ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/11309.08.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК “Планета-Міст”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брейн Бау - Холдінг Шляхбуд”
про визнання недійсним договору
Головуючий суддя: Пукшин Л.Г.
Судді: Головатюк Л.Д.
Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 118 від 16.07.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 16.12.2010 р.
В судовому засіданні 09.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “БМК “Планета-Міст” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 20011/01/8 від 28.01.11.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 20011/01/8 від 28.01.11 було укладено без дотримання вимог ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 92, 143, 145 ЦК України, та всупереч приписів статуту позивача, оскільки підписаний з боку позивача директором, що діяв з перевищенням своїх повноважень. При вчинені спірного правочину було відсутнє попереднє рішення загальних зборів учасників позивача, вказане, на думку позивача, свідчить про дефект волевиявлення позивача (його невідповідності внутрішній волі позивача), що є підставою для визнання цього договору недійсним.
Ухвалою суду від 31.03.11 порушено провадження у справі № 40/113 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.04.11.
У судових засіданнях 19.04.11 та 12.05.11 оголошувались перерви до 12.05.11 та 31.05.11 відповідно.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що відповідно до абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідач діяв з врахуванням загальнодоступних відомостей про юридичну особу -позивача і був впевнений у відсутності обмежень на вчинення правочинів директором товариства -позивача, виходячи з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 27.01.11, в якій обмеження повноважень директора відсутні.
У судове засідання 31.05.11, представники сторін з'явились.
Представник позивача заявив клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості цінних паперів.
Судом поставлено вказане клопотання позивача на обговорення, заслухано пояснення представників сторін та вирішено відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з підстав його необґрунтованості.
Представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача та заборону вчиняти дії.
Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Представник позивача надав додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову.
Судом заслухано пояснення представників сторін, досліджено надані суду докази та вирішено продовжити строк вирішення спору, відкласти розгляд справи до 07.06.11 та витребувати у позивача додаткові докази по справі.
У судове засідання 07.06.11 з'явилися представники сторін.
Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи № 40/113 колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою від 07.06.11 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 40/113 визначеного наступних суддів: Пукшин Л.Г.(головуючий), Бойко Р.В., Трофименко Т.Ю.
Ухвалою від 09.06.11 розгляд справи призначено на 19.07.11 колегіально в складі суддів: Пукшин Л.Г.(головуючий), Бойко Р.В., Трофименко Т.Ю.
У судове засідання 19.07.11 представники сторін з'явились, представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача оригіналу виписки з ЄДРПОУ. За результатами обговорення вказаного клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, та вирішив за власною ініціативою направити запит до державного реєстратора у зв'язку з чим оголосив перерву в судовому засіданні до 09.08.11.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці справу № 40/113 передано для колегіального розгляду наступним суддям: Пукшин Л.Г.(головуючий), Голова тюк Л.Д., Трофименко Т.Ю.
У судове засідання 09.08.11 представники сторін з'явились, надали додаткові пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, представник відповідача заперечував поти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд встановив:
28.01.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю „БМК Планета-Міст”, в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зелена Пошта” (покупець) в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту та договору доручення № Б 2011/01/7 від 28.01.11, як повірений, від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю “Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд” (довіритель), було укладено договір № Б 2011/01/8 купівлі-продажу цінних паперів (далі -договір купівлі-продажу).
Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу продавець продає і передає, а покупець через повіреного приймає наступні цінні папери:
вексель простий, серія АА № 0438905, номінальною вартістю 2 087 181,00 грн., емітований ТОВ „Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд” код ЄДРПОУ 34577541, датою погашення 19.12.2015 за договірною вартістю 2 087 181,00 грн.;
вексель простий, серія АА № 1938769, номінальною вартістю 2 250 000,00 грн., емітований ТОВ „Тріада Моноліт” код ЄДРПОУ 36259780, датою погашення 16.10.2019 за договірною вартістю 2 158 909,00 грн.
Згідно з п.п. .2.1, 2.2,2.3 договору купівлі-продажу загальна договірна вартість цінних паперів складає 4 246 090,00 грн. без ПДВ, сплата якої здійснюється довірителем шляхом сплати грошових коштів безпосередньо на поточний рахунок продавця без участі повіреного. Допускається сплата загальної вартості договору частинами.
