ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/25211.08.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул Техносервіс»
про стягнення заборгованості 22 562,53 грн,
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю б/н від 01.07.11 р.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 11.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул Техносервіс» про стягнення заборгованості 22 562,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення та за телекомунікаційні послуги відповідно до договору оренди від 08.04.08 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 22 562,53 грн, з них: 21 929,94 грн - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 632,59 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 12.07.11 порушено провадження у справі №40/252 та призначено до розгляду на 28.07.11.
Ухвалою суду від 28.07.11 відкладено розгляд справи на 11.08.11 р. у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.
У судове засідання, призначене на 11.08.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.
08.04.08 р. між Закритим акціонерним товариством «Компанія «Райз»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз», Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул Техносервіс»(Орендар) було укладено договір оренди від 08.04.08 р. (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оплатне, на визначений договором строк користування приміщення, загальною площею 44,1 кв. м - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд.13.
01.11.09 р. Сторони підписали угоду про внесення змін до договору оренди від 08.04.08 р. (Угода №1), в якій дійшли згоди внести зміни в п.1.1.3 та п.1.1.4 Договору, а саме: загальна площа приміщення становить - 25 кв. м.
Згідно з п.5.1 Договору Позивач зобов'язався передати приміщення Орендареві по акту приймання-передачі у двадцятиденний строк з дня набрання чинності Договором, а Відповідач, в свою чергу, прийняти та своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату та інші платежі відповідно до умов цього договору (п.6.1 Договору).
Передача позивачем нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується Актом приймання - передачі від 01.11.09 р.
Розділом 2 Договору оренди від 08.04.08 р., а саме пунктом 2.2 встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання акта приймання-передачі і діє до 08.04.09 р.
Угодою №1 Сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.09р. Сторони також домовились, що в разі якщо Орендар сплатить борг у розмірі 32 504,20 грн в т.ч. ПДВ, який виник перед Орендодавцем внаслідок неналежного виконання обов'язків орендаря по договору оренди від 08.04.08 р., укладеного між сторонами 08.04.08 р., в термін не пізніше 31.12.09 р., в такому разі строк дії договору продовжується до 31.07.10 р.
08.04.09 р. Сторони уклали угоду про внесення змін до договору оренди від 08.04.08 р., якою продовжили строк дії договору до 08.04.10 р.
Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата за використання одного квадратного метра Приміщення, яку Орендар сплачує Орендодавцеві за один місяць оренди, на день підписання цього Договору становить 121,20 грн, в т.ч. ПДВ -20,20 грн.
Після закінчення першого місяця оренди та надалі протягом всього строку оренди, Орендар сплачує орендну плату в сумі, що визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції (п.3.2 Договору).
Угодою №1 Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, виклавши п.3.1 Договору в наступній редакції: орендна плата за всю площу орендованого приміщення становить 3 000 грн в т.ч. ПДВ за один місяць.
Згідно з 3.3 Договору всі та будь-які витрати на утримання Приміщення (за винятком оплати вартості телефонних переговорів, які сплачуються Орендарем самостійно) залишити, оплачуються Орендодавцем. Орендар компенсує ці витрати на підставі окремо виставлених Орендодавцем рахунків, протягом п'яти днів з дня отримання рахунку.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що Сторони, до п'ятого числа кожного місяця, зобов'язані підписувати двосторонній акт про надання послуг, який підтверджує факт Оренди Приміщення в попередньому місяці. Підписаний сторонами Акт про надання послуг, з моменту його підписання, є невід'ємною частиною договору.
Позивач стверджує, що Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати та плати за телекомунікаційні послуги, передбачених договором оренди від 08.04.08 р., внаслідок чого у нього виникла заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 21 929,94 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору оренди від 08.04.08 р., зокрема, щодо обов'язку оплати орендарем орендної плати, плати за телекомунікаційні послуги та необхідності, у зв'язку з цим, застосування штрафних санкцій.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за договором оренди від 08.04.08 р. у розмірі 21 929,94 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 632,59 грн.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул Техносервіс» (01042, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Кудрі, буд. 5, ідентифікаційний код 35850327) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, ідентифікаційний код 13980201) суму боргу в розмірі 22 562 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн 53 коп., державного мита у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн 63 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 12.08.2011 р.