2-а-3713/11
Іменем України
22.08.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Донецька Олещенко Л.Б., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності неправомірною та про зобов'язання провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни. Ніяких доплат до пенсії, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач не нараховував і не сплачував, отже, як вважає позивачка, вчинив неправомірно, чим порушив її права та інтереси. Просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 січня 2011 року; зобов'язання Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити їй нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, та з 01 січня 2011 року, та у майбутньому довічно або до скасування відповідної норми закону.
Ухвалою суду від 03 серпня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»- залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду в частині визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 року по 01 лютого 2011 року; та зобов'язання Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити їй нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 січня 2011 по 01 лютого 2011 року.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р., № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01.01.2008, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року (Урядовий кур'єр, 2007, 12, 31.12.2007 N 247), був затверджений прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби -це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які, відповідно до законодавства, визначаються від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року).
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вимога позивачки у частині зобов'язання відповідача і на майбутнє виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не відповідає змісту законодавства і суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати щомісячну доплату до пенсії в розмірі, встановленому вказаною статтею, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI від 14 червня 2011 року, встановлено, що у 2011 році стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Цей Закон набрав чинності 19 червня 2011 року.
На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-6 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»від 10 червня 1997 року № 503/97 набрала чинності з 23 липня 2011 року. У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. У зв'язку з чим, позивачка має право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 02 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI від 14 червня 2011 року, Постановою Кабінету Міністрів «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№745 від 06 липня 2011 року, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 02 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період з 02 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня її проголошення. Якщо постанову проголошено у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Суддя: Л. Б. Олещенко