Справа № 2-а-6742/11
Номер рядка звіту 97
11.08.2011 р. м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Гавриленко В. Г. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в м.Калуші про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ,
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, стверджуючи, що вона, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, являючись інвалідом другої групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, одержує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»(далі - Закону). У зв'язку з тим, що після встановлення їй другої групи інвалідності з 22.04.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші їй виплачується пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду заподіяної здоров'ю з порушенням норм ст.54 п.4, ст.50 п.1, 67 п.3 Закону, просить суд постановити рішення, яким визнати дії управління ПФУ в м.Калуші щодо відмови у встановленні, перерахунку та виплаті їй пенсії згідно ст.54 ч.4 та ст.ст.50,67 ч.3 Закону неправомірними та зобов'язати відповідача призначити та провести перерахунок їй пенсії з 22.04.2011 року згідно ст.54 п.4, ст.50 п.1 Закону, а саме: відповідно до ст.54 п.4, 67 п.3 Закону -виходячи із 8-ми мінімальних пенсій за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та відповідно до ст.50 п.1, 67 п.3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»- виходячи із 75% мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Із поданого відповідачем заперечення на позов, останній вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, стверджуючи, що з 22.04.2011р. позивачці призначено пенсію відповідно до ч.1 ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»із заробітку, отриманого за роботу в зоні відчуження як інваліду 2 групи на підставі її заяви від 18.07.2011 р. у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. №654 «Про підвищення ріня пенсійного забезпечення громадян», та від 28.05.2008р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих громадян», оскільки ч.5 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання вначлідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Крім того, ст.62 Закону визначає, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КабМіном, рішення якого є обов'язковими для виконання. Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до відома Кабінету Міністрів України. Також, відповідач зазначив, що Постановою КМУ від 28.05.2008 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»виплачується у розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим, що належать до 1 категорії інвалідам 2 групи -20 %.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що 18.06.2011 р. вступив в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», відповідно до п.7 якого встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». На виконання цих змін Постановою КМУ від 16.07.2011 р. № 745 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»виплачується тим, що належать до 1 категорії 2 групи у розмірі 20 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижче для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році для інвалідів 2 групи -1090 грн.
Вважає, що пенсія позивачці виплачується у відповідності до чинного законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши подані сторонами письмові докази позов слід визнати таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.5). В результаті захворювання, як учасник ліквідації наслідків аварії, була визнана інвалідом ІІІ групи, у зв'язку з чим їй призначено пенсію по інвалідності.
З 22.04.2011 р. ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №097913 від 04.05.2011 р. (а.с.9).
Позивачка 06.05.2011 р. зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно норм ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи», виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з 75 % мінімальної пенсії за віком, на що отримала відмову (а.с.11).
На повторну заяву позивачки від 18.05.2011 року (а.с.12) про надання їй копії розпорядження про перерахунок пенсії згідно поданої заяви від 06.05.2011 р. у зв'язку з встановленням їй ІІ групи інвалідності, управління ПФУ в м.Калуші надло відповідь, що виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться на підставі рішення суду від 21.05.2010 р., тому для проведення перерахунку пенсії з інших підстав не вказаних у даному рішенні суду позивачці необхідно надати управлінню ПФУ в м.Калуші рішення суду, яке скасовує рішення Калуського міськрайонного суду від 21.05.2010 р.(а.с.13).
Як вбачається з розпорядження №13462 від 21.07.2011 року (а.с.15), пенсію ОСОБА_1 призначено з 22.04.2011 р. у розмірі 1622,27 грн.
Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивачку як віднесеної до категорії 1.
Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 спеціального закону (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацем 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року). Саме неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивачки норм абзацу 1 статті 28 загального закону в частини визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.
Наведена частина статті викладена із змінами згідно із Законами України № 2532-12 від 1 липня 1992 року та № 3285-12 від 17 червня 1993 року (в редакції Закону № 230/96 від 6 червня 1996 року), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом № 3108-15 від 17 листопада 2005 року (набрав чинності 13 грудня 2005 року) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами статті 54 спеціального закону.
Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на п.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», як причину відмови позивачці у призначенні пенсії у більшому розмірі, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, з тих підстав, що встановлений ч.2 ст.95 Конституції України, ч.2 ст.38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим Законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст..48 Конституції України).
Крім того, Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Так, згідно ч.2 ст.3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення свобод і прав людини є головним обов'язком держави.
Слід зазначити, що при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 р. змін до ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»не було внесено.
Таким чином, Закону України № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» є спеціальним базовим законом, який визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян. Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону життя і здоров'я і створює єдиний порядок … соціального захисту постраждалого населення внаслідок цього його норми пріоритетні відносно інших нормативних актів. На пріоритетність Закону № 796-XII вказано в Постанові Верховної Ради України № 242/96-ВР від 06.06.1996р. відповідно до п.2 якої встановлено, що до приведення законодавства України у відповідності Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи»законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Законові.
Розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, зокрема Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-3. Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 158 -163, 1832 КАС України,
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними з 22.04.2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області призначити, здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 на підставі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно, з врахуванням ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 22.04.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду у в м.Калуші виконати постанову негайно.
Управлінню Пенсійного фонду України в м.Калуші подати до суду звіт про виконання постанови протягом одного місяця після отримання її копії.
Звіт повинен бути викладений у письмовій формі, і містити: реквізити судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю, частково, невиконане), повний перелік дій УПФ України в м.Калуші щодо виконання цього рішення, причини невиконання, якщо рішення виконане неповністю або не виконане. До звіту додати копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті.
Відповідно до ч.9 ст.1832 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з часу отримання її копії через Калуський міськрайонний суд та набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя