23 серпня 2011 року Справа № 2-а-1858/11
Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування збитків, -
До Заріченського районного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІ групи інвалідності, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ та здійснити нарахування та виплату збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, відповідно до ст.56 Закону України №796-ХІІ за період з 01.03.2007 року по 28.02.2011 року та в подальшому нараховувати та виплачувати в такому ж розмірі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її права на отримання пенсії у повному розмірі як інваліда ІІ групи інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.50, 56 Закону України №796-ХІІ
Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв'язку з безпідставністю.
Посилається на те, що п.4 Постанови КМУ № 530 від 28.05.08 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, тим що належать до категорії 1 інвалідам ІІ групи -20 відсотків.
Також посилається, що згідно із п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV ( далі - Закон України № 1058-ІV) встановлено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Оскільки позивачу за її вибором призначено пенсію відповідно до Закону України № 1058-ІV то і збільшення пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Зарічненському районі правильно проведене у розмірах, встановлених нормами Закону України № 1058-ІV.
Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
У зв'язку з тим, що ухвалою Зарічненського районного суду від 13.05.2011 року у частині щодо зобов»язання нарахування та стягнення з відповідача боргу з виплати пенсії за період з 01 березня 2008 року по 11 листопада 2010 року позовні вимоги залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.
З копії посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН № 083536 позивачу з 20.09.05 року встановлено другу групу інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено довічно.
Відповідно до розпорядження відповідача від 03.02.2011 року № 107704, суд приходить до висновку, що позивач виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 -ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. викладена інша редакція ст.50 Закону України № 796 -ХІІ, зокрема, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Це значить, що з 22.05.2008 року діють норми ст.50 Закону № 796 -ХІІ в редакції, що була чинною в період до внесення змін підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 -ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.50 Закону № 796 -ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
06.07. 2011 року на виконання вимог п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року, тому положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підлягають застосуванню до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року, а саме до 22.07.2011 року.
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 11.11.2010 року по 22.07.2011 року додаткової пенсії у розмірах відповідно до ст.50 Закону України №796-ХІІ із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4, за умови стажу роботи для жінок не менше 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку.
Судом встановлено, що позивач з моменту призначення і по даний час отримує основну пенсію на підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З наведеного слідує, що позивач отримує пенсію згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому до призначеної йому основної пенсії не можуть застосовуватися норми ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині механізму підвищення пенсії.
Отже, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із зазначеного принципу покладення обов'язку доказування, відповідач частково довів правомірність його дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», ПКМ України № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Зарічненському районі Рівненської області, що виразились в не нарахуванні та не виплаті додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірах передбачених ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров'ю, та виплатити її за період з 11 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду другої групи інвалідності, пов'язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: