Справа № 2-а-1554/11
Категорія 100
22 серпня 2011 року cуддя Печерського районного суду Крижанівська Г. В. , розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ). Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону № 796, позивач просив суд визнати незаконними дії відповідачів відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175, ст.268 ЦК України та ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 13.04.1994 року по момент винесення рішення суду з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, вчинити певні дії, а саме: призначити довічно основну пенсію, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ і виплачувати щомісячно в подальшому починаючи з моменту винесення рішення згідно ч.1 ст. 28 та ст..45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва вчинити певні дії і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме: з 2003 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити згідно ст.. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 10.01.2011 року; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити довічно щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ і виплачувати її починаючи з моменту винесення рішення суду.
Ухвалою суду від 29.07.2011 року адміністративний позов в частині вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату основної пенсії згідно вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175, ст.268 ЦК України та ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 13.04.1994 року по 15.01.2011 року; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва вчинити певні дії і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме: з 2003 року по 15.01.2011 року, зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у права на щорічну допомогу на оздоровлення, з 10.01.2011 року по 15.01.2011 року залишено без розгляду.
Представники відповідачів направили письмові заперечення та просили відмовити позивачеві в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідачів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілим І категорії.
Позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 наведеного Закону розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб ІІ групи інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої для інвалідів ІІ групи встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Ст. 67 даного закону передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.
Враховуючи наведене, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Як вбачається, розрахунок пенсій позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, яка є чинною, і положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте п. 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінету Міністрів України встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причому, ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи змінена і щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю інвалідам ІI гр. становить 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, також змінена ст. 54 вказаного Закону і державна пенсія для інвалідів IІ гр. учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 5.10.2006 року вказаний Закон доповнено статтею 71 такого змісту: «Особливості внесення змін до цього Закону. Дія Положення цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону».
22.05.2008 р. рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 пункт 28 (зміни до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VII визнати таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) і втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.
Тобто, розрахунок пенсії позивача зроблений відповідачем згідно п. 28 розділу Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який був визнаний рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року неконституційним і втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.
Згідно з п. 9 листа Вищого адміністративного Суду України від 14.08.2008 року № 1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)» було передбачено, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав та відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».
Однак, пунктом 7 Закону України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Даний закон набрав чинності 19 червня 2011 року і на даний час він неконституційним не визнавався.
Відповідно до ст.3 Постанови КМУ від 06.06.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011, встановлені інші розміри, ніж ті, що встановлені ст.ст. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі не надали належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності дій.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Статтею 256 КАС України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 21, 71, 87, 99, 102, 105, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, починаючи з 16 січня 2011 року до 22 липня 2011 року здійснити відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії, та її щомісячну виплату в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та її щомісячну виплату в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г. В. Крижанівська