Розділом 3 договору купівлі-продажу визначено обов'язки сторін, зокрема, покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну вартість договору у строк до 31.12.11, продавець зобов'язаний впродовж 3-х робочих днів від дня підписання цього договору, надати покупцю цінні папери згідно акту приймання-передачі цінних паперів.
Відповідно до п.4.1.3 договору купівлі-продажу уповноваженою особою продавця є ОСОБА_3.
Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу встановлено, що продавець гарантує, що на момент укладення договору він має повне і необмежене право на продаж цінних паперів, а також те, що цінні папери не знаходяться у заставі і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу № Б 2011/01/8 ціна продажу склала 4 245 090,00 грн. без ПДВ. На дату укладення спірного договору позивач діяв на підставі статуту, затвердженого Загальними зборами учасників 22.09.10, зареєстрованого Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.10.10. Пунктом 9.6 вказаного статуту позивача встановлено, що виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор. Відповідно до п.9.3.16 Статуту позивача до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання попередньої згоди на укладення договорів з банками та іншими фінансовими установами, учасниками фондового ринку та ринку цінних паперів, чи на видання від імені товариства будь-яких фінансових документів, що породжують для товариства грошові або інші зобов'язання на суму, яка перевищує 10000 доларів США або еквівалент цієї суми в будь-якій іншій валюті, що в гривні складає 80000,00 грн. Таким чином, на думку позивача, укладення спірного договору купівлі-продажу мало відбуватись за наявністю волевиявлення на те загальних зборів учасників позивача, оскільки вартість проданих на підставі вказаного договору векселів перебільшує 80000,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що спірних договір було укладено з перевищенням повноважень директором позивача, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 92, 145, 203, 321 ЦК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як свідчать матеріали справи, сторони, укладаючи договір купівлі-продажу № Б 2011/01/8 від 28.01.11, дотримались встановленої законом письмової форми договору, на момент укладання договору мали необхідний для його укладання встановлений обсяг дієздатності, неправомірних дій при укладанні договору не допустили, будь-яких інших правових підстав та обставин для визнання вказаного договору недійсним судом не встановлено.
Суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що перевищення директором позивача при укладенні спірного договору наданих йому повноважень, є підставою для визнання договору купівлі-продажу № Б 2011/01/8 від 28.01.11 недійсним, виходячи з наступного.
Згідно з ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Цивільна дієздатність визначена ст. 93 ЦК України, зокрема, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір підписав директор позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних зборів 22 вересня 2010р. Державну реєстрацію статуту провів 20 жовтня 2010 р. державний реєстратор Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації., номер запису 1 073 120 0000 000165.
За приписами ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі -Закон) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до ЄДР.
Згідно зі ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Таким чином, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Судом встановлено, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 020311 від 27.01.11 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 069311 від 14.03.11, керівником позивача є ОСОБА_3, при цьому, будь-які відомості про обмеження повноважень керівника позивача відсутні. Як вбачається з пояснень представник відповідача, позивачем при укладенні спірного договору не було повідомлено відповідача про наявність обмежень повноважень керівника ТОВ „БМК Планета-Міст” станом на момент укладення договору.
При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами факт того, що відповідач знав або повинен був знати про відсутність у ОСОБА_3 повноважень на укладення спірного договору, оскільки такі відомості не були внесені у порядку, встановленому чинним законодавством до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.3.2.1 договору № Б 2011/01/8 купівлі-продажу цінних паперів позивач (продавець) передав, а відповідач (покупець) прийняв цінні папери, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 2011/01/8 від 28.01.11. В п 3 вказаного акту зазначено, що зобов'язання сторін щодо передачі цінних паперів виконано повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивач після укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 2011/01/8 від 28.01.11 вчинив дії спрямовані на фактичне та реальне виконання цього договору.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Матеріали справи не містять посилань на фактичне порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок укладення спірного пункту контракту, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження фактів порушення його права.
З урахуванням викладеного, через недоведеність позивачем, встановлених законодавством підстав для визнання договору недійсним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 2011/01/8 від 28.01.11. недійсним.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя: Пукшин Л.Г.
Судді: Головатюк Л.Д.
Трофименко Т.Ю.
дата підписання рішення 15.08.2011 р.