовляється.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Підтвердженням того, що відповідач отримав документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду (рахунки), із зазначенням термінів їх оплати, є звіти за використану електричну енергію.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Замінити позивача -Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
2. Замінити відповідача -Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»на його правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код 00131305) 11 893 648,16 грн. (одинадцять мільйонів вісімсот дев'яносто три тисячі шістсот сорок вісім грн. 16 коп.) боргу за спожиту активну електричну енергію, 774 978,32 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім грн. 32 коп.) боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1 483 485,18 (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят п'ять грн. 18 коп. ) інфляційних втрат, 550 635,70 грн. (п'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот тридцять п'ять грн. 70 коп.) трьох відсотків річних, 23 715,00 грн. (двадцять три тисячі сімсот п'ятнадцять грн.) державного мита, 219,48 грн. (двісті дев'ятнадцять грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя С.М. Мельник
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.08.2011