26 серпня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Григоренка М.П., Ковалевича С.П.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду від 24 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: СГІРФО Млинівського РВ УМВС України в Рівненській області; про усунення перешкод, пов'язаних з реєстрацією місця проживання,
Рішенням Млинівського районного суду від 24 травня 2011 року вимоги ОСОБА_2 задоволено: зобов'язано СГІРФО Млинівського РВ УМВС України в Рівненській області зняти з реєстрації відповідача як особу, яка не проживає за місцем реєстрації більше шести місяців в житловому будинку, що розташований по вулиці Соборній, 36\1в смт. Млинів Рівненської області.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення норм процесуального права та неправильність застосування норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначала про те, що застосовані судом правила ст. 72 ЖК України не регулюють спірних правовідносин, а доказів про те, що вона втратила право користування житловим приміщенням, позивач не представив.
Крім того, відповідач, бувши колишнім членом сім'ї ОСОБА_2, набула права на користування спірним житловим приміщенням і цього права її не може бути позбавлено.
Вважала, що її може бути позбавлено реєстрації лише у випадках, прямо передбачених ст. 7 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні”, а саме на підставі рішення суду про позбавлення права власності, права користування визнання особи безвісно відсутньою або померлою.
З цих міркувань просила скасувати рішення Млинівського районного суду від 24 травня 2011 року, ухваливши нове -про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2.
В судовому засіданні відповідач, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.
Позивач та представники прокуратури і органів внутрішніх справ, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове
Справа №22-1358-11 Головуючий у 1 інстнації: Феськов П.В.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
засідання не з'явились, про причини своєї відсутності не повідомили.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 і зобов'язуючи СГІРФО Млинівського РВ УМВС України в Рівненській області зняти відповідача з реєстрації, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості тих обставин, що у позивача, як власника житла, виникло право вимоги до структурного підрозділу органів внутрішніх справ на зобов'язання зняти ОСОБА_1 з реєстрації як особу, яка протягом понад шести місяців не проживала у спірному житловому приміщенні.
Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виникнення перешкод для позивача, які полягають у відмові ОСОБА_1 знятися з реєстрації місця проживання у добровільному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що з 2005 року сторони перебували у шлюбі, розірвавши подружні відносини у грудні 2010 року. ОСОБА_1 же продовжує залишатися зареєстрованою за місцем проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_1.
При цьому з липня 2010 року вони певний час проживають за різними адресами (як зазначила ОСОБА_1 у судовому засіданні -вона проживає то в позивача, то в його брата), в зв'язку з чим позивачу унеможливлено оформлення житлових субсидій, оплату комунальних послуг та можливе відчуження належного йому майна.
Суд попередньої інстанції погодився з вимогами ОСОБА_2, задовольнивши їх.
Між тим, приходячи до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів знайшла, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 72 ЖК України -визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Оскільки ця норма права регулює виключно порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тому рішення суду про зобов'язання зняти з реєстрації відповідача як особу, яка не проживає за місцем реєстрації понад шість місяців, об'єктивно не може ґрунтуватися на зазначених положеннях житлового законодавства (ст.ст. 71, 72 ЖК України).
Також при ухваленні рішення місцевим судом застосовано норму цивільного законодавства, що регулює правові підстави негаторного позову (ст. 391 ЦК України), яка при вирішенні цього спору очевидно застосуванню не підлягає.
Отже, місцевим судом невірно визначено характер спірних правовідносин, через що неправильно застосовано при їх вирішенні вимогу матеріального закону.
Вбачається, що положення ст. 156 ЖК України не позбавляють колишніх членів сім'ї власника квартири права користуватися займаним жилим приміщенням.
Тому з міркувань відсутності у жилому приміщенні понад шість місяців ОСОБА_1 як дружини, з якою позивач раніше розірвав шлюбні відносини, не може бути позбавлено права користуватися житлом, що не взяв до уваги суд попередньої інстанції.
Крім того, такими, що підлягають прийняттю, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що речове право ОСОБА_2 на спірну квартиру при вирішенні спору районним судом об'єктивно не встановлено, а тому з висновком про обґрунтованість його права вимоги безперечно погодитися неможливо.
Так, згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України -кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Очевидним колегія суддів знаходить також і порушення місцевим судом норм процесуального права.
Так, за змістом ст.ст. 30 і 35 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Районний суд, покладаючи своїм рішенням обов'язок вчинити певні дії на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не звернув увагу на те, що цивільно-правові обов'язки можна покласти лише на відповідача, тоді як СГІРФО Млинівського РВ УМВС України в Рівненській області не є стороною у справі, як і не є юридичною особою, адже виявляється лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і структурним підрозділом юридичної особи.
Тому за таких обставин оскаржуване рішення залишатися чинним не може і його слід скасувати.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Млинівського районного суду від 24 травня 2011 року скасувати, а ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: СГІРФО Млинівського РВ УМВС України в Рівненській області; про усунення перешкод, пов'язаних з реєстрацією місця проживання.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий: Судді: