11.08.2011
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-602/11
11 серпня 2011 року м.Макіївка
Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі
головуючої судді Березнікова О.В.,
при секретарі Диня К.Д.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Макіївського відділення Донбаської філії Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа Національний банк України про визнання недійсним договору іпотеки-
15 березня 2011 року до Червоногвардійського районного суду м. Макіївка Донецької області звернувся ОСОБА_5 з уточненою позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Макіївського відділення Донбаської філії Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», третя особа Національний банк України про визнання недійсним договору іпотеки №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007р. з причини суперечливості змісту правочину статтям: 227,524,533 та частині 5 статті 203 ЦК України . Так позивач вважає, що він є споживачем фінансових послуг та сподівався на їх якісне надання. Про порушення своїх прав він дізнався коли відбулося різке коливання курсу гривні до доларів США. Від цього звичайний щомісячний платіж на погашення кредиту збільшився на 60%. За такого підвищення платежу відносно первісних умов договору виникла неможливість виконання кредитного договіру за новими умовами. Причиною підвищення місячного платежу за кредитом є, на думку позивача, суперечливе закону визначення але не вираження зобов'язання у спірному кредитному договорі, що призводить до сумніву позивача на вчинення сторонами дій у межах законодавства, відповідно до вимог статті 13 ЦК України. Вказане зобов'язання, на думку позивача, суперечить закону, за своїм змістом порушує права позивача бо докорінно змінює первісні зобов'язання, які взяли на себе сторони у момент укладання правочину. Крім того, позивач стверджує, що предметом цього позову є спірний правочин, зміст якого, відповідно до вимог частини 1 статті 628 ЦК України, є обов'язковою умовою відповідно до актів цивільного законодавства, зокрема частини 1 статті 524 ЦК України - «Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні». Але сторони, належним чином, не виконали вимоги статті 628 ЦК України, - у правочині відсутнє вираження зобов'язання, як обов'язкова умова, натомість визначений грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті, що відповідно до частини 2 статті 524 ЦК України - є можливим, але не обов'язковим, тому, на його погляд, за правилом частини 1 статті 628 ЦК України визначення грошового еквівалента зобов'язання у іноземній валюті не може бути змістом спірного правочину, адже не є обов'язковим. За відсутності у спірному правочині означеної обов'язкової умови - зобов'язання, вираженого у грошовій одиниці України - гривні - відсутній зміст правочину у розумінні частини 1 статті 628 ЦК України. Також наголошує на тому, що стаття 227 ЦК України вимагає, наявності у юридичної особи - банка дозволу, індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Підпункт «Г»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль»вимагає саме індивідуальної ліцензії, а не генеральної, яку має банк. Адже пункт 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль»вимагає: «Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання». Вказана операція: використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави», передбачена підпунктом «Г»пункту пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль»вимагає саме індивідуальної ліцензії, отже наявність у банку-відповідача генеральної ліцензії у даному випадку, на думку позивача, не задовольняє вимоги закону тому вважає, що зміст спірного правочину суперечить статті 227 ЦК України . Крім того позивачем вказано, що правочин мав бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зокрема, правочином передбачено валютні платежі, але вказане реальне настання не могло відбутись, якщо дотримуватись закону, за причини відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, або як застави. Вказані обставини доводяться наступними письмовими доказами: договір купівлі- продажу будинку, спірний договір кредиту. Цільове використання кредиту - купівля будинку можлива тільки за умови видання кредиту у гривні, адже вказані ані продавець ані покупець будинку не мають права (ліцензії) на валютні платежі в Україні для купівлі - продажу будинку у доларах США, отже спірний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним у пункті спірного договору, бо купівля-продаж будинку за національну валюту Сполучених Штатів Америки на території України між продавцем-резидентом та покупцем-резидентом неможлива. Отже зміст спірного правочину, на думку позивача суперечить пункту 5 статті 203 ЦК України. З огляду на наведене просить суд визнання недійсним договір іпотеки №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007р .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діяв на підставі довіреності підтвердив доводи, викладені в позовній заяві, надавши пояснення антологічні їй, та просив суд задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав повністю, просив суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, пояснивши, що між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007року, як забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007року., а оскільки вказаний договір діє на теперішній час, то вирішення питання щодо визнання вищезазначеного договору іпотеки з підстав наведених позивачем та його представником є передвчасним. Крім того наголошував на тому, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давнини .
Належним чином повідомлений представник третьої особи в судове засідання не з'явився , але надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також надав до суду свої пояснення, щодо предмету позову в яких зазначив, що будь-які порушення діючого законодавства з боку позивача, на їх думку відсутні, просив суд в задоволені вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку сторін та вивчивши матеріали справи вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних питань.
Так, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007р ., як забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором №30дс/183/к09/2007-ив від 25.09.2007 року (а.с. 5-10). В судовому засіданні встановлено, що вказаний договір на час розгляду справи є чинним, вказаний факт сторонами не оспорював ся. Позивач передчасно ставить питання про визнання договору іпотеки недійсним з підстав укладення кредитного договору в іноземній валюті оскільки за приписами статті 627 ЦК України сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України -гривні. Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки у позичальника на момент укладення саме кредитного договору існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. А оскільки іпотечний договір є невід'ємною частиною кредитного договору, а останній на час розгляду справи є чинним, що підтверджено сторонами в судовому засіданні, і є забезпеченням зобов'язання щодо виконання договору кредиту, то саме з таких підстав його не може бути визнано недійсним.
Крім того, відповідно до ст.. 256 ЦК України , позовна давність -це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вимоги ст.. 257 ЦК України чітко визначають строки позовної давності стосовно вказаного позову тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що ним не порушено строку позовної давності, оскільки він дізнався про порушення своїх прав коли відбулося коливання курсу гривні до долару США тому, що діючим законодавством не передбачено стабільного курсу США до національної валюти України -гривні . А оскільки договір було укладено 25 вересня 2007 року , то позивачем пропущено, встановлений діючим законодавством строк звернення з вказаною позовною заявою до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 256,257,261 та 627Цивільного кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Приватногс акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Макіївського відділення Донбаської філії Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» третя особа Національний банк України про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня йоге проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.
Суддя :