Справа №: 2-383/11
Іменем України
"10" серпня 2011 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Квітки О.М. при секретарі Стасенко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Озірська» про визнання незаконним та скасування рішення третейського суду, -
Позивачі просять визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна: будівель та споруд від 10.07.2008 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Озірська» та ОСОБА_4; третейську угоду, яка укладена між Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Озірська» та ОСОБА_4; у вигляді третейського застереження у п. 8.2. договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна будівель та споруд від 10.07.2008 року; скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Українських виробників обладнання для станції технічною обслуговування автомобілів» у справі №88/04/08-2008 від 06.08.2008 року; скасувати виконавчий лист виданий Олександрійським міськрайонним судом 14.08.2008 року у цивільній справі №6-178/2008.
Свої вимоги мотивують наступним.
Вони на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифіката) N223899 від 18.09.2001 року та №224054 від 07.09.2000 року, є співвласниками пайового майнового фонду колишнього КСІІ «Озірське».
В кінці жовтня 2010 року стало відомо, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10.07.2008 року та за рішенням зазначеного третейського суду від 06.08.2008 р. у справі №88/04/08-2008 ПСП агрофірмою «Озірська» в особі засновника ОСОБА_4 продала дочці засновника - відповідачу майно що належить до пайового майновою фонду колишніх працівників КСІІ. Так відповідно до п.п.1.1. договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, будівель та споруд від 10.07.2008 року, який укладено між ПСП агрофірмою «Озірська» та відповідача, продавець зобов'язався передати у власність покупця окреме індивідуально визначене нерухоме майно-нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідно до технічних паспортів складається з: нежитлової будівлі №3/1 - столярної майстерні, залишковою балансовою вартістю 17944нгрн.; нежитлової будівлі №3/2 - картоплесховища, залишковою балансовою вартістю 3 1040 грн.; нежитлової двоповерхової будівлі №3/3 під літерою «А» - млину, залишковою балансовою вартістю 5964.00 грн.; нежитлової будівлі №3/3 під літерою «Б» - олійниці, залишковою балансовою вартістю 5055 грн.; нежитлової будівлі №3/3 під літерою «В» - зерносклад з навісом, залишковою балансовою вартістю 3594. 00 грн.; нежитлової будівлі №3/4- сараю для зерна, залишковою балансовою вартістю 22778.00 грн.; нежитлової будівлі №3/5 - сараю для зерна залишковою балансовою вартістю 9784.00 грн.; нежитлової будівлі №3/6 - автовагової з вагами, залишковою балансовою вартістю 1500.00 грн.; нежитлової будівлі №3/7 - погребу, залишковою балансовою вартістю 1200 грн.; нежитлової будівлі №3/10 - механічної майстерні, залишковою балансовою вартістю 31619 грн.; нежитлової будівлі №3/11- авто гаражу, залишковою балансовою вартістю 6133.00 грн.; нежитлової будівлі - кузні, залишковою балансовою вартістю 2946 грн.; нежитлової будівлі №3/1 3 - їдальні, залишковою балансовою вартістю 19291.00 грн.; нежитлової будівлі №3/8-кладової, залишковою балансовою вартістю 2700.00 грн.; окреме індивідуально не визначене майно - нежитлове приміщення магазину на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 загальною площею 341,7кв.м відповідно до технічного паспорту, залишкова балансова вартість 74036,00 грн.
Як зазначено у договорі, перелічене вище майно належить продавцю на праві повного господарського відання і управління на підставі змін до Статуту ПСП агрофірма «Озірська» від 29.03.2000 року, зареєстрованих Світловодською райдержадміністрацією розпорядженням №129 від 29.03.2000 року і акту передачі основних засобів від КСП «Озірське» до ПСП агрофірми «Озірська» від 01.11.2000 року. Покупець зобов'язуються прийняти зазначене майно, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єктів нерухомості в бюро технічної інвентаризації (надалі БТ1).
Підпунктом 1.2. договору визначено наступне: - «Сторони домовились, що в строк до 20.07.2008 року посвідчити даний договір нотаріально відповідно до ст. 657 ЦК України».
Відповідно до п.п. 8.2 зазначеного Договору сторони домовились, що всі спори, пов'язані з виконанням умов даного договору сторони передають па вирішення третейського суду при асоціації «Українських виробників обладнання для станції технічного обслуговування автомобілів». Таким чином між сторонами було укладено третейську угоду у формі третейського застереження в договорі.
Вважають, що зазначений договір і третейська угода укладені сторонами з грубим порушенням норм Цивільного законодавства України, що тягне за собою визнання їх недійсними з наступних обставин:
В договорі -«значено, що об'єктом купівлі-продажу с індивідуально визначені об'єкти нерухомості.
Відповідно до ст. 657 ЦК України: договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомою майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Ч. 1 ст. 209 ЦК України зокрема передбачає наступне: - правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
В супереч вимогам ч. 4 ст. 203. ч. 1 ст. 209 та ст. 657 ЦК України, договір між сторонами було укладено в простій письмовій формі без нотаріального його посвідчення.
Договір з боку продавця посвідчений засновником ПСП агрофірма «Озірська» ОСОБА_4, який не мав на те передбачених Статутом підприємства прав та повноважень як засновник.
Після ліквідації КСП «Озірське» у 2000 році, майно, кредиторська і дебіторська заборгованість колишнього КСП було розподілено між його правонаступниками. Одним з правонаступників КСП «Озірське» у обсязі 38% всіх прав та обов'язків стало приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Озірська» засновником та директором якого є ОСОБА_4. Ліквідаційною комісією КСП «Озірське» до ПСП агрофірми «Озірська» цільовим призначенням для погашення кредиторської заборгованості ліквідованого підприємства перед бюджетами та загальнообов'язковими державними цільовими фондами було передано рухоме та нерухоме майно бувшого КСП на загальну суму 263816,00 грн.
До складу цього майна зокрема входить: нежитлова будівля №3/1 - столярна майстерня; нежитлова будівля №3/2-картоплесховище; нежитлова двоповерхова будівля №3/3 млин; нежитлова будівля№3/3- олійниця; нежитлова будівля №3/4 сарай для зерна; нежитлова будівля №3/5 сарай для зерна; нежитлова будівля №3/6 - автовагова з вагами; нежитлова будівля №3/7 - погріб; нежитлова будівля №3/10 механічна майстерня; нежитлова будівля №3/11 автогараж; нежитлова будівля №3/12 кузня; нежитлова будівля №3/13 їдальня: нежитлове приміщення магазину площею 341,7кв.м на другому поверсі двоповерхового будинку АДРЕСА_2
До 29 листопада 2000 року КСП агрофірма «Озірська» розрахунки по заборгованості перед державним бюджетом за рахунок переданого йому майна не провела. 30 листопада 2000 року, відповідно до Рішення №19 начальника Світловодської ОДПІ ОСОБА_5 на підставі ст. 1 та 2 ЗУ №1565 від 16.03.2000 року Про списання заборгованості за сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств» ПСП агрофірмі «Озірська». як правонаступнику КСП «Озірське» було списано заборгованість перед державним бюджетом на загальну суму 164408.15 гри. Окрім того, на виконання зазначеного вище закону, за рішеннями керівників відповідних загальнообов'язкових державних цільових фондів ПСП агрофірмі «Озірська» у 2000 році було списано заборгованість за внесками до пенсійного фонду на суму - 125314.30 грн. за внесками до фонду соціального страхування на випадок безробіття на суму 4035.17 грн. за внесками до профспілки працівників А1ІК України 7733.54 грн. Таким чином на кінець 2000 року ПСП агрофірмі «Озірська» було списано заборгованість перед бюджетами та загальнообов'язковими державними цільовими фондами на загальну суму 306796,00 грн.
22.06.2001 року на засіданні комісії по вирішенню майнових питань КСП «Озірське» (протокол№4) було прийняте рішення, про те що правонаступниками повинні бути повернуті до майнового фонду КСП основні засоби, що буди передані для погашення заборгованості, на суму списаних перед бюджетом боргів.
В порушення цих вимог керівник ПСП агрофірми «Озірська» ОСОБА_4 зазначене у позові майно до пайового фонду колишніх членів КСП «Озірське» не передав, а залишив його на балансі та у користуванні приватної агрофірми. 19 грудня 2003 року керівника ПСП агрофірми «Озірська» - ОСОБА_4 за зловживання посадовим становищем, а саме за неповернення майна до майнового пайового фонду колишніх членів КСП «Озірське» засуджено. Відповідно до вироку Світловодського міськрайонного суду засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. Вирок суду набрав законної сили.
З викладеного вбачається, що фактично Відповідач-1 продав Відповідачу-2 майно, що йому не належало. Будь-якого дозволу на продаж зазначеного майна ПСП агрофірма «Озірська» від власників цього майна - колишніх членів КСП «Озірське» не отримувала.
Правочин вчинений відповідачами порушив особисті, охоронювані законом, майнові права позивачів.
В подальшому ОСОБА_3 звернулася до третейського суду із позовною заявою до ПСП агрофірма «Озірська» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на придбане майно, мотивуючи свою заяву тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу після того, як сторони уклали договір купівлі-продажу, здійснили розрахунки і передали майно покупцеві. Із зазначеного рішення вбачається, що відповідач не заперечує проти позову і пояснив, на неможливість нотаріального посвідчення, укладеного договору купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю коштів у відповідача та тим, що не було оформлене належним чином право власності на завершене господарським способом будівництво об'єкту, який продавався.
Із встановленого можливо зробити висновок, що фактично спір між сторонами був відсутній, оскільки відповідач не заперечував проти позову, а тому розгляд в суді не мав предмету спору так як останній був відсутній. Крім того вбачається, що у ПСП агрофірми «Озірська» не було правових підстав на його продаж в зв'язку із тим. що були відсутні правовстановлюючі документи на майно, яке підлягало продажу. Також майно на момент його продажу не мало статусу нерухомого майна, як це було зазначено у договорі. Проте третейський суд не звернув на ці обставини уваги. Третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі, у справі. За приписами ст. 203 ЦК України ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ч. 1 ст.215 ЦК України передбачено: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 220 ЦК України встановлює: - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Ст. 3 ЗУ «Про третейські суди» встановлює, що:- завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЗУ «Про третейські суди»: - Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Пунктом 1.2.5 ч. 2 ст. 51 ЗУ «Про третейські суди» передбачено зокрема що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у разі якщо: - справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, і це стосується питань, які виходять за межі третейської угоди третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, спірне рішення постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЗУ "Про третейські суди" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N1076-УІ) рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про третейські суди", компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
Враховуючи, що сторонами у справі є фізичні особи, компетентний суд в даному випадку має бути місцевий загальний суд.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечує, вважає, що вимоги закону дотримані.
Відповідач ПСП агрофірма «Озірська» ліквідована.
Третейський суд спірної справи не представив.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
З матеріалів справи видно, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Українських виробників обладнання для станції технічною обслуговування автомобілів» у справі №88/04/08-2008 ПСП агрофірмою «Озірська» в особі засновника ОСОБА_4 продала дочці засновника - відповідачу спірне майно, що належить до пайового майнового фонду колишніх працівників КСП. Так відповідно до п.п.1.1. договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, будівель та споруд від 10.07.2008 року, який укладено між ПСП агрофірмою «Озірська» та відповідачем, продавець зобов'язався передати у власність покупця окреме індивідуально визначене нерухоме майно-нежитлові будівлі та споруди.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 220 ЦК України встановлює: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Ст. 3 ЗУ «Про третейські суди» встановлює, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЗУ «Про третейські суди»: - рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
П. 6 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» передбачено: вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, можливе лише в разі їх притягнення у справі в якості сторони.
Третейський суд такої вимоги не виконав. Крім того, суд вважає, що третейським судом порушені права позивачів, що ними зазначено в позовній заяві.
А вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України, ч. 2 ст. 51, ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна: будівель та споруд від 10.07.2008 року укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Озірська» та ОСОБА_3.
Визнати недійсною третейську угоду, яка укладена між Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою «Озірська» та ОСОБА_3; у вигляді третейського застереження у п. 8.2. договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна будівель та споруд від 10.07.2008 року.
Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Українських виробників обладнання для станції технічною обслуговування автомобілів» у справі №88/04/08-2008 від 06.08.2008 року.
Відкликати виконавчий лист, виданий Олександрійським міськрайонним судом 14.08.2008 року у цивільній справі №6-178/2008.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня проголошення через Олександрійський міськрайонний суд.
Головуючий